Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Жодного місця, жодного закутку на території України, в українській душі не має належати московському патріархату”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Московська церква в Україні. Допоки? ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка провела конференцію. Пропонуємо головне з виступів її учасників

Слово Просвіти, №36–38 за 2022 рік

Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевчен3 ка: – Ця тема для нас давня, болюча, хронічна. Сьогодні ми маємо війну і величезні проблеми з нашим північним сусідом, який продовжує ту ж саму політику, що була застосована проти українців протягом 500 років. Адже саме за півтисячоліття сформувався концепт, який став основою “русского міра”. Це почалося ще за часів великих князів московських Івана ІІІ та Івана Лютого (Грозного). Саме тоді були уярмлені великі ханства, починаючи від сибірського, астраханського та казанського ханств, закінчуючи зруйнованим Новгородом, нещадно знищених деспотією великих московських князів. Ми про це забуваємо, шукаючи витоків в основі того, що спричинило до чергової спроби зачистити український простір. Так було не один раз. І тому, коли ми кажемо про п’ять століть, то повинні говорити про ідеологію, сформовану ще тоді. Її концепцію розробив чернець псковський Філатей: “Москва – це третій Рим”. Саме під цим брендом Іван Грозний здійснив наругу над Богом і церквою. Коли ми кажемо про московську церкву, яка нині володіє більшістю храмів в Україні, то маємо пам’ятати, що ця сила продовжує впливати на перебіг подій і сьогодні. Вона є причетною до війни, бо протягом тридцяти років незалежності втручалася в наше суспільне життя. Знову ж таки пригадаймо підступність цього “русского міра”, що сягає і глибокої давнини, і сьогодення. Ще тоді, коли Сагайдачний здійснив свій похід на Москву і взяв її в облогу, він був за мить до перемоги. Але польський королевич Владислав спокусився на московське золото, і Сагайдачний відступив. Так і сьогодні чи вчора спокушаються європейські лідери на московське золото. Тепер воно у вигляді нафти чи газу, або якихось інших преференцій, які мала, наприклад, Німеччина. Вся доба Ангели Меркель – ніщо інше, як фінансове підживлення Путіним своєї доброї знайомої і політичної партії, що була при владі в Німеччині протягом 16 років. Саме за ці роки Росія фактично сформувала свою концепцію щодо України, вважаючи, що Україна повинна бути її складовою. Меркель це підтвердила у 2008 році, коли на відомому Бухарестському саміті Віктору Ющенку було відмовлено у нашому праві бути членом НАТО. Фактично Меркель і Саркозі тоді відіграли ключову роль у подіях, які впливають на сучасну ситуацію. Це вони по суті заохотили Путіна до інвазії в Україну сьогодні: Росія на той час вже захопила частину Грузії, а її війська стояли поруч із нами у Придністров’ї. Західний світ продавався не один раз... Я не випадково згадую про польського королевича Владислава, який разом із Сагайдачним брав Москву. Королевич узяв золото, а вже незабаром Польща впала як держава. Згадаймо й часи Пилипа Орлика – спільний турецько-татарсько-український похід, коли військо Петра І було оточене і він міг уже не бути імператором. До речі, звання імператора він здобув завдяки синоду московської церкви – релігійно-політичного утворення, на який вони поміняли патріархат. Так само, як свого часу московська церква зробила царем великого князя Івана Грозного. Тут можна провести паралелі з 1943 роком, коли Сталін дарував автокефалію Грузинській православній церкві. Він тоді запросив до себе делегацію грузинських священників. Цікава деталь: коли вони приїхали в Кремль у церковних рясах, Постишев їм сказав: “Почему вы приехали в этом облачении? Йдіть через площу до ГУМу, купіть там одяг, і тоді з вами зустрінеться Йосип Віссаріонович”. Священники виконали вимогу. Маленька деталь, але вона багато що пояснює в суті московської церкви, яка ніколи її не міняла. Бо завжди служила владі. Йосип Сталін запросив цих священників до себе, коли вони вже одяглися в цивільне, і каже до керівника делегації: “Сандро (з яким навчався у семінарії), какой ты смешной. Кого ты боишься – его (Бога) или меня?” Раз вони переодяглися, значить, боялися Сталіна. Церква завжди боялася влади. Російська й грузинська церкви підтримали ідею присвоїти Сталіну звання генералісімуса. Так само патріарх Кірілл благословив путінську війну проти України. Ще 25 років тому, коли Путін лише починав свій кар’єрний шлях, російський філософ Андрій Зубов застерігав про небезпечність врядування цієї особи в Росії. Він казав, що в Росії спочатку займаються боговбивством, а потім – братовбивством. За ці 25 років нічого не змінилося. Суть російської церкви і “русского міра” – служити владі. І коли ми говоримо про московську церкву в Україні, то питаємо: допоки ця політична сила буде шкодити Україні? Ця сила впливає на всі політичні процеси, на всі вибори. Вона підтримувала Януковича, брала найактивнішу участь у виборах 2019 року. Тоді всі промосковські Учасники конференції сили були задіяні проти Порошенка. Питання, яке було слід розв’язати автоматично, – передача церковного майна, що належить українській нації, українському народові, так і не вирішено. Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, ди3 ректор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України: – Почну зі спогаду. Коли митрополита Володимира Сабодана Москва направила в Україну, аби він очолив так звану Українську православну церкву московського патріархату, то я зустрівся з ним у кабінеті віце-прем’єрміністра України і мав розмову. Скажу щиро, я тоді ще не зовсім добре орієнтувався у складних міжцерковних справах. Але пам’ятаю, як тоді запитав митрополита Володимира: “Ви прибули сюди, будете очолювати цю церкву. Я вважаю, що ви повинні у першу чергу поставити питання про автокефалію, про вихід, набуття повної незалежності цієї церкви”. Митрополит відповів: “Миколо Григоровичу, якщо я тільки заїкнуся про самостійність, мене завтра тут не буде. А буде людина, яка не має українського серця. А я людина з українським серцем і буду робити все для того, щоб моя церква не була проти незалежної України”. На цю конференцію я взяв духовний заповіт митрополита Володимира. У ньому він ставив питання, яким буде майбутнє православної церкви в Україні. Чи зможуть православні об’єднатися? Увінчає об’єднавчі зусилля автокефальний статус чи Українська православна церква й надалі реалізуватиме свою помісну канонічність в канонічній єдності з руською православною церквою? Звісно, в його заповіті немає відповіді, але дуже часто зустрічається слово автокефалія. Хочу запитати, який сьогодні статус має Українська православна церква московського патріархату, зважаючи на той собор, що відбувся 27 травня? Нещодавно мав зустрічі з деякими представниками цієї церкви і ставив їм запитання: “Чи справді ви сьогодні повністю незалежні, чи й надалі перебуваєте в канонічній залежності від московського патріархату? Якщо ви дійсно проголосили автокефалію, то як на це реагують вселенські православні церкви? Чому у вас немає діалогу зі Вселенським патріархом Варфоломієм?” Відповіді так і не отримав. Ми сьогодні повинні мати чітке уявлення, який статус має ця Українська православна церква, яка, на мою думку, продовжує перебувати у канонічному підпорядкуванні московського патріархату. Якщо перебуває, то й далі політика московського патріархату є політикою УПЦ. Я хочу, щоб ми сьогодні, користуючись присутністю спеціалістів, відповіли, які ми повинні поставити вимоги сьогодні. Щоб ми могли пояснити громадськості релігійну ситуацію в Україні і чітко сказати, яку політику проводить Українська православна церква московського патріархату. Олександр САГАН, доктор фі3 лософських наук: – Собор Української православної церкви московського патріархату, який відбувся 27 травня, ні за юридичним статутом, ні за статутом церкви не є правомочним. За один день вони провели нараду, синод, архієрейський собор і собор. Хоча в статуті прописано, яким чином збирається собор і як на нього обираються делегати. А те, що вони оголосили автокефалію, насправді дуже легко спростовується. Російська православна церква забрала єпархії в Криму. Яку маємо реакцію “самостійної, автокефальної, незалежної” церкви? Ніякої. Чому вона мовчить? Тому що її статус насправді ще більше понизився, ніж був при Володимирові Сабодані. Тоді вони могли самостійно утворювати або ліквідовувати єпархії, призначати єпископів. У них був свій церковний суд. Сьогодні все це ліквідовано. І тому, коли в них забирають єпархії, вони й слова сказати не можуть. Навіть не варто говорити, що це якась самостійна церква. Ще у 2018 році був прийнятий закон, згідно з яким парафії УПЦ повинні були внести у свої статути зміни і вказати, що вони належать до московського патріархату. 15 жовтня 2019 року цей закон мав вступити в силу, але так і не вступив. Те саме стосується і старообрядської церкви, яка ще більш радикальна щодо України, ніж УПЦ МП. Вже три роки понад 9 тисяч релігійних громад мають нечинні статути. З них три з половиною тисячі мають в оренді нерухоме майно державного або комунального походження. Виникає питання: “Чому організації з нечинним статутом продовжують орендувати це майно?” Я передивився близько ста відео зборів релігійних громад. Головне питання, яке на них обговорювалося, – московський ми чи не московський патріархат. Аби в статуті було чітко прописано, то це питання навіть би не обговорювалося. І люди б відразу приймали рішення. Але держава так і не домоглася виконання цього закону. Є чинне законодавство, і наше завдання добитися від влади його виконання. Сергій ПРИСУХІН, доктор філософських наук: – Маємо негативні чинники Російської православної церкви, які принижують нашу національну гідність. Які роблять антагоністичними стосунки з представниками цієї церкви. У нас є тисячі прикладів, коли ця церква ігнорує Божу заповідь “не вбий”. Навпаки – створює прецеденти, коли логічно так чинити. Ми повинні сьогодні знайти систему протидії цій культурі насильства. Російська православна церква сьогодні є модератором культури смерті на нашій території. Ми повинні зламати цю систему. У нас має бути високий рівень законодавства, який максимально заборонить цю церкву в Україні. Українці повинні унеможливити діяльність цієї не просто релігійної, а ідеологічної структури, яку використовує російсько-московська диктатура. Вони користуються церквою, аби збільшити той геноцид, який прийшов в Україну сьогодні разом із путінськими військами. Микола ГОЛОМША, лідер політичної партії “Патріот”: – З точки зору державності кожна держава має право на свою церкву. А наші керманичі змовчали на самому початку і дали можливість укорінитися московським попам, які під рясою носили зброю, приховували боєприпаси, переховували російський спецназ. Які розграбували Києво-Печерську лавру, вивезли всю літературу. Ця церква нищить музеї. А ми багато років боїмося образити російських шпигунів. Треба легалізувати всі кримінальні провадження і справи, порушені проти цих шпигунів, державних зрадників. Ще виникає питання: яка була правова сторона, коли захоплювали українські церкви на території Криму та інших анексованих краях України? Там нищать наших священників, кидають їх у катівні. Чи говорить там хтось про демократію, думку людей, чи рахується хтось з українцями? В агітці, яку роздають московські попи, говориться, що українців треба вбивати. Думаю, що буде правильним ліквідувати Російську православ-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин