Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №37 за 1997 рік
Слово Просвіти, №37 за 1997 рік
ПАМ'ЯТАЮТЬ СМОЛІНА
У СПАСІ копеєеретентоюо -усае пецонете ам -уовннаюнуньо с-г -лзуоненооо з)
Особливо ж ті, кого немилосердна доля звела в жорстокі часи утвердження на наших землях «єдино правильного вчення» з цим енкаведистом-людомором, іржавим гвинтиком єдиного модиноненависницького більшовицького механізму. І запитують крізь сльози: «Невже й досі топче українську землю цей кат і садист?»
За що ж так ненавидять люди цього в поважних уже літах коломииського старця? Ічи справедливо? Саме відповіді на ці питання я й шукав, вирушаючи свого часу в журналістське відрядження до одного із прикарпатських сіл із поетичною назвою Спас І заздалегідь прошу вибачення у читача за те, що, можливо,
вона не буде вичерпного, бо охоплює
лише декілька фрагментів із життя цього
непокірного зайдам села, його мешканців А доповнити те, про що донедавна можна було говорити хіба пошепки, 1 то лише найближчим людям, і що каменем сиділо у грудях покривджених, зможе кожен із них. Бо кований чобіт червонозоряних сатралів потоптав тут не одну долю, залишив кривавий слід не в одній СІМ 1
Про Катерину Гаврилюк |підпільне псевдо «Соня») ширяться легенди по всьому краю (розповідь про неї подаємо в цьому числі під заголовком «Гак помирають лише герої»). Товариш Смолін уній - не остання дійова особа, Хочі не він убивав дівчину. Вона випередила ката, знаючи його крутий норов, не
далася йому в руки живою, - застрелилася. Потоптав «доблесний» енкаведист життя сестри «Соні» -- Євдокії Гаврилюк, якій Бог дарував дев'ять десятків літ і мОЖЛИВІСТЬ ПОбачити Україну незалежною від московських занд. Та, вибиваючи жінці зуби, Смолін розпанахав їй осколком губу. Завдана на Благовіщення далекого 1947 року рана так і не загоїлася, кровилавсе життя. Які пам'ять. Як ті криваві сліди уздовж дороги -- від Спаса до Коломиї, куди везли підводою двох сестер на екзекуцію: одну -- мертву, друту - напівживу. Вони, Ці сліди, 1 досі там, під пилом доріг і часу, шар асфальту прикрив їх від ока людєького, та не Божого...
Били енкаведисти немилосердно -- живу. Власноручно, металевою триногою з-під вагонів -- він, Смолін! А тіло мертвої й досі не знає, де шукати, сім'я Гаврилюків. Може, підкажете, товарипгу Смолін ? Ви повинні пам'ятати всіх своїх жертв, хочанестьім числа. А якщо забули, то вони нагадають вам про себе, якщо не в жахливих снах, то на Страшному Суді вже точно!
І хто поверне жінці тих 9 виснажливих днів у тюрмі НКВС без води і рісочки хліба в роті, і тих І0 років поншвеченого юдиним доносом життя в Карагандинських концтаборах? Хто поверне її доньці Дарині тих 10 дитячих років без материнської ласки, по чужих кутках проведених.
Болем душі пронизані спогади Параски Миколаївни Сорич, якатепер часто хворіє. Зі сльозами вперемиш лягають на папір п страждання. Як били пемилосердно «визволителі» -- особисто Смолін та його підручний, із місцевих запроданців, Федя на ймення. Як змушували підписувати фальшиві протоколи Подаємо в цьому чисмі срВІДЧеННяЯ ЖІНКИ
(«Нехай його Бог судить!..»)
жахів
Свої карби інквізитори комуни зоставили й на долі Варвари Василівни Саманчук, вона була па екзекуції разом із Параскою Сорич. Побої вкривали їй усе тіло. Як свідчить жінка, для вибиття ра зіш
йиадуманих 1)3н 1агїііь декілька
поміЧНИКИ ката С моліна ПпІосили тТоПпетІ
палиці, а він, б'очи куди втрапить, старався вже перетворити їх на
ПОДОЇО, щоб продовжити кату панти | тут випливає
ни панно с-, п ни
р о сини оз сше ПЕШЕЕЕРЕННРОВЕСС о
Б р Р - че Р - рин и т
ОЗВОЧИ її //1ЯЧ19
и нн соч нн
ше
т! ПР
ж нн РА ЕР -ш ие -ле
ьо. Б о ПР -
Торік, 2 листопада, до президії У з'їзду Всеукраїнського товариства «Просвіта» надійшла заява від Лутанської, Донецької, Сумської,
Ктровоградської, Вінницької, Дніпропетровської та ряду
ІНШИХ
делегацій із пропозицією підтримати вимогу до Президента України Леоніда Кучми «вирішити остаточно питання про повну реабілітацію всіх учасників бойових дій УТІА, які боролися за визволення України
проти агресорів Її
різних поневолювачів у Друтій світовій війні, за
суверенну Українську демократичну державу». Автори заяви вважа-
ють порушення цього питання своєчасним ї необхідним,
«як вияв
честі і гідності нашого українського роду ії народу», -? аналогічними вимогами до керівників держави зверталися чи не всі організації національно-патріотичного спрямування. Конгрес
українських націоналістів організував
збір підписів щодо визнання
державою ОУН-УПА воюючою стороною у Друтій світовій війні, а
й ветеранів --
Оорцями за волю і незалежність України До вимог
КУНУ приєдналося Всеукраїнське братство вояків ОУН--УПА їм. генерала Романа Шеухевича- Т. Чупринки,організація, визнана на міжнародному рівні й прийнята в члени Міжнародної ї Європейської організацій комбатантів Друтої світової війни: «Ми вимагаємо, щоб ОУН--УТІА--УГВР та інші формування, які боролися за незалежність України, люди, які брали участь у цій боротьбі на два фронти -- з фашистською ії більшовицькою імперіями, були офіційно вшановані як борці за свободу і незалежність України, солдати свободи з усіма належними політичнИМИ ЇЇ юридичними наслідками. Це наше минуле,
без якого нема майбутнього».
Зважаючи на значний відсоток комуно-соціалістичних депутатів у парламенті України й малу ймовірність вирішення цього питання
ВІДПОВІДНОЮ депутатською комісією щодо відновлення
акту спра-
ведливості стосовно ветеранів визвольних змагань, декотрі обласні Ради ініціювали цей процес ізнизу. Прийняли відповідні рішення Чернівецька обласна Рада народних депутатів (рішення десятої сесії від 13 червня 1996 р.) Львівська (рішення четвертої сесії Мо 65 Ввід
1Ї травня 1995 р.)
Гернопільська, Івано-Франківська обласні, низка
районних рад народних депутатів. На підпорядкованих їм територіях ветерани визвольних змагань ОУН-- УТІА прирівняні у пільгах до
ветеранів ВІЙНИ.
Слово тепер -- за державою. Звичайно, новий час розставляє нові акценти.
Падають старі
трухляві ідоли, на п'єдестал стають несправедливо тавровані гань-
бою герої.
Терези у Божих руках повертають утрачену рівнова-
гу -- Бог усім суддя Та допоки народи світу не усвідомлять потреби жити в мирі Й злагоді, не на словах, а на ділі утверджувати рівність і братерство, допоки брат не перестане дивитися на брата заздрісним оком, допоки не витруїться зі свідомості землян комплекс Каїна-- доти й кровоточитиме на тілі людства вічна як світ проблема --
КАТІ і
Авеля,
і
ч 1 - - и г ДИР, Рай й -са
і . є чеиг
"і Ї я ий
Ро
і АГА р СР
- -е тов
ча При ВЕР Р ДР
фігура -- якогось Вовка, помічника сатрапа Смоліна. Зграєю ж вовкулаків налетіли на домівку Саманчуків.
Той же Смолін арештував брата Варвари Василівни, про що він розповів особисто. Скуштував у Сибіру каторжанського ерзацу ий її батько...
Болі нанизуються на долі. Кожен
ТАК ПОМИРАЮТЬ ЛИШЕ ГЕРОЇ
Жила унасдівчина-красуня, обдарована й розумна, - Гаврилюк Катерина
Вижила вона, та помер п синочок, що народився із епілепсією після пережитих матр'ю
АрІОМІ
тріски Декілька рази» відЛИивВали жінк у
ШІЄ одна саоаГарі іє ька
Федорівна. У 1940 році навчалась у Коломиї, в педучилищі, згодом працювала там жедрукаркою, а відтак -- у Снятині. Влилася до лав ОУН, сім років ходила повстанськими стежками. Перебуваючи тривалий час у Космачі, працювала секретаркою окружного Проводу Наприкінці березня / 947 рокудівчина навідалась у село, щоб побачитись із сестрою, Гаврилюк Євдокією Федорівною, чоловік якої уже тоді загинув в УПА. Померла й старенька мати, виглядаючи доньку І Іриншовши до сестри, скупалася 1, розчесавнши свої чудові коси, лягла спати. Раптом почувся грюкіт, виламали двері. У хаті з янився С молін, зазпраючїян о хижо веснит очі діІВЧИНнНИ, Яка МІалсї псевдо «Соня» Наказавши стерегти повстанк у, сам поміа на Горнище сшука ги бандерівців». А в цен час у хаті пролунав постріл. Цє юна повстанка «СОНЯ» іастрелила сере, 00 знала, поє адноненвирнетьсом 1 табоєтенканодиєс тім Скаженів кат, що жертпа не потрапила 0 його кривавих рук г ось ПОопеЗлИ
СД) мерти) другу "РІВ 1
вес 7;
свідок називає ще з десяток страждальців, опитати б усіх -- товстелезна книга вийшла б. І над усіма ними маячить хижа тінь Смоміна. Чорні справи рук його кривавих дуже вже нагадують переслідування першохрис-
тиян у Римі. Бо на запитання, як вони витримували тортури, ці тоді юні жінки
Коломиї На живу ще чекали тортури и знущання. Одинадцять односельців підписали протокол про те, що ЄНдокія Гаврилюк співпрацює з УТА. Зайве називати їхні прізвища, щоб їхнім ДІТЯМ І онукам не було соромно дивитись після цього людям у вічі
Через десять років повернулась сесгра «Соні» до своєІ ДОМІВКИ 13 заслання аби пригорнути до серця свою донечку Даринку, яка дитячими переляканими оченятами спостерігала геройську смерть тітки Катерини
-- Радію з того, -- сказала мучениця Єндокія Гаврилюк, -- що я дожила до гого дня, коли можу сказати людям про боротьоу : смерть дорогих для менє уюден. Вітаю своїх дручив по табору, в гому числі краян-повстанців із Ключева п ІНШИХ навколишніх сіл, мкиги чим могладопомагала у сталинських хатиномл
І рун ам ен натшчно залишниуитьсм світлий образ мужньої «Соні» - Катерини Гавримок, яка не далася живою катам у хни кривані рухи
Микола СЕМЧИШИМ із с. Спаса Косівського рамому /вамо-Фрамківської області
кл -- си Р р анна іні
дово ПРОБІ
кни: ЕР» рниайненіцвинннннинннх поаанюонннннєм спбениччо чани -- - пи
о се
о о реорн нь
зідПпОВІДаюЮТ:Ь однозначно: я Рятувала
щира молитва до Господа постають похилені, але
і)
| перед очима нескорені постаті Христових слут, яких щойно вкинули у клітку до крово них левів на вимогу тих, хто осатаніло кричав: «Вина й видовищ!»
