Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Духовний простір “Настав час уже мати Україну українською”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

під гаслом втілення його ідей

Слово Просвіти, №36 за 2013 рік

“більшості” священиків надати Мукачівській єпархії “особливого” статусу. Оскільки, мовляв, більшість вірників греко-католиків на Закарпатті складають не українці, а якісь “русини”. По-перше, як показав Всеукраїнський перепис 2001 р. — абсолютна більшість закарпатців (80 % населення області — понад один мільйон осіб) вважають себе українцями, а русинами записалося лише 10 тисяч (1 %). По-друге, це була явна фальсифікація — ніяку “більшість” священиків ніхто не питав: усе зробила невелика купка найближчого оточення єпископа-ординарія негласно, кулуарно і таємно. Документ увів в оману Апостольську Столицю, і на підставі цього сфальшованого подання вона затвердила тимчасовий статус sui іuris для Мукачівської єпархії. Коли про таку сфальсифіковану “більшість” стало відомо Івану Маргітичу, за його ініціативою було проведено відкритий, гласний плебісцит щодо позиції парафіяльних громад єпархії. Абсолютна більшість висловилася за єдність із УГКЦ. Для перевірки достовірності цього Апостольська Столиця 1993 р. направила до Закарпаття префекта Східної Конгрегації Аккіле Сільвестріні, який переконався у прагненні закарпатців до єдності з УГКЦ. Реалізуючи результати волевиявлення греко-католиків єпархії, 1994 р. Ватикан розробив проект створення Закарпатської митрополії у єдності з Верховним Архієпископом Греко-Католицької Церкви України, котрий узгодили та підписали всі тодішні єпископи Мукачівської єпархії — Іван Семедій, Іван Маргітич і Йосип Головач. Через якийсь час І. Семедій і Й. Головач без пояснення причини заявили про “зняття” своїх підписів під погодженням. Таким чином вони заблокували цю ідею. Роздратоване такою патріотичною, церковно-соборницькою діяльністю владики Івана Маргітича тогочасне керівництво єпархії всіляко намагається упосліджувати його, розповсюджує про нього наклепи. Навіть у листі до Риму назвало його “психічно ненормальним”. Неприємно про це говорити, але так було — про це казав і писав сам І. Маргітич. Боротьба із сепаратистами потребувала значних зусиль. Тож владика створив громадську організацію з промовистою назвою — “Греко-католицька спілка ім. А. Шептицького”, що включала, окрім вірників, ще й десятки священиків та ставила за мету возз’єднати Мукачівську єпархію з УГКЦ та підтримати тенденцію до впровадження в богослужіння рідної української мови. Засідання відбувалося щомісяця у приміщенні Мукачівської “Просвіти”. Владика організовує форуми, зустрічі, звернення до Святого Престолу, під якими підписуються і священики, і миряни, поїздки, зокрема й до Риму, пише статті у засоби масової інформації, виступає на народних зібраннях. А ще співпрацює з українськими національно-демократичними організаціями — УНРЗ, НРУ, “Просвітою” ім. Т. Шевченка тощо. Спираючись на публікації газети “Карпатський голос”, яку я редагував та з якою тісно співпрацював владика, наведу факти з його патріотично-громадської діяльності (до речі, у 1995—1996 роках він організував нам матеріальну допомогу від о. Юлія Кубінія для створення комп’ютерного центру редакції). У день відкриття Всеукраїнського греко-католицького Собору УГКЦ 6 жовтня 1996 р. 480 закарпатських греко-католиків, очолюваних Іваном Маргітичем, які перебували на пл. св. Юра у Львові, одноголосно схвалили звернення до Собору, зміст якого: “Церковна єдність закарпатських греко-католиків із всіма греко-католиками у єдиній УГКЦ”. 10 листопада 1996 р. Святійшому Отцю Івану Павлу ІІ з нагоди 50-річчя його Священичого свячення та 18-річчя Вселенського Понтифікату від імені закарпатців греко-католиків було направлене вітання з проханням “розв’язати закарпатські проблеми”, “вислухати наш болі і скромні прохання стосовно єдності Греко-Католицької Церкви в Україні, до якої бажає належати загал релігійно свідомих грекокатоликів Закарпаття. Це бажання вже висловили понад 60 із 120 закарпатських громад, зареєстрованих у 1992 р.”. Тож закарпатці просять “відмінити статус суї юріс” та благословити “утвердження єдиної Греко-Католицької Церкви в Україні”. 15 березня 1997 р. Іван Маргітич виступає з палкою патріотичною промовою на народному вічі, організованому НРУ на Красному Полі, у якій закликав, вшановуючи загиблих карпатських січовиків, до активізації діяльності за розбудову України та єдність Мукачівської єпархії з УГКЦ. У серпні того ж року організовує поїздку до Риму на зустріч зі Святійшим Отцем Іваном Павлом ІІ 92 прочан із Закарпаття. Цікаво, що Іван Павло ІІ спілкувався із закарпатцями українською мовою. Папі передали звернення, головний зміст якого — прохання підпорядкування Мукачівської єпархії Українській Греко-Католицькій Церкві. “Що торкається церковної єдності, — ідеться у листі, — то, на нашу думку, існують дві можливості: 1. Назначити такий провід єпархії, якого місія закінчилася би церковною єдністю. Або: 2. Санкціонувати самовизначення закарпатських церковних громад”. Від “імені та в згоді з паломниками з синівською відданістю” звернення підписав Іван Маргітич. Про це ж ідеться і в листі від травня 2001 р. Івана Маргітича Папі Римському. 23 березня 2002 р. у “Карпатському голосі” опубліковано статтю Івана Маргітича “Настав час уже мати Україну українською”. Владика, хоча був надзвичайно ревним греко-католиком, прихильно ставився до Української Православної Церкви Київського патріархату. Свідчить про це і його стаття “Мудре звернення…”, опублікована у “КГ” 9 червня 2001 р. Серед вірників і громадськості владика мав надзвичайно великий авторитет, здобув палку любов, шанобливе величання Народний Єпископ. Усе життя Івана Маргітича, до останнього подиху, було присвячене і віддане служінню Богові, Церкві, Україні та її народові. Свідченням цього було і відзначення його 80- річчя. В Ужгороді з цієї нагоди відбулася святкова академія, в якій узяли участь не лише представники громадськості, а й керівництво області. Президент України відзначив його орденом “За заслуги”. А особливо визначна подія відбулася у рідному селі — Боржавському. Понад тисяча осіб звідусіль (чотири єпископи із сусідніх областей України, 55 священиків, ченці та черниці, не було лише керівників Мукачівської єпархії) прибули сюди, щоб узяти участь у святковій літургії з нагоди 80-річчя. Заповіт владики Івана Маргітича: “Важливо, аби в Україні християни об’єдналися в єдину Помісну Церкву, яка би була рівноправною Церквою — посестрою інших помісних церков і водночас — невід’ємною гілкою єдиної Божої Церкви. Бо Ісус Христос ясно казав: “Буде одне

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин