Nota bene · с. 16сторінка оригіналу ↗
ОДА ВЕРЕСНЮ
Слово Просвіти, №37 за 2005 рік
z
ЗАПИСКИ РЕЗИДЕНТКИ
Наталія ШЕВЧЕНКО
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН
Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА
Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА Ярема ГОЯН Павло МОВЧАН Анатолій ПОГРІБНИЙ Олександр ПОНОМАРІВ Іван ЮЩУК
Перший заступник головного редактора,
відділ політики
Олександр СОЛОНЕЦЬ 279-49-47
Заступник головного редактора,
відділ соціальної тематики
Микола СКИБА 279-49-47
Заступник головного редактора з виробничих питань
Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс)
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК 278-63-69
Відділ мови
Олександра ТКАЧ 270-55-57
Відділ літератури
Марія КРИШТОПА 270-55-57
Черговий редактор,
спеціальний кореспондент
Радміла КОРЖ 279-39-55
Відділ коректури
Тетяна МИХАЙЛЕНКО Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69
Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК
278-63-69
А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10AБ, м. Київ, 01001
EAmail: slovo_prosvity@ukr.net
http:// slovo.prosvita.com.ua
І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301237
Загальний наклад — 40000
Листування з читачами — тільки на сторінках газети.
Відповідальність за достовірність інформації несуть автори.
Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів.
При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове.
Передплатна ціна, врахоA вуючи поштові послуги: на місяць — 3,29 грн. на 3 місяці — 9,59 грн.
етик. Перший, кажуть, був масоном, а другий прикидався буддистом. Напевно вони й у житті були занудами і з жінками у своїх писаннях не особливо церемонилися: на панель відправляли, під поїзд, у тюрму, на ешафот… одним словом — очищалися. Але це так — на поверхні: пристрасті, претензії, війни… Як там у етика, словами Пьєра Бєзухова на полі бою: “Не пускает меня солдат! Кого? Меня? Мою бессмертную душу?” Цитата неточна, з пам’яті, але врізалася в свідомість, як крилатий вислів. Вочевидь ця безсмертна душа й народжується, коли земні пристрасті заспокоюються або точніше, — коли не мають над нею влади… Душа очищується до своїх основ, до зерна й уній установлюється — ненадовго, бо ми б тоді всі були богами — божественний порядок: у голові, серці, в печінці особливо треба повозитися, жовч відкачати… потім знову земне життя внесе до гармонійних схем божого промислу свої погрішності… і починай спочатку… Цього року єврейський новий рік починається не у вересні — 3 жовтня. Мені довелося трохи напружитися, щоб дізнатися точну дату. Найпростіший хід — було подзвонити до синагоги, що я врешті-решт і зробила. Але перед тим вдалася до різних маніпуляцій: пошукала в Інтернеті, погортала ті “довідникові” книги, що знайшла в домашній бібліотеці: “Вступ до “Кабали”, Мартина Бубера “Хасидські перекази”, зателефонувала кільком приятелям, які могли б знати, перегорнула весь записник у пошуках єврейських прізвищ… Нульовий результат із купою побічних спогадів. Дивно, чому не відразу бачимо простіший хід? Чому внутрішній зір має блукати лабіринтами тупикових рішень і неправдивих висновків? Схоже, цією дорогою повернення до себе, до чистого чину ми зустрічаємо тільки породження власного сну розуму? Тож маємо прибирати за собою Авгієві стайні, воювати з Мінотавром у собі і т. д.
Назва виникла відразу. Подумалося, що тепер доведеться на кілька комп’ютерних сторінок ставати Бетговеном. Бо вересень для мене насамперед асоціюється з радістю. Але ця радість якась непроста, багатовимірна і вагітна безліччю інших, навіть діаметрально протилежних відчуттів: солодкаві запахи зібраного поля одночасно навіюють легкий сум, бажання подорожей і передчуття спокою, високе прозоре небо з різьбленими хмарами сперечається насиченістю і чистотою кольорів із кавказькою емаллю і сповнює відчуттям душевної зрілості, прохолодна теплота вітру схожа на стриманість глибокого кохання, а осінні квіти чомусь нагадують веселих ченців, особливо в руках першокласників. Душа тоне в парадоксах початків і кінців і схильна ставити вічні запитання. Для чого живе людина? Стоп, стоп, стоп — це ти так усіх гіпотетичних читачів розлякаєш, хоча це питання не оминає нікого, навіть коли на нього немає відповіді. Знову парадокс, вересневий. Бо таке питання виникло невипадково. У вересні в Давній Греції проводилися Містерії, присвячені богині плодючості Деметрі, а містерії — не що інше, як посвячення у таємні знання про життя, смерть і безсмертя. У євреїв найчастіше саме на вересень припадає Новий рік — Рош Гашана, що за іудаїстським календарем розпочинається в сьомий від Ніссану місяць Тішрей. Він названий у книгах єврейських пророків “місяцем могутніх”, бо це місяць народження праотців Ізраїлю. Тішрей “могутній” ще аж 11-ма святковими днями, серед яких найвеличніше свято, що настає на 10 день нового року — Йом Кіпур — Судний День. Євреї називають це свято Суботою з Субот, днем покаяння і всепрощення, очищення від гріхів. Йом Кіпур не схожий ні на які інші свята — це свято-піст, в який людина очищує себе суворим постом, молитвою і радісним спокоєм. Людина сповідується перед Всевишнім, своєю совістю у скоєних гріхах і її душа “оживає” у своїй невинності. Християни ж у вересні святкують Різдво Пресвятої Діви Марії, Друга Пречиста як називають його в народі. І закінчується вересень днем Віри, Надії і Любові та їхньої матері Софії, Премудрості Божої. Чи не забагато таїнств на один місяць? А чи буває забагато зібраного врожаю, що має годувати людину цілий рік? Або різноманіття плодів, що зростають на цій землі? Вересень — місяць парадоксів. Багатство земне й очищення духовне — ведуть свій вересневий діалог. Коли природа звільняється від тягаря своїх достиглих плодів, забезпечуючи життя людині, і готується до зими, людина, в свою чергу, має очищуватися духовно, повертаючись душею в лоно Бога. Після земних розкошів весни й літа настає час згадати про свою справжню батьківщину — дім Отця. Очищення — головне слово вересня. На астрологічній мапі Сонце заходить у сузір’я Діви. Символічно цей знак зображає оголену панну з повним колосом у руці. Непорочна з зерном. Знову парадокс, гідний безконечних трактувань християнських екзегетів. Вважається, що серед людей зодіакального знаку Діви народжуються або неймовірні чепуруни, або замазури. “Діви” здебільшого стають лікарями, науковцями, управлінцями. Вони педанти, логіки, зануди — “сухарі”. “Дівами” були, наприклад, Ґете, Лев Толстой… письменник-містик і письменник-
У метро їхала дівчина з рудим кошеням. Дівчина їла качан кукурудзи. У неї були брудні нігті, рука перев’язана на зап’ястку, масне волосся. Кошеня хворе, худе, з припухлими очима. Воно повзало по голому товстенному животі хазяйки, яке ковбасою звішувалося над її штаньми. Я намагалася на неї не дивитися. Було гидко. Аж раптом до вагона увійшла дівчинка років семи. Побачивши кошеня, вона засяяла й намагалася підійти ближче, щоб його роздивитися. Дівчина побачила ці зусилля дитини, враз змінилася з обличчя, пожвавішала, почала піднімати кошеня на руках, щоб мала могла його краще роздивитися. Потім дівчинка підійшла і взяла кошеня на руки. Мама дівчинки була напружена, але відчувалося, що заборонити дочці гратися з тваринкою не знаходила приводу. У моїй душі боролися два відчуття, які не могли погасити одне одного: відраза й зачудування. Думалося, що це хворе кошеня, ймовірно, з глистами, а дівчинка підносить його собі до обличчя. З дівчиною, що хвилину до того сиділа мало не з дебільним виразом обличчя, від щирої зацікавленості дитини відбулася неймовірна трансформація. Ніби, приймаючи її кошеня, світ у подобі дівчинки приймав і її. Очі відразу осмислилися, голос спокійний, глибокий, щось розповідає малій… Я не могла відвести погляду — така непідробна, рідкісна теплота, відкритість і щирість йшла від тієї картини. Довкола сиділи охайні пасажири, запнуті наглухо у свою андеґраундівську незворушність, а поруч відбувалася містерія очищення…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
