4 “Коли неможливо процес зупинити, його треба очолити”. Гаряча тема · с. 4сторінка оригіналу ↗
Проєкт правопису 2018 – дитя компромісу: і вашим, і нашим
Слово Просвіти, №36 за 2018 рік
Ірина ФАРІОН
І. Для чого потрібно реформувати Правопис і чому зараз? а) Чинний Український правопис (ост. вид. 2012 р.) — це узаконення так званої української совєцької мови, яку “нормалізовано” у 20—30-ті роки ХХ ст. через насильну зміну внутрішньої структури мови (фонетику, морфологію, синтаксис) та зовнішній демографічний вплив на носія цієї мови (Голодомор, репресії та терор: лише за один 1933 рік ЗНИЩЕНО 1649 науковців- “націоналістів” та 10 млн замордовано Голодом). Ухвалений чужинцями (Й. Сталін, Н. Каганович, А. Хвиля (Олінтер), П. Постишев, В. Затонський) Правопис 1933 року в чужих словах — це норми московської, а не української мови (Афіни, соціальний, аудиторія, проект, Іуда, Ейнштейн, Хемінгуей, уікенд, у бюро; натомість ТРЕБА: Атени, соціяльний, авдиторія, проєкт, Юда, Айнштайн, Гемінґвей, вікенд, у б’юрі). Знищив цей Правопис і словотвірні та фонетико-морфологічні явища в питомих словах: інший, радості (р. в. одн. ім. III в.), імені (р. в. одн. ім.VI в.), спортивний, діючий, Петру, Петро (кл.в.), дев’яносто, до Кравціва, сімдесяти, давайте підемо, у мене є, у школу та ін. (замість инший, радости, імени, спортовий, чинний, Петрові, Петре, дев’ятдесят, до Кравцева, сімдесятьох, ходімо, я маю, до школи) та ін. б) Проблема постала не ЗА- РАЗ, а на I Міжнародному конгресі україністів 1993 року заявлено про потребу створити для українців всього світу ЄДИНИЙ правопис. Як наслідок — постанова Кабміну України від 8 червня 1994 року про затвердження складу Української національної комісії (УНК) з питань правопису при Кабміні України на чолі з тодішнім віце-прем’єром М. Жулинським. Відповідальність за роботу комісії покладено на новостворений 1991 року Інститут української мови (точніше відновлений після знищення Інституту української наукової мови 1930 року). в) Опрацьований проєкт нової редакції “Українського правопису” на чолі з директором Інституту української мови НАН України Василем Німчуком опубліковано 1999 року і розіслано для обговорення в компетентні кола. Водночас у пресі розпочалась керована очорнювальна кампанія проти базових нововведень, що системно ілюстрували деколонізацію (розумій демосковізацію) чинного правопису. 11 лютого 2002 року президент України Л. Куч-
Продовження теми. Початок у ч. 35 за 2018 р.
ІІ. Що пропонує проєкт Правопису 2018? Як на мене, нема жодного резону працювати УНК, якщо не ставити за основне завдання демосковізувати (і десовєтизувати) український правопис у питомих та чужих словах, зокрема фонетичних та морфологічних категоріях. Инші питання мають практично-технічну мотивацію. Не схрещуватимуть списів щодо написання слів типу міні(спідниця) чи топ(модель) разом чи окремо, написання великої чи малої букви, чергування у/в, і/й, з/зі/із, мотивації розділових знаків чи запровадження нових (як-от: скісна риска чи правила рубрикації тексту) та ин. Списи схрещують навколо тих мовних явищ, що є СИМВО- ЛАМИ своєї чи чужої КУЛЬТУРИ і над способами передання чужих мовних засобів своїми. Найосновніші з них розкриємо. У проєкті Правопису вони мають фонетичний і морфологічний вияв. Фонетичні риси: а) Дуже важливим (хоч і половинчастим) приписом проєкту 2018 є варіянтне написання И (поряд із І) перед Н, Р на зразок індик (индик), ірод (ирод), ирій (вирій), у вигукові та частці ич!, в дієслові (та похідних) икати, у деяких тюркізмах: ир, Кім Чен Ин (с. 6). Про И в початковій позиції “кричить” фонемний статус цього звука, а Словник за редакцією Б. Грінченка подає 99 слів з початковим И не лише перед Н, Р: ива, идол, ижиця, илець, имбир, искра. б) Написання Г чи Ґ на місці чужих H, G. Позаяк у московській мові відсутній звук Г, то чужі слова з h, g вони передають через Х, Г (наше Ґ): Гегель (Hegel), Гете (Goethe), хелоуин (halloween). Натомість українська мова має для передання цих звуків г, ґ: Геґель, Ґете, геловін. Проєкт 2018, слушно зазначаючи, що “звук g та близькі до нього звуки звичайно передаємо буквою г” (с. 126—127) (авангард, Люксембург), в антропонімах пропонує подвійну норму: Гегель і Геґель, а в деяких апелятивах, як у московській мові, залишає написання з буквою Х: хобі, хокей, хол, холдинг, харакірі та ин., хоч цілком правильно подає новітнє запозичення госпіс (а не хоспіс). в) Написання Т на місці грецької тети (θ) (лат. th). Якщо в московській мові цей грецький звук зазвичай передавали через Ф, то в українській практиці, з огляду на чужість і запозичення звука Ф, грецизми відтворювали через Т: анатема, ортодонт, ортокислота, театр, Голгота, Тодось, Текля, Марта та ін. Проєкт 2018 пропонує “орфографічну варіантність”, де чомусь серед переліку слів, “узвичаєних в українській мові з Ф”, опинилося популярне ім’я Марта у варіянті МарФа (с. 127). Запитую: то де є такий звичай обзивати пань, панн і панночок МарФами? Навіть у творах українського красма, мабуть, як неосяжний “знавець” української мови звернувся до тодішнього очільника уряду А. Кінаха (ще одного виняткового “ритора” української мови) з пропозицією “часткового перегляду персонального складу” УНК і перепідпорядкування її Міносвіти та НАН України. г) Українські мовознавці, зокрема основний натхненник відновлення питомих норм українського правопису, знищених радянським режимом, Василь Німчук — не переставав розвивати правописну тематику, найважливішим науковим здобутком чого стала видана праця “Історія українського правопису ХVI—ХХ століття. Хрестоматія”, 2004). Здавалось, після прочитання цього фундаментального видання в багатьох головах мало б розвиднітися щодо потреби: а) історичного засвоєння характеру мовної норми, б) взорування на питому фонетико-морфологічну, а не чужу, передусім московську, лінгвальну систему. ґ) Позаяк правописна проблема не переставала висіти дамокловим мечем над владою, то ця ж, вже післямайданна влада, і взялася за затвердження нового складу УНК з питань правопису 17 червня 2015 року. До складу УНК увійшло 25 осіб, серед яких побільшало нефахівців з української філології: германісти, латиністи, математики, технарі, економіст… Чомусь не стало місця у цій комісії для основного знавця історичної правописної проблематики і розробника попередніх пропозицій із демосковізації нашого правопису чл.-кор. НАН України Василя Німчука! Президія НАН України, що формувала цей склад комісії, вмотивувала виведення В. Німчука зі складу комісії його пенсійним віком… І не нагадуватиму, скільки років президентові НАН України Б. Патонові (1918 р. н.) і скільки пенсіонерів входять до Президії НАН України, що за віком ніби члени політбюро в час умирання СРСР… Особливо зворушують своєю професійною орієнтацією співголови комісії: доктор фізико-математичних наук М. Стріха (водночас як чиновник у ранзі заступника міністра освіти і науки, натхненник горезвісного “оскоплення” та денаціоналізації вищої школи) і С. Пирожков, доктор економічних наук, академік НАН України, директор Національного інституту українсько-російських відносин (1997—2001), опонент докторської дисертації Віктора Януковича… Кучма, мабуть, і не мріяв про такий “персональний склад” і “смотрящих” УНК (не заперечуємо не більше як ДЕСЯТКИ — серед 25 — адекватних і за професійністю, і за світоглядом українських філологів, членів УНК). Словом, президія НАН України, формуючи склад комісії, добре порахувала кількість голосувальників ЗА і ПРОТИ демосковізації нашого Правопису! Коли неможливо процес зупинити, його треба очолити.
ного письменства не нашкребти такого дивогляду! г) Написання В на місці W в англізмах на кшталт вікенд (а не уікенд). Проте проєкт 2018 пропонує, як і в чинному Правописі, писати “у деяких словах за традицією У (за чиєю традицією? — І. Ф.): Уельс, Уолл-стріт (чому не стрИт, як у “спирит”?), Голсуорсі, уайт-спирит” (с. 127). То, виходить, що проєкт Правопису 2018 і далі в нашій мові хоче зберегти традицію московської мови… Для чого? ґ) Про ЙОТАЦІЮ при збігові голосних. Передання латинського ІА як ІЯ, як це було в Правописі 1928 року і проєкті 1999, проєкт 2018 нехтує цілковито і пропонує писати так, як у московській мові: артерІАльний, а не артерІЯльний (с. 29). Наводячи приклад антропоніма МарцІАл, деякі члени комісії, мабуть, забули про широковживане МаркІЯн (а не МаркІАн), кодифіковане у словнику “Власні імена людей” (1996), УлІЯн (с. 109), АндрІЯн (с. 39), КупрІЯн (с. 70), а також широковживані чужі апелятиви через ІЯ макІЯж та манІЯк і питому лексику на кшталт дІЯльність, а не дІ- Альність. А що вже казати про наших недавніх класиків В. Стуса та Б.-І. Антонича, що по-інакшому, як фІЯлка не писали: “ФІЯлка у саду росла….” (В. Стус), “З очей фІЯлок смутком кришеш…” (Б.-І. Антонич)! Те ж стосується передання латинського IU як ІЮ, про що не йдеться у проєкті 2018: трІУмф (було трІЮмф). Серед громаддя правил та прикладів не побачили ми припису щодо Юди чи, як це є зараз по-московському, ІУди??? Поза увагою зосталося чи не найпродуктивніше у вжитку слово Европа (за Правописом 1928 року) чи Європа (за московським і чинним правописом)? Звісно, що безсумнівним позитивом проєкту 2018 є написання проЄкт поряд із траєкторія, фоє (с. 128), дІЄреза, рІЄлтор водному системному ряді з дієта, карієс, Данієль, Габрієль, Арієль, Марієтта (с. 131). д) Передання чужих дифтонгів AU, OU: АУдиторія чи АВдиторія, сноуборт чи сновборт, ЕйзенхАУер чи АйзенгАВер? До речі, саме за московським написанням імени американського президента ЕйзенхАУер, а не, як це писали українці АйзенгАВер, за спогадами останнього головнокомандувача УПА В. Кука, були розпізнані фальшиві листи від радянського керівництва, що заманювали зустрітися з командувачем УПА. Проєкт 2018 не розв’язує цієї проблеми, зокрема залишаючи правопис Фауст, замість поширеного до московізації Фавст (див. поезія Е. Маланюка “Фавстівська ніч”), та пропонує варіянтність у давніх грецизмах: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна. Водночас
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