Не лише жінок катував правовірний будівничим світлого Майбутнього, зажджии зять прикарпатців із села Пилипи. Покалічив він ! Юначі долі Василя Гнатовича Горди та сільського вчителя Степана Семеновича Гаврилюка. Щемлять м ночами рани, завдані колись катом. «Бив за двох, - свідчить пан Горда про Смоліна.- А Тімофєєв, той був не такий лютий»
Час загоює рани, але не здатен повернути цим нині сивочолим чоловікам-пенсіонерам кращих міт життя, понівечених магаданами 1 поставниками для них дармової роодочої сили смоліними в їм'я сумнівної диктатури пролетаріату
Багато вбивств у краї має смолінський «почерк», хоча не завжди ий достовірно можна із відстані літ установити, від
цей
чиїх рук постраждала жертва. Того ж Леся Бойка, як стверджують старожили Спаса, за різними версіями, вбив чи-то Смолін, чи якийсь стрибок 1з Микитинців, чи Касатін. І навіть якщо Смолін у той час перебував у Карі! (нині-- місто Верховина) гакі вже и далекі світи То ут червонозоряні вбивці уміли зампітати сліди, зчаста списуючи свої злочини на бандерівців Та вистачало у наших селах - доживають на юдині срібники віку -- стрибків що й тепер заплутутпоть сліди свого та своїх кривавих зверхників гріхопадіння А далеко не повний «послужним список» Смоліна не дозволить змити кров невинних жертв із иого рук. Гягнеться клубочок його злодіянь до багатьох спаських дворів. Як свідчить та ж Параска Сорич, убив Смолін батьків Василя Михайловича Заячківського, а потім спалив їх у власному домі
Волають численні жертви Смолмна справедливого суду над ним. І ненароджені через побої діти Євдокії Гаврилюк, уже іншої, не сестри «Соні», волають справедливості. І діти інших гірських красунь 1 легінів, викатувані з їхніх юних тіл вами, товаришу Смолін, теж молять про неї таки, про справедливість. І вливаються у цей хор голоси тих, що оклитали після ВІЗИТІВ хижаків, 1 тих, згноєних у далеких сибірах, ітих, що в рідну землю кіСстьмиИи дятли. І не помсти вони благають, лише каяття
Та снують 1 понині вулицями Коломи) йінших галицьких міст «натруджені» сиві дідутани, ховають від людей, яких ненавидять усім своїм чорним єством, хижі погляди за роговими оправами окулярів. Ті, що ще донедавна хвалилися дітям у школах, скількох ВОНИ «бандєровцев убілі» тяк несли нам волю на багнетах. Ті, що одягли орденські планки за свої! «заслути» під час фашистського серпневого 1991 року заколоту комуні). Ті, які видирають ії ним убогі крихти з дитячих ротів своїми спецпайками -- за ТІ Ж: | Клянуть незалежиість. ТІ, які ще плекають надію та СІВИ у фешенебрельних експропрімованих кбвартирах, що ще повернеєтьєс м ІХНІЙ Час П, які з усіх сил пнуться
то це нє
заслути»!
обілити свої криваві правиці ф:те)ро
Тека
Не тремтіть тепер над ГОДІ!
вас, тхорезних старців нині засягати не
нікчемним ЖжЖиИиноОтТІнННА мМ, буде, як ви засягали по далеких амери ках ! аргентинах оорців за визволенни України 1 каркали чи не щодня «Злочипа мі "поема терміну ханноєті:!
Таки іШшема »О крім СУДУ ЛЮДСІ чать
с ще суд Божий. І вільне людство ваг
таки Таврує нині своїм презирством сподівається |мабуть, намарне"'), що МШуОВутьСсяЯя 1: пеайімх Сстиєюотих ненамих юю УСІ слова кантти . це 41 чк полегшило Оо голини Вашої чи чаї М ПІЛМОДЛу 5 цпцарестаро тнем ПІВ 3 41 ії чого лякатимете споїми грома ам МОртиМХх |іжинмих ненарохжених
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
