Поети*воїни · “Поезія С. Татчина – це медитативні вібрації серця, перелиті у Слово”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Зі збірки “Пташка”
Слово Просвіти, №36–38 за 2022 рік
Медитативний вальс Жовтень навшпиньки скрадається селами, небо від птаства рябе. Вітер-човняр над пустими оселями медитативно гребе.
Ця пасторальна вечірня ідилія йде по небесному шву понад городами, де у бадиллі я сомнамбулічно живу.
Вистигле сонце приречено котиться вздовж архетипних небес. День фінішує мінором, і кода ця вічна – зі мною чи без.
Апоплексична плаксива мелодія напнута, ніби струна. В себе самого вдивлятися годі – я більше б нічого не взнав.
Ти через відстань у мене посвячена, в силаботоніку слів. Ми починаємо знову – неначе на вільній від людства землі.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
