“Український народ зберіг і те, що втрачено і в Європі, і в Московії”. · Читацьке віче 13 · с. 13сторінка оригіналу ↗
У Львові відкрили меморіальну дошку дисидентові Михайлу Гориню
Слово Просвіти, №36 за 2017 рік
Меморіальну дошку відомому українському дисиденту, правозахиснику і політв’язню, одному із керівників Української Гельсінської Групи Михайлу Гориню відкрили у Львові на будинку, де він жив.
Про це повідомляє кореспондент “Укрінформу”.
“Михайло Горинь був людиною, для якої ідея України була понад усе, людиною незламної волі, виняткової скромності й інтелігентності. Він жив у цьому будинку. У помешканні, крізь яке, за словами його соратника Левка Лук’яненка, як через чистилище духовного гарту пройшли всі українські патріоти. Як інтелектуал, Михайло Горинь плекав ідеї, які були фундаментальними, які і сьогодні в багатьох випадках є ще актуальними”, — сказав під час урочистостей керівник ЛОО “ВО “Українська Гельсінська Спілка” Ярослав Гула.
Михайло Горинь — активний шістдесятник. 1962 року він налагодив контакти з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем та іншими представниками національно-визвольного руху. Організовував розповсюдження політичної літератури, яка видавалася за кордоном, та самвидаву.
У серпні 1965 року був заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди, а у квітні 1966-го засуджений на шість років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії. Та навіть там не полишав агітаційної роботи. У результаті за пропаганду і розповсюдження самвидаву серед в’язнів таборів у липні 1967 року Гориня відправляють у “Володимирський централ”. Звільнився Горинь 1971-го.
У серпні 1978 року разом із
В’ячеславом Чорноволом він відновив часопис “Український вісник”.
Крім того, Горинь брав активну участь у діяльності Української Гельсінської Групи. Разом із Чорноволом і братом Богданом Горинем він розробив “Декларацію принципів Української Гельсінської Спілки”, оприлюднену 7 липня 1988 року на 50-тисячному мітингу у Львові. У вересні цього ж року Горинь організував і очолив Робочу групу захисту українських політв’язнів, яка увійшла до Міжнародного комітету захисту політв’язнів. Брав участь у кількох нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР.
3 грудня 1981 року Гориня знову заарештували, а 25 червня цього ж року засудили за “антирадянську агітацію і пропаганду та відмову дати свідчення у справі Івана Кандиби” на 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та на 5 років заслання. Його помилували 1987-го, а реабілітували — 1990 року.
На Установчому з’їзді НРУ
Михайла Гориня обрали головою секретаріату партії. 1990 року став депутатом ВР УРСР, працював у Комісії з питань суверенітету, очолював Комісію з питань національних меншин.
Помер Михайло Горинь 13
січня 2013 року. Похований на “Полі почесних поховань” Личаківського цвинтаря у Львові.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
