Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №37 за 1997 рік

Слово Просвіти, №37 за 1997 рік

Кіедавно довелось мені побувати в Запоріжжі. Славне це місто і СВОЄЮ історією, ' своїм сьогоденням | хоча в тьому діє чимало індустріальних пігантив, УСІХ гостей миста, наче магнітом, притягує кавод українських малолітражок. Побував там 1 я Завод тепер майже не працює. Ще нелавно могутній потік «Таврій» |! «Запорожців» з його конвенєрів пере- гворився на невелику річечку Цехи аиявилися напівпорожтами. У конструк. торському відділі сТОЯЛа | Незвична гиша Що ж сталося з флагманом українського автомобілебудувайння, чому настали такі важкі часи? Хвороба виявилась Підприємству дуже важко самостійно сучасному бурхливому ринковому морі Потрібні шгвестици 1 гехнічна підтримка передових аптомобільних компаній світу. Саме на це орієнтується сьогодні керівництво заводу, бо застаріла, неконкурентноздатна продукція нікому не потрібна. У Радянському Союзі просто іншої техніки не було, і тому завод у т Часи працював більш-менш стабільно, а його продукцію буквально рвали з рук. Тепер часи змінились 1 треба добряче мумати 1 працювати, що не пасти задніх На заводі мене цікавило и інше Як тут, у Запоріжжі, колишній козацькій столиці, ставляться до Української державності та української мови Адже не секрет, як формувалися за радянських часів таю індустріальні центри. З усієї імперії їхали на будівництво люди різних національностей. Саме таким чином формувалось так зване російськомовне населення. І хоча абсолютну більшість населення Запоріжжя становлять українці, російську мову тут чути скрізь- 1 на виробництві, 1 на вулиці, і в квартирах. Комуністична влада добряче попрацювала в місті на знищення всього національного, на викорінення із людської пам'яті славного минулого. Русифікація Запоріжжя -- це типовий приклад того, як в інтересах імпери позбавляли людей рідної мови та культури, свідомо прищеплювали їм почуття якоїсь меншовартості У відділі (Головного конструктора заводу мені розповіли цікаву історію появи на світ усім добре відомої «Таврії». Головним конструктором цього аЄЗомобіля був запорожець Сташенко Він створив свого автомобіля задовго до того, як аналогічна «вісімка» з'явилась на Волзькому автозаводі в Рост. І хоча машина, створена в Запоріжжі, пройшла всі випробування | була готова до серійного випуску, в Москві все о зволіІКали з ДОЗВОЛОМ розпочати й серійний випуск. Сташенко ніяк не міг зрозуміти в чому справа, типовою виживати В пробивати потрібне рішення, але все було марно. | тільки коли з конвейсєра ВАЗУ зійшли перші «ВІСІМКИ», ЯК дві каплі ВОДИ схожі на «Таврію», він зрозумів усе Більше того, його запрошували на ВАЗ переймати «передовий» досвід випуску Москпу часто їадив у нового автомобіля. Це було вже занадто 1 Сташенко невдовз! помер, так 1 не дочекавшись масового випуску свого творіння У Москві тпяк не могли допустити, щоб Україна хоч у чомусь була першою Підлеглі ПОВИННІ твердо знати, що все передове може йти гільки з Москви і тільки з «височайшего позволения». Це була типова шмперська помтика 1 прикладів цьому безліч. Пам'ятаєте одного з героїв фільму «Сімнадцять миттєвостей весши» есесівця Шеленберга. Його принцип був такий самий: вкрасти чужу ідею, а потім через певний час видати ї як уже свою власну, а при необхідності ще й знищити автора. Ми навели приклад із конструктором Сташенком Тільки для ТОГО, щоб спробувати дати аналіз - стану української мови в Українській державі, В цьому плані дуже цікавими виявились відповіді російськомовних запоріжців на моє запитання про те, як вони ставляться до української мови. Абсолютна більшість сприймає українську мову як державну мову українського народу і планує поступово переходити на неї, Але я почув також чимало висловлювань про те, що це мова українських націоналістів або ж що це галицька чи польська мова, а найбільш наївні стверджували, що це «сільська» мова на відміну від «городської» -- російської. Коли ж я таким оригіналам цитував рядки відомого вірша Г. Сковороди: «Всякому городу нрав і права» або послання запорожців турецькому султанові й запитував їх, якою мовою ВОНИ написані, то тут уже було чому дивуватись. Виявляється, багато хто практично майже нічого не знає, якого він роду-племені, звідки виросло його коріння і в які глибини воно сягає, Страшною видалась гдля українського - народу трьохсотлітня гегемонія царизму та комуністичного режиму, але час 1 історія все ставлять на своє місце. Чому я пишу про це до «Слова Просвіти»? Тому що у Запоріжжі -- найширше поле діяльності просвітян. Та, тшта жаль, усі, з ким я говорив, мало що чули про Запорізьку «Просвіту». Володимир ДЕРЕВІЙ Від редакції. Сподіваємося, що на цей лист нам дасть відповідь Запорізьке обласне правління Говариства «І Іросвіта», Міністерство закордонних справ України На Ваш запит «Про спроби Посольства Російської Федерації в Україні впливати на вирішення питання про отримання освіти російською мовою дітьми громадян України» від 22.05.1997 р. МЗС України повідомляє, що згадана Вами нота Посольства РФ в Україні з листом групи жителів Києва надіслана до Міністерства освіти України та Київської міської державної адміністрації (наш Ме 14/26-1083 / 070 від 24.04.97 р.) для розгляду скарги по суті. Матеріали розгляду пропонувапося надіслати до МЗС України для підготовки відповіді російській стороні. На сьогодні, 6.06.97 р., жодних матеріалів не одержано. Водночас хочемо зауважити, що, аргументуючи свою позицію, Ви посилаєтесь тільки на ст. 10 Конституції України. Але в цілісному документі - Конституції України -- мовному питанню присвячена також ст. 5/, зокрема, ії четвертий розділ, де йдеться про право громадян, які належать до національних меншин, навчатися в державних школах рідною мовою. Саме ця стаття і слугує підставою для появи коментованих Вами ноти та скарги. З іншого боку, практика надсилання скарг та пропозицій дипустановами іноземної держави зовнішньополітичному відомству країни перебування в обставинах, що стосуються прав національної меншини, якою є росіяни в Україні, є устапеною міжнародною нормою | використовується також і МЗС України та ії дипустановами 3 повагою Заступник міністра Б. М. ГУДИМА НАМ ВІДПОВІДАЮТЬ! Вищий арбітражний суд України На Ваш депутатський запит від 10. 04. 1997 р., що надійшов із Секретаріату Верховної Ради України, повідомляємо: До арбітражного суду Харківської області 10.01. 1996 р. надійшла позовна заява від Харківського Єпархіального управління Української Православної Церкви до Харківського історичного музею про усунення порушень права власності та витребування майна з чужого незаконного користування. При розгляді матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Представника Президента України по Харківській області від 15.03.1993 р. Ме 197 «Про повернення Свято-Покровському монастирю УПЦ м. Харкова комплексу будівель г споруд та закріпленої за ним у постійне користування земельної ділянки» зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Представника Президента Ме 871 від 15.11.93 р., позивачу було передано у власність Архієрейський будинок, що знаходиться в м. Харкові по вул. Університетській, Ме 8/10. Рішенням арбітражного суду від 01. 02. 96 р. задоволено позовні вимоги про виселення Харківського історичного музею з усіх займаних приміщень Архієрейського будинку. За заявою Харківського історичного музею перевірка рішення в порядку нагляду здійснена першим заступником арбітражного суду Харківської області та арбітражною наглядовою колегією Вищого арбітражного суду України. Вищий арбітражний суд України рішення і постанову арбітражного суду Харківської області у справі Мо 187 /6-15 залишив без змін. У період перевірки в порядку нагляду рішення про виселення Харківському історичному музею надавалась відстрочка виконання рішення з 18. 03.96 р. до 20.07.96р. Перший заступник Голови Вищого арбітражного суду України М. ГРЕЧКОВСЬКИЙ Міністерство юстиції України На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 24. 04. 97 Мо 7308/2 в Міністерстві юстиції розглянуто Вашого листа від 18.03.9/ Ме 10-194 щодо розробки проектів нормативних актів, які б регламентували застосування малого Державного Герба України і Державного Прапора України у державних установах, військових частинах тощо, і повідомляється наступне. Статею 20 Конституції України визначено державні символи України: Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державні символи закріплюють конституційно-правові та міжнародно-правові відносини держави, її устрій, політичний режим, а також суверенітет держави. Поділяємо Вашу стурбованість тим, що державні символи ще не знаходять належного місця в багатьох державних установах, навчальних закладах, підприємствах, хоч після проголошення незалежності України пройшло вже чимало часу. Робота щодо врегулювання в законодавчому порядку цих питань у ВІДПОВІДНОСТІ з нормами Конституції України проводиться на державному рівні. Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 13 серпня 1996 р. Ме 504-р затвердив перелік проектів законів, які необхідно розробити у зв'язку із прийняттям Конституції України. Переліком передбачається розробка проекту Закону України «Про державні символи України». При Міністерстві юстиції України на виконання згаданого розпорядження Кабінету Міністрів України утворено робочу групу з підготовки проекту Закону України «Про державні символи України», до складу якої залучено провідних фахівців та вчених. Питання щодо порядку розміщення, використання державних символів, обов'язку шанобливого ставлення до них будуть враховані при розробці проекту Закону України «Про державні символи України». З повагою Заступник міністра юстиції України /. Пукшин Міністерство освіти України На Ваш лист від 2 квітня 1997 року повідомляємо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1996 р. Ме 704 «Про підвищення захисту документів про освіту» в Україні запроваджуються документи про освіту, виготовлені на основі фотокомп'ютерних технологій, атакож створюється загальнодержавна система обліку виданих документів. У лютому ц. р. Міністерство освіти України проводило регіональні наради, на яких одним із завдань бупо поінформувати педагогічну громадськість щодо запровадження документів про освіту нового зразка. Відповідна інформація подана також у газеті «Освіта України» Ме 10 від 28 лютого 1997 р. На підставі обговорення цього питання з представниками закладів освіти та органів управління освітою було прийнято рішення, що в цьому навчальному році їх введення здійснюватиметься в порядку експерименту, який має визначити та уточнити механізм замовлення, видачі та обліку документів про освіту. У поширеній пам'ятці, на яку Ви посилаєтесь, вказано, що особам, які закінчили заклад освіти, офіційно видаються документи про освіту, виконані державною мовою. На жаль, автори згаданої пам'ятки припустилися грубої помилки, не пояснивши, в яких випадках може бути видано документ іноземною мовою, а саме -- Іноземним громадянам, які здобувають освіту в Україні. З повагою Міністр М. 3. Згуровський но и п нн і: й ТОЮ Ь о й МО Рем кі РА З Чо | ' пана ' 4798 рони вий -- "УР у 4 ГА " Р чай й че ен: рр й Яви М. чи Ач. |, Є ПР чи и - кт з ти; - «2 ет. ' "ай " .

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин