Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постать “Із Руїни підняв він Україну”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

За гетьмана Івана замовте слово

Слово Просвіти, №36 за 2018 рік

Про що нагадує нам свято Незалежності нашої держави? Мабуть, про тяжкий і тривалий шлях, яким наш народ ішов до цієї славетної події, і тих, хто був біля витоків українського державотворення. У сузір’ї видат@ них політичних діячів України Іван Степанович Мазепа посідає особливе місце. Особистість неординарна й багатогранна, Іван Мазепа увійшов до історії як видатний політик і дипломат, творець доби українського духов@ ного відродження. Тривалий час ім’я його викидали з вітчизняної історії, воно стало символом політичного зрадництва лише тому, що 310 років тому Мазепа наважився кинути виклик самому царю Петру І, щоб надати Україні шанс вирватися з обіймів російського самодержавства та здій@ снити свій європейський вибір — піти на союз зі Швецією. Гетьманом став він майже у 50@річному віці, коли встиг пізнати смак пороху й крові, полон татарський і запорізький, побачити королівські покої та кремлів@ ські палати. Неодноразово розпочинав усе спочатку, мужньо тримав удар примхливої долі, обертаючи навіть безнадійні ситуації собі на ко@ ристь. Дехто вважав його лицеміром. Але хто, крім нього, спроможний був вирвати Україну з хаосу Руїни, творити мирне життя та будувати Геть@ манщину? Історія дає одностайну відповідь: тільки Мазепа. Із Руїни під@ няв він Україну. Жонглюючи над безоднею, перебуваючи під тиском во@ рожнечі, заздрощів, доносів та смути протягом десятиріч успішно керу@ вав він Гетьманщиною. Минає час, пішли у минуле застарілі штампи ім@ перського мислення, й читачеві пора зрозуміти справжні мотивації полі@ тичного кроку Мазепи, замовити за нього незле, тихе слово... Володимир СКРИНЧЕНКО Цар і гетьман ...Тривала Північна війна, небувала для “Росії молодої”, коли на заваді геополі` тичних амбіцій Петра І виникла грізна постать Карла ХІІ, геніального полковод` ця`монарха Швеції, із його наймогутні` шою у Європі армією. Король шведський встиг завдати поразки росіянам під Нар` вою та мав намір диктувати мир царю у Москві. Це протиборство царя Петра з ко` ролем шведським негативно впливало на Гетьманщину. Тяжкий тягар Північної вій` ни і незадоволення суспільства Гетьман` щини політикою московського царя, який намагався у найбрутальнішій формі поши` рити свої порядки в Україні, робили свою темну справу. До гетьмана Мазепи доходи` ли чутки та скарги на звірства і розбої мос` ковських вояків, які наче завойовники по` водилися в Україні. Та найстрашніше че` кало на гетьмана у Жовкві, куди викликав його цар на військову нараду навесні 1707` го. Там довідався він про план ліквідації Гетьманщини та включення її в загальну структуру майбутньої імперії. Та ще цар відмовився боронити Украї` ну від шведів. Гетьман невипадково звер` тався до царя: більшість козацьких військ розкидано по фронтах Північної війни. Натомість був інший наказ: готуватися до “скіфської війни”. Тобто, за умови швед` ської навали перетворити Лівобережжя, як певну арену військових дій, на випалену землю, та навіть Києвом пожертвувати (“оставить пуст”) разом із Софією, Києво` Могилянською академією та іншими, свя` щенними не тільки для Мазепи місцями. (Жах панував й у Москві, де поспіхом го` тували до бою московський Кремль та планували зруйнувати історичні будівлі, зокрема храм Василя Блаженного). Саме ці чинники, разом з особистими образами, на думку російського історика Тетяни Яковлєвої`Таїрової, спонукали україн` ського гетьмана на спробу союзу з Карлом ХІІ. Не почуття зрадництва керувало ним, а, скоріше, логіка політика. Цар Петро багато чим завдячував Ма` зепі. Саме підтримка гетьмана буремного 1689 року допомогла царю Петру перемог` ти царицю Софію та її оточення. Відтоді цар і гетьман порозумілися, і кар’єра Ма` зепи швидко пішла вгору. Гетьман невід` мовно підтримував Петра у його військо` вих справах, а цар беззастережно нехтував звинуваченнями та доносами на адресу Мазепи. (Навіть донос Кочубея на Мазепу не погіршив їхніх стосунків). Знадобилися царю й поради гетьмана щодо справ вій` ськових та дипломатичних, його агентурна мережа в Туреччині та Речі Посполитій. У царських перемогах над турками — вели` кий внесок гетьмана та його славетних ли` царів степів. Політика Петра І, спрямова` на на Південь, збігалася із намірами Мазе` пи щодо зміцнення його держави. Він був останній з гетьманів, якому ще вдавалося зберігати автономію Гетьманщини. І зара` ди цього йшов на величезні жертви. Та ко` ли цар захопився ідеєю здобути вихід до Балтійського моря, вступити у тяжке про` тиборство зі Швецією шляхи царя і геть` мана почали розходитися. Мазепа підсвідомо відчував усі наслід` ки царських амбіцій для України. Мазепа та його доба Європейськи освічена людина`інте` лектуал Мазепа замолоду навчався у Киє` во`Могилянській колегії, Краківській ака` демії та Голландії — вивчав там артилерій` ську справу. Вільно розмовляв німецькою і польською, французькою і татарською мо` вами. Своєю витонченою латиною вразив французького дипломата Жана Балюза, процитувавши йому рядки з Горація “Eheu, fugaces labuntur anni” (“Швидко` плинні минають літа...”). Гетьман`меценат жив культурним жит` тям. За доби Мазепи розпочався розквіт українського бароко (тобто, “мазепин` ського”), яке чітко відбивало у собі націо` нальне піднесення свідомості народу Геть` манщини. Здавалося, що він майже одер` жимий будівництвом, бо на час його геть` манату припало найбільше видатних ба` рочних споруд за всіх гетьманів. Тоді Со` фія Київська набула сучасного барочного вигляду, перебудовано було чимало цер` ков, монастирів та соборів Києва, а також споруд у Києво`Печерській лаврі. Не забу` вав він і улюблений Батурин, столицю Гетьманщини, яка на початку ХVІІІ сто` ліття за своїми архітектурними принадами не поступалася іншим європейським сто` лицям. За дбанням Мазепи Києво`Могилян` ський колегіум перетворився на академію, де навчалося понад дві тисячі студентів з України й Польщі, Сербії, Туреччини та Москви. Серед знаменитих випускників — Дмитро Ростовський (Туптало) і Стефан Яворський, Феофан Прокопович та інші видатні діячі тої доби. У стінах Академії проводили наукові диспути, читали вipші, ставили драми, спі` вав кращий у Києві академічний хор та грав оркестр. У такі дні били в дзвони, на майдані поблизу Академії юрмилися лю` ди, грали вертепи та інтермедії. Це було справжне свято — в Україні вирувало куль` турне життя. Лише в самій Москві працю` вало понад 114 вихованців Києво`Моги` лянської академії. За доби Мазепи Україна стала справ` жнім духовним донором Росії! Особисте життя? Він не мав його. Як лицар та людина своєї доби більшість часу проводив Мазепа у походах. Але по`справ` жньому полюбити довелося вже літньою людиною. Про роман його життя з Мот` рею Кочубей писали чимало — навіть ге` ній Пушкіна осяяв цей сюжет! Восени 1704`го закохався у неї до нестями госпо` дар малоросійського краю. Таки зчарував її цей вічний прихильник жіноцтва, Іван Степанович! У цій поемі були й ласкава українська ніч, романтичні зустрічі та жорстокість матері, врешті`решт — втеча Мотрі до Мазепи. Майже шекспірівські пристрасті кипіли в Батурині той час. Та фінал був іншим, ніж у Пушкіна: поверну` лася вона додому. Збереглися й листи Ма` зепи до коханої. В кожному з них — усе тепло його кохання (“серденько моє, квіте мій рожаний”). Полтавська катастрофа Отже, 28 жовтня 1708 року до швед` ського військового табору разом із Мазе` пою прибуло лише кілька тисяч козаків. Політичний крок Мазепи приголомшив усіх. Надто раптово опинився він по той бік, не попередивши суспільство Гетьман` щини — народ та навіть казацьку верхівку, яка поділяла політичні погляди гетьмана та ще не встигла приєднатись до нього (Іван Скоропадський, Данило Апостол та інші). Широкий загал не підтримав свого гетьмана у такий скрутний час. Не встиг Мазепа й з універсалом, щоб пояснити свої дії. Цим підступно скористався цар Петро, який хутко повів свою пропагандистську атаку проти гетьмана та переграв його. Вхід ішла спочатку звичайна брехня, а потім — каральна акція — зруйнування Батури` на, де містилися величезні запаси продо` вольства, фуражу і набоїв. Як завжди, знайшовся зрадник, який вказав на під` земний хід у місто. 2 листопада 1708`го ро` сійські вояки вдерлися у Батурин і пере` творили це квітуче місто на пустелю. Зни` щили не тільки гарнізон міста, а й цивіль` не населення, разом з жінками та дітьми. Батуринська різанина приголомшила Україну... До Полтави шведи дійшли зморені й деморалізовані, але невдача спіткала шве` дів ще напередодні генеральної битви. Карл ХІІ отримав раптово подарунок до дня свого народження — кулю в ногу. Фа` тальний вплив цієї кулі відчули шведи вже на полі, коли шквальний вогонь росій` ської артилерії вщент винищував шведські колони. Карл ще мав надію на перемогу, але фортуна відвернулася від нього. З рештками непереможної колись армії разом зі шведським королем Мазепа доби` рався до турецького кордону. Там, у Бенде` рах, надали їм притулок. Пам’ять і пам’ятник ...Земля здригалася від грому, дощ не вщухав протягом доби — в інший світ від` ходив Іван Степанович Мазепа. Полтав` ська катастрофа вразила його. Увечері, 21 серпня 1709 року Мазепи не стало. В ос` танню путь гетьмана проводив шведський король, іноземні дипломати й представни` ки турецького султана, молдавського та волоського господарів. Мазепу клали у труну, а цар ще пропонував туркам за його видачу сотні тисяч червонців. Сумна була доля мазепинців та їхніх родин. Вони поневірялися у Сибіру майже до смерті царя Петра. У Сибіру померла й Мотря Кочубей, куди добровільно пішла за своїм чоловіком. У Туреччині скінчив свій земний шлях Пилип Орлик, спадкоє` мець гетьмана. За Полтавським тріумфом сталася прут` ська катастрофа царя Петра, коли він зі сво` їм військом потрапив в оточення турецько` татарського війська та ледь не потрапив у полон. Мабуть, нищівна поразка Петра й стала посмертним реваншем українського гетьмана. Та на царя чекала ще й страшна сі` мейна трагедія — страта власного сина. Шведський король поклав свою шале` ну голову в Норвегії, біля Фредрікстена — у грудні 1718`го. За даними балістичної експертизи, проведеної минулого століт` тя, його вбили власні вояки, мабуть, щоб якось позбутися свого невгамовного мо` нарха. Росії її прибалтійські придбання кош` тували сотень тисяч загиблих і поранених, а також два мільйони риксдалерів, відшко` дованих російською скарбницею Сток` гольма. ...Час давно примирив колишніх воро` гів`суперників. У центрі міста, засновано` го Петром І “назло надменному соседу”, здіймається помпезна споруда Мідного вершника, оспіваного Пушкіним. На стокгольмській площі Кюнгстредсгорден бронзовий Карл XII вказує на Схід, звідки завдали нищівного удару по його величі. Не забули й Мазепу. Нащадки вшано` вують пам’ять славетного гетьмана: нещо` давно зійшов він на постамент у Полтаві на Соборному майдані. В урочистій цере` монії відкриття пам’ятника Мазепі взяли участь Президент України Петро Поро` шенко та Патріарх Київський і всієї Руси` України Філарет. Отже, Мазепа повернув` ся! Хай стане йому пам’ятником ще й Ки` єво`Могилянська академія, монастирі й церкви, та всі здобутки українського ду` ховного відродження, що залишив він у спадок нам, вдячним нащадкам на славу Україні!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин