Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 5сторінка оригіналу ↗

ПИШУТЬ ІСТОРІЮ НАДБУЖЖЯ

Слово Просвіти, №37 за 2005 рік

Кожну значну подію, кожен фраґмент нашої історії, зареєстрований у документах, треба доводити до відома широкої громади. Люди повинні знати, яка вагомість того, що відійшло в минуле. В історії кожного населеного пункту є щось особисте, неординарне: чи це стосується етимології його назви і її подальшої трансформації, чи пам’яток старовини, чи народних промислів. Із діда-прадіда наші предки були небайдужі до назв своїх поселень. Це наочно засвідчують літописи, усна поетична творчість, легенди й перекази, в яких обґрунтовуються і пояснюються причини появи назви міста чи села. Із року в рік з’являються нові історико-краєзнавчі дослідження, які пишуть учителі, журналісти, священики Надбужжя. Шириться географія населених пунктів, про які написано книжки. Це, зокрема, села Йосипівка, Побужани, Переволочна; селища міського типу Красне, Олесько; місто Буськ. Назвемо ці праці і їхніх авторів: “Історико-краєзнавчий нарис про Буськ” о. Володимира Чучмана; “Буськ у вирі століть” журналіста Івана Савчина; “Красне” педагога Ярослава Стецишина; “Побужани. Історія села” вчительки Анни Затхей; “Йосипівка у ХХ столітті” громадських активістів Бориса Дупелича і Мартина Заставного. Візьмемо для прикладу селище Красне. Для пересічного громадянина воно відоме тим, що це важливий залізничний вузол. Для тих, хто цікавиться історією рідного краю, Красне за часів визвольних змагань Української Галицької Армії було авіаційною базою для летунської сотні під проводом Петра Франка — сина славетного Каменяра. Термін дислокації відважних соколів був порівняно короткий — із грудня 1918 року по травень 1919 року. Українські летуни і техніки складали з деталей літаків літальні апарати, які обороняли західноукраїнські землі від польських загарбників. Про сміливість і відвагу наших соколів говорить той факт, що літали вони на висоті 100—200 метрів. Цікаво зауважити, що в складі Красненської летунської сотні воювали не лише українці, а й австрійці, чехи, росіяни, євреї, татари і навіть поляки. 21 травня 1919 року було одержано наказ перебазуватися на Тернопільщину в с. Озерну. Доброго слова заслуговують і члени культурологічного товариства “Бужани”: організовують виставки з історії рідного краю, друкують матеріали в районній газеті “Воля народу”. Крокуючи тернистим шляхом національного духовного відродження, вдивляємося в обрії прийдешнього. Думаємо про день завтрашній і водночас згадуємо події давноминулих літ. Літопису історії рідного краю ще не завершено. z ВИДАЄМО Ігор БІДЮК, с. Йосипівка на Львівщині

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин