Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №37 за 1997 рік
Слово Просвіти, №37 за 1997 рік
б "НЕХАЙ ИОГО БОГ
СУДИТЬ! АБИ ЛИШЕ НЕ ТОПТАВ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ »
Випадково лотдлдалася, що п Коломиї, Смолій, яким у попоєйнні роки пропохив У пашому сеємо жорстокі окаокуці А гроти його мешканціїй. Катупав пепини чолей Випозиюв у Сиор. А мені залишип пам'ятку на Все житгтІЗІ
Ми х було це так Одішеї літньої ночі 1945 зоку осатаніла Сиковедих Іська група Пе болі зі Смоліним вдерлася до нашої хати,
По-мирячому киПулиєм вони до пог ГОЛІ, Па хожали ми 3 мамою ІГакинули мені на
шию зашморг ! потягнули. Я страшенно перелякалася вчепилася обома руками за шию матер: ни почала КАРЛА ІС СПОІМІ голосом «Мамо, рятумтет!»
Батько, який спав на печі, ї найменший брот почали омагати цих БІР У МІОДСЬКІЙ подобі ВАЛУ! гипти мене. Га це Ше ДоОПпоОмогхо, навіть павпаоки, Ж Оо00х ЗОнНЛлИ 3 ніг почали бити прикладами, копати погами АХ мене силоїо Витя гли наднір Гам я поба- «сила жИТелЛльку пашого села, таку ж, якія, хівчину, Гавримок Одокио Василівну, тож із зашморгом на шиї. І так нас, як собак, потягли в Долишиє, у присілок Пипонянка, де долучили до нах с аманчук Зарвару Насиліпну дона також оула із Заші моргом
и. - Нас трьох потягли у дім Тимофія Михайла, дедовелося пережити пайжорстокиші гортури.
Мене першу ваяли на допит, який проводив сам Смолій ІЗ ОДНИМ Зі СВОЇХ заступників. Помістили посеред хати довгий стлець, звахили мене на нього домлиць, руки й ноги прив'язали шнурами, в рот запхпули ганчпрку (| почали бити лицинопими палицями пижче побіса. Двічі я нпепритомтла. Відливали мене полою з відро | Ї є Можу згадати точно, с КІЛЬКИ гривали тортури, бо опритомніла в темній комірчин звід страштногосрдолю, 0 закривавленій сорочці. 5
Я стогнала, як покинуте щеня. Ар цей час приймали тортури мої подрути
Як тільки почало надворі зоріти, катюги винесли мене за ворота ї кинули на вулицю. Зібравши репітки сил, вирішила доповзти до тітки, батькогої сестри. Нолегко далася мені ця путь, треба було поповзом пролізти 400 метрів мені, розпетлешентй, закривавленіи Зустрічні, побачивши мене таку, кидалися навтьоки За півдня лише здолала цей кривавим шлях. Тітка відразу ж повіДдОМИЛа про мене родичам гІовдоп ЗІ батько приїхав за мною возом, Моепе обережно поклали на перишу, вистелету поверх соломи, и попезли додому
Та не встигла Я як слід відійти від тих жахів І катувань, як напгу хату знову оточила опергрупа на чолі з тим же Смоліним, 1 так усю ніч тримали нас в облозі. Тільки почало зоріти, як ( молін постукав у дпері,. Довелося відчинити. Він сказав татові, щоби запрягав коня 1 віз менеос ло Коломи1: в тюрму. Коли я це почула, на мене почав тиснути страшний привид катувань. Я почала кричати, немов божевільна. І тут, склабрши руки на грудях, зі сльозами ша ОЧчах, мати звернулася до мене «Литино
жине
«кій
моя, проси Бога ії Матір Божу!». Після цих маминих слів мені стало так легко па дупі, що я готова була йти на неминучу смерть, Фр Тим паче що не помагали ні мольби, ані
р
грохання Тато запрягли копя і на той же віз мене обережно поклали й повезли ДО ТІСІ хати, де катували. Тут уже сиділи Гаврилюк Одокія Василівна і Саманчук Варвара Василівна. Нас уже разом, ІНШИМ возом, рідВвезли до Коломиї в НКВС. Там нас гри дтп тримали З Підпалах а ВІДТаК забра ми у пторму Там, у камері, від страшного боліо я почала непритомтніти. Викликали лікаря, який там ке, в камері, зробив менші операцію. Стекло з мене до 5 літрів зболеної сукровиці. Гам Мене тримали три тижні покинуту на підлозі. Робили мені поревязки 1 час Рід Часу вели прото кої «вро чи | ІсляЯ страшенних катувань 1 за відсутністю доказів мене відпустили з тіор- Ми. Та на цьому мої поневіряння не Закінчилися Майже два роки я лікувала рани народними методами. Ї так у страш- НИХ муках | щоденному страсті митули мої МОЛОДІ Літа 1948 році я вийшла заміж за такого ж «Траждальця, як сама, -- Сорича Миколу Степановича І 5 им прожили ми на ПОЛІ ВСЬОГО рік. ГІародився у нас син Василько. | З Ось настав 1950 рік, котрий мпам'ятався на все життя, У ( ибір, на Жгоргу, вивезли чоловікових батьків, не чула ця доля і нас із чоловіком та однорічним сином. Гам у нас народилося АВ доньки о Наталка і Галина. Лише 1958 року нас звільнили | ми повернулись у Рідне село, Та пже з перших днів пе дали нам "покою, почали виганяти з села. Дове- "ОСЯ міняти прізвище, а чоловікові примусово вербупатися на роботу бо ТноіШІ Республіки. Так на переслідували ще 9 РОКІВ, а ПОТІМ ніби псе затихло, Хоча, начуваю, постійно перебували піл педрем- 77 оком КГБ Ось так знівечив моє життя катюга Смодін. Сдине лише можу сказати нехай його Бої судить! Аби тільки Пе топтав українську зомліо, ЯКУ осквернив СВОЇМИ чобітьми і в яку пролив иомало невинної кроти Тепер ми на пенсії, маємо трьох дітей, лесятере онуків . Дорогі люди, се лише частина нашо!
грагедії, яку я описала. А розпопідати можа ще більше, нистачить «рак пвпро зл рим
не Оліна та йому подібних пе на одну кпигу, - ЗАМИ страштий Фільм відзняти можна
Параска СОРИЧ
-о- - 2/ Сласа ма І вано-Франківщині "
ТИ 0 тен ни що дн ПРЕ о рон
с-г - ж
1
ПЕРУ Р Р т б Р нена Р ш РР
наРУНИИИРЧНЬ УННЬ
рзводім Пп АмЯЧІЯ
Ре ПА НН |
Василь Гренджа-Донський нарешті повертається до нас із напівзабуття. Політичний емігрант, який від 1939 року | ДО кінця своїх днів змушений був жити у розлуці з отчим краєм, він був більше знаний за кордоном. Радянська влада твердо 1, здавалося, навічно причепила мому ярлик «буржуазного націоналіста», "ворога трудящих». За віщо ж? За святу його ліобов до України.
е воїстину визначна постать в українській літературі. За кількістю написаних творів Г ренджа-Донський поступається лише Іванові Франкові, Що жодо закарпатсько-української літератури, то тут він посідає першорядне місце. Усі літературні критики й дослідники творчості одностайні в тому, що він був для Закарпатської України тим, ким для Наддніпрянщини був Іван Котляревський, для Галичини -- «Руська трійця», а для Буковини -- Юрій Федькович.
Багато в чому доля судила письменникові бути першопрохідцем. Він написав першу збірку поезій на Закарпатті українською літературною мовою («Квіти а терням», 1923), став основоположником великого епосу на Закарпатті («Червона скала», 1930), написав перші соціальні та
історичні повісті («Ілько Липей -- карпатський розбійник», 1936; «Петро Петрович», 1937), видавав перший
український журнал на Закарпатті «Наша земля» (1927--1928), першим художньо відтворив постать Тараса Шевченка Він першим почав у своїй творчості утверджувати ідею соборності українських земель, ідею з'єднання Закарпаття з Великою Україною
Народився Василь Г ренджа-Донський 23 квітня 1897 року в с. Волове (тепер Міжпр'я), на Закарпатті, старшим у бідній селянській родині, в якій було дев'ятеро дітей. Прізвище письменника -- Гренджа Літературний псевдонім -- Донський. Иого обрав він, аби висловити свою віру в неподільність українських земель від Карпат до самого Дону. Про свої дитячі роки розповідає в «Автобіографії», якою надзвичайно захоплювався Євген Маланюк, вважав 1ї поемою, зіставляв із автобіографіями Стефаника й Черемшини
Закінчивши б класів певуовно парафіяльної школи, Василь Гренджа- Донський через матеріальні нестатки всім"? (батько тяжко захворів на туберкульоз)1з 12 років починає трудове життя Працює помічником учителя-дяка, листоношею. У 1915 році складає заочноіспит за неповну середніо школу. Восени того жк року його посилають на фронт Вісім місяців пролежав у окопах Першої світової війни, був поранений у груди, лікувався два роки в Будапешті Тоді ж самотужки вивчив програму двох класів торговельцот школи и успишно склав іспит А потім -- знову мобілізація, спочатку на румунський, відтак на італійський фронт Писля війни деякий час працював бухгалтером у банку в Будапешті, а 1922 року повернувся на за карпаття Вже тоді привіз 13 собою добірку вІрштв, які вислав Неї літературний конкурс Шкільного Реферату Підкарпатської Русі Поезії були відзначені другою премією На ці кошти В Г ренджа- Донський видав 10925 року свою першу збірку «Квіти з терням». У передмові до нет Василь Пачовський писаво «Сесі «Квіти з терням» виросли з крови ії з болю». Чеський критик Антонін Гартл відзначав, що «цією збіркою започаткувалася нова ера в літературі Закарпаття, а її автор став основоположником новітньої української літератури по сей бік Карпат: Свген Малашток теж високо оцінив збірку, назвавши її «прав-
дивою поезією» й |
У 1923 році вийшла й друга збірка посзаїй Василя Гренджі-Донського «30- ключі», З які аВЗтТОр 5 снОопОобОО й
ни Би зни феажиитчанн ь
ЛОТ
ша ння -
Р іі
Кп --
РР що 0 ов ни - зна
шністю оспівує свої Срібну Землю, амальовує нужденту долю її народу, створює символічний образ золотих ключів, що колись були кинуті в Гису, тепер же настав час іх здобути
Особливо важливою є поетична збірка Василя Гренджі- Донського «Шляхом терновим» (1924) Це перша книжка в закарпатоукраїнській літературі, написана сучасною українською літературною мовою 1 видана фонетичним правописом
Через це й не дивно, що окупаційна чеська влада називає Василя Гренджу- Донського «русинським бунтарем», а його твори забороняє друкувати й виголошувати публічно. Так сталося з поезією «Пророкові -- великому Кобзареві», яку чеська поліція заборонила декламувати на святкуванні 67 -1ї річниці від дня смерті ГО Шевченка, А за вірш «Розділили Україну поміж ворогів» письменника засудили на три місяці тюрми. Чому ж? Бо це поезія про світлу мрію -- бачити Закарпаття у складі єдиної соборної України.
Чудовим ліричним віночком Василя
Гренджі-Донського є його поетична збірка «Китиця квіток» (1925), присвячена дітям. Вірші її приваблюють непідкупною щирістю, безпосередністю, надзвичайною мелодійністю.
У 1926 році виходить перше прозове видання письменника -- збірка «Оповідання з Карпатських полонин», яку через два роки було перевидано у Харкові, тодішній столиці України. Твори, уміщені тут, у цій збірці, теж адресувалися молоді, вони мали великий успіх.
1928 рік -- час виходу в світ збірки поезій В. Гренджі-Донського «Тернові квіти полонин» у Харкові. Це перша книжка закарпатського автора, яка вийшла поза межами краю і сприяла тому, що велика Україна змогла побачити справжню літературу Закарпаття, детакож живе український народ. На думку критиків, «Тернові квіти полонин» вважаються найкращою поетичною збіркою письменника.
Окрім цього, у Харкові в 1930 році виходить альманах «І руні -- степам», у якому твори В. Гренджі-Донського заимають провідне місце, а його вислів «Щире привітання шлють груні степам» став відтоді крилатим
Велика заслуга письменника 1 в тому, що він став редактором і видавцем першого в історії краю українського літературного й суспільно-політичного журналу «Наша земля», який виходив усього два роки -- з 1927 по 1928-й але відіграв виняткову роль у становленні прогресивної української літератури на Закарпатті. Часопис знайомив закарпатців з літературою Великої України
Визначним досягненням Василя Гренджі- Донського є і те, що він першим у своєму краї звернувся до художнього осмислення образу Т. Шевченка та його дей
Письменник збагатив скарбницю української літератури прекрасним епосом «Червона скала», в якому на основі переказу про Хустський замок оспівав героїчне минуле свого народу з часів монголо-татарського нашестя 1 проголосив-- уже вкотре! -- з1дею соборності всіх українських земель
Справжнім майстром реалістичного оповідання постає В. Гренджа-Донський зі сторінок збірки «Назустріч волі» (1928-- 19030) вякій головна увага зосереджена на змалюванні героїчних буднів Гуцульськот республіки періоду 1918--1919 років Про всебічність творчої натури письмен-
ника свідЧИТЬ його драматургічний доробок -- п'єси «Сиротина» (1925),
«Останній бій» (1050), «Як сади зацві ГгУтТьЬ» (1991/). череюлежи З угорської - оповідання Мора Йокаї «Ксара», багато віршів та поема «Апостол» Шандора Петефі, з німецької -- оперети Галлера 1 Вольфа «Барон Кіммель», Й Штрауса «Пергач», Деллера «Пташник з Ти ол», драма Гарцера «Морфій». Як публіцист письменник багато років активно сліІвпрацював 1з журналами «Пчілка», «Свобода», «Нова свобода», «Українське слово», «Русин»,
Окремо слід сказати про 1938--1939 роки у житті письменника, що стали вершиною в його публіцистичній і суспільно- ПОЛІТИЧНІЙ діяльності ШЩирим серцем привітав він народження незалежної держави -- Карпатської України, заради якої прашовий по 16 годин на добу ЗО, ик пише сам, "ми працювали для себе, будували спо власну хату» Реда гував газети «Нова
ни
Б ОРЕ
НЕЗГАСНИЙ СВІТОЧ СРІБНОЇ ЗЕМЛІ
свобода», «Урядовий вісник», працював у мишстерстт пропаганди уряду Карпатсько! України, щоденно їздив містами і селами Закарпаття, виступаючи в ролі оргатзатора національно-політичних сил, мобілізуючи населення краю до чинного вияву його палкого бажання бути господарем на своїй землі А ще виступав літописцем ПОДІЙ. Він із достовірною точністю фіксував події кожного дня боротьби за автономну державність. Завдяки надлюдським старанням дочки В Гренджі-Донського Зірки в 1987 році ці історичної ваги записки були видрукувані в США і становлять цілий В-й том дванадцятитомного зібрання творів письменника. «Щастя й горе Карпатської України» -- так називається ця хроніка, яка, на думку критики, є унікальним мемуарним твором.
На очах письменника гинули кращі сипи Закарпаття -- січові стрільці У хроншщі він закарбував їхні імена, розповів про їхні подвиги. Він був присутній на Соймі Карпатської України й подав із
нього детальний репортаж. А через три дні після Сойму п фашисти ареш-
тували В. Гренджу-Донського й ув'язнили в тячівській тюрмі. Як найнебезпечнішого злочинця, запроторили його в окрему камеру та ще й озброєного бандита поставили під дверима. Його засудили до страти. І про це не велено знати нікому, навіть рідним..
Усе передумав В. Гренджа-Донський у ті передсмерті хвилини, але не зрікся своїх священних ідеалів. -5
Господь судив йому вижити. побоялися, мабуть, знищити добре знак го на той час письменника, на захист якого виступила літературна громадськість Словаччини, гославії
Румунії, українська діаспора Америки. 3
ікон
тячівської тюрми його перевели етапами у Криву (під Хустом), а потім у концентраційний табір Варюлопош, утлиб Уторщини, де він зазнав жорстоких катувань за свій сміливий виступ на захист ув'язнених.
Згодом письменника було звільнено гід суворий поліційний нагляд. Загроза смерті чекала на нього щомиті. Єдиним
ятунком було нелегально полишити атьківщину. Ту єдину, яку всім серцем любив, заради якої готовий був умерти.
Місцем прихистку стала для Василя Гренджі-Донського Братислава. Тут він прожив другу половину свого життя -- 35 років. Дорога до отчого краю була для нього замкнена. Не міг він прибути навіть на похорони своєї рідної неньки, яка померла в 1940 році. Тільки через три десятиліття, 1970 році, здійснилася жадана мрія В. Гренджі-Донського -- побувати на Закарпатті. Таке щастя -- відвідати рідні місця -- судилося йому ще раз улітку 1973 року. Було то востаннє.
ць
перші роки перебування на еміграції
Василь рен Дано сни зробив чимало для організації культурного життя українців Словаччини. Був співпрацівником дитячого журналу «Дзвіночок», «Шонерської газети», перекладав гидручники з чеської та словацької мов для українських шкіл. Та невдовзі його грубо звинувачено в буржуазному націоналізмі й на 20 років відсторонено від літературної діяльності Лише в 1960 році, коли в Києві зінщіативи Максима Рильського з'явився збірник «Ластівка з Пряппвщини», а вньому 15 віршів Василя Гренджі-Донського, -- письменник повернувся 1 на сторінки словацької преси У 1964 р. вийшла у Пряшеві його гпаіслявоєнна збірка «Шляхом терновим», у 1969 році -- «Місячні груні», у 1972 р -- повість Для дітей «Петрик» В Україні в Кисві побачила світ збірка «Шляхом терновим» (19172) Цебуло друге народження З. Гренджі-Донського як письменника Хоча, власне, творчого пера не покидав він ніколи. ;
Помер Василь Гренджа-Донський 25 листопада 174 року, переписуючи роман «Сини Верховини», який дуже хотів бачити надрукованим. Сталося так, як не раз повторював сам письменник: «Тільки страшна Косарка зможе вирвати з рук моїх перо.» Похований у Братиславі на цвинтарі «Солов'їна долина». Віриться, що вдячні земляки сповнять його заповітне бажання -- перевезуть на рідну Верховину -- Срібну Землю. Була ж бо вона його мрією, вічною туго, неазагоєною раною.
Гамма РЕКІТА-ПАЗУХА НИЧ,
, | Учителька української мови та літератури, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року - 9бь»,
м. Тячів, Закарпаття
оо - пет
п ння о
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
