Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пишуться вірші · “Україна жива Боротьбою століть! Як ти впала, москва… Древній Київ стоїть!” · с. 8сторінка оригіналу ↗

Сирена спасіння

Слово Просвіти, №36 за 2023 рік

Зоя КУЧЕРЯВА Гіркне день Гіркне день. Журба, як пломінь… Світ на радість! Не для лих. Подивіться – сяє промінь, Водоспад на мить притих. Просить рими у поета, Віршам місце залишив. Та здригнулася Планета – Рими зойкнули в душі… 2018 Біль Мій рідний краю, я уже ніколи Не присягатиму тобі високим словом, Бо за віки підступні фарисеї Цій клятві словом зрадили не раз. Повір душі моїй в тривожний час. Душа поета має привілеї: Я відчуваю подих твій щомить, Безмежну радість з радості твоєї, Безмежний біль, коли тобі болить… 2018 Війна Ще чую – лебеді ячать. Ще бачу – захід, як свіча. Ще Ангел мій на небі пише І надсилає мені вірші. У душу не впускаю відчай, Та радість обійняти нічим. І де та радість? Де вона? – У нас війна… війна! війна!!! 2022 Це Київська, це наша Русь! У серці Києва-столиці Про все розказують горби. Віками тут літали птиці, Михайлівський у дзвони бив. Тут на горбах під спів дзвіниці Хрещатик протоптав свій шлях, А Замкова і Щекавиця Вітали вулицю здаля. А на Печерську – Бесарабку У стилі кращому – модерн Звели для повного порядку. Хрещатик вдячний дотепер. Сюди ще кіньми мед возили. Століття слави додає, А слава – гордості і сили. І все на Бесарабці є. Від центру на чотири боки – Бульвар, музей, майдан, театр… І б’є луна – чеканить кроки Військовий доблесний парад! І горя тут життя зазнало. Хрещатик вже стогнав не раз. Але на всі жахіття мало Століть, які були до нас. Уже нова епоха кличе. А тут нечувана біда… Ми йшли Хрещатиком на Віче На сторозстріляний Майдан. Зболіла мова вся до слова, Щоби загиблих пом’януть, А московити “двоголові” Вже хочуть Київ проковтнуть! Московський кат іще не знає, Що знаменитий наш Поділ Весь світ віками пам’ятає І не покине нас в біді. Вороже кодло московитів, Я древнім іменем молюсь – Тікайте геть, несамовиті! Це Київська, це наша Русь! 2023 Древній Київ стоїть! (Б’є у душу набат) “Рускій мір” – це війна, А не друг і не брат. Непростима вина… Б’є у душу набат! За руїни й фронти, За страждання гіркі – Будеш проклятий ти, “Рускій мір”, на віки. Приспів У нас є право на свободу. Ми пролили за неї кров. До України і народу У нас є право на любов. У нас є право на калину, На вишиванки і шеврон, На рідну мову і родину, На прапор наш і наш кордон. Ти прийшов із мечем. Та настав судний час – Ворог! Ти не втечеш! Сам умреш від меча! Україна жива Боротьбою століть! Як ти впала, москва… Древній Київ стоїть! 2022 Cтоїмо за Україну Неспокійне Чорне море. Хвилі б’ють, неначе вир. Бо приніс нам стільки горя Двоголовий “рускій мір”. Бій на морі. Буря люта! Рідний край мій у біді… Буде ворогу покута На землі і на воді! Не діждеться він спасіння. Рознесуть його вітри! Бо вітрила наші сильні – Жовто-сині прапори! Хвилі ревно в берег б’ються. Зло навіки пропаде, Як “корабль воєнний рускій” У безодню упаде. Боронити Батьківщину – Доля вибрала цей час. Наша славна і єдина Україна вірить в нас. Воля острова Зміїний! Миру – мир, війні – війна. Стоїмо за Україну – Буде вільною вона! 2022 Ти повернись (Повернися живим, коханий) Музика Анжели Ярмолюк Знову нас розбудила тривога. Знову ти одягнув камуфляж. Не заплачу тобі на дорогу. Спить синочок, як сонечко, наш. Поцілую тебе на прощання. Підеш ти – я услід задивлюсь. Помолюся за тебе, коханий, І за друзів твоїх помолюсь. Приспів Ти повернися, коханий мій. Я за тобою полину в бій. Почую серцем лиху біду – Її від тебе я відведу. Ти повернися, коханий мій. Візьми удачу в останній бій. А перед боєм ти помолись, І повернися. І повернись. Повернися скоріше додому І хоч словом з війни озовись. Не віддам тебе, любий, нікому. Повернися живим, повернись. Рідну землю врятуєш – я вірю. На коні, на коні ти наснивсь. Жовто-синій пароль на мундирі… Повернися живим, повернись. 2016 Бій гримів на житнім полі Бій гримів на житнім полі. (Ой, стражденна наша доля.) Налетіли “двоголові”, Потопили жито в крові. А на другому – пшениця Мріяла про паляниці. Скаженіла сила вража – В полі залишилась сажа… А на зиму, як годиться, Знов посіяли пшеницю. А на другім полі жито. Дочекалися до літа… Ніби руки, а не стебла, З поля тягнуться до неба! А де хлопці йшли в атаку – Зацвіли червоні маки… 2022 Як при любові… Це вже весна. Дочекалися нині. Квіти рожеві, жовті і сині. Трави зелені скрізь на привіллі, І на калині кетяги білі. З цвіту калини ягоди зріють. Як при любові, то й не старіють. В спеку і зливи, в паморозь сиву – Завжди червоні, завжди красиві. В колір калини гарне намисто На вишиванку ніжно-барвисту. В колір калини вина червлені, Грали весілля! Йшли наречені… Ягоди стиглі, наче краплини… Колір кривавий! Стогнуть руїни! Знову калина цвіте біля хати. Ти ж Берегиня. Дай докохати… 2023 Лист із фронту Музика Остапа Гавриша Мамо, ти вибач мені – Я вже давно на війні. Тільки не плач, не журись, А пригадай, як колись Грав я в дворі у війну, “Битву” пройшов не одну. Я ще малим навчивсь. Мамо, не плач, не журись. Приспів Мамо! Я повернусь! Чуєш, я ще озвусь. Тільки ти не журись. Мамо, ти помолись. Мамо, я ще озвусь. Мамо, я одружусь. Не плач, повір мені – Я повернуся з війни! Сунеться ворог всю ніч. А йому пекло навстріч! Я в обороні стою За Україну свою! Знову гарячі фронти! Хлопці мені, як брати. Кожен несе свій хрест. Кожен за крок до небес… Приспів Мамо! Я повернусь! Чуєш, я ще озвусь. Тільки ти не журись. Мамо, ти помолись. Мамо, всіх обійми. Скоро зустрінемось ми. Не плач, повір мені – Я повернуся з війни! 2023 Недоречна лють 1 На фронтах бої. Війна в ефірі. Дні і ночі кожен нерв болить. Пошукаю на каналах миру, Перемкну свідомість хоч на мить. Ось! Нарешті. Без війни… Природа! Світ прекрасний. Недоречна лють. Дикі лані… Надзвичайна врода. Як граційно по траві ідуть! Поруч дві. Своя в них тиха мова. Про любов чи кочове життя… З рову пащу змій відкрив раптово – Лань одну за голову потяг! Проковтнув її аж по копитця… Друга – на ходу заклякла вмить. Жахом переповнені очиці! З піднятою ніжкою стоїть… 2 Господи! Мій Боженько… Навіщо? Хто кого – в бою, в дорозі нищить? Світ увесь – суцільна боротьба? Я всього лише твоя раба… Господи, прости мені питання. Я молюсь щоденно, як востаннє. Ти Владика. Розум. Ти Всевишній. І Тобі, без сумніву, видніше. Знову кличуть дзвони на молитву. Знов сирена виє – в небі битва! Не шукаю на каналах миру. На фронтах бої. Війна в ефірі… Вірю я, що я і всі ми грішні. І тому біди стає все більше. І тому всі лиха і всі війни… Ну а лань, а лань у чому винна? 2023 Лелека Мріяв про “колибу” На шляхах далеких, А до нас в садибу Завітав лелека. Може міряв сили – Вирій вже на часі, Чи з усім, що миле, Довго так прощався. Сів на хату нашу У сумну годину… – Як там в небі, пташко? І які новини? – Плачуть лелечата У нічні атаки… І чого чекати, І куди тікати? – Звий у нас гніздечко Ти своїй родині… Клекіт нам лелечий На відраду нині. 2022 Розмова з трояндою – Ти чому в росі, моя трояндо? – Сонце вдень світило, аж пекло. І сумна ти. Скривджена й не рада, Що мене так довго не було? – Ні. Я теж біля могил стояла, Там, де жовто-сині Прапори… Сльози твої в пелюстки збирала. Бачили мене лише вітри. – На могилах ще не раз заплачем. Ще століття пам’яті й жалю. Не забудемо і не пробачим! – Я цей біль з тобою розділю… 2023 Сирена спасіння Знову виє сирена спасіння, Кличе, просить усіх, аж кричить! В небі чорному, в небі синьому Смерть літає, скидає мечі. Б’ють у душу останні вісті На кривавих руїнах весни… (Добре тим, хто колись не вродився. Краще тим, хто помер до війни). Ой, прости мені, Боже єдиний, Ці слова. Я розгублена вкрай. Звук сирени по всій Україні! Сили, Господи, воїнам дай, Щоб народ від орди захистити! Бо навала ця від сатани. Знову сунуться московити – Але тут і поляжуть вони! 2023

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин