Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Прем’єра рубрики Життя продовжується! · с. 8сторінка оригіналу ↗

ВВІІРРАА Ч ЧААЙ ЙК КО ОВВС СЬЬК КАА::

Слово Просвіти, №37 за 2010 рік

Віра Володимирівна Чайковська — завідувач лабораторії соціальної геронтології Інституту геронтології АМН України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “геріатрія”, заступник директора Державного навчально-методичного геріатричного центру НМАПО ім. П. Л. Шупика, член правління та президії Наукового товариства геронтологів і геріатрів України, член Наукової ради Міністерства праці і соціальної політики України, доктор медичних наук, професор. “ЩАСЛИВА, ЩО ДІТИ ПИШАЮТЬСЯ МНОЮ” — Віро Володимирівно, розкажіть про себе. — Народилася в Києві, навчалася в Національному медичному університеті імені О. Богомольця. Не думала, що буду займатися медициною. Мріяла стати артисткою (у Віри Чайковської дивовижно красиві очі і глибокий внутрішній артистизм, подумала я, щойно зайшовши до кабінету. — Авт). У молодості навіть займалася балетом. Думала про родину. Народила трьох дітей. Захистила кандидатську дисертацію, потім докторську, стала професором, а згодом вирішила, що потрібно поєднувати роботу і виховання. Діти виросли. В Інституті геронтології працюю уже 30 років, займаюсь й іншими справами. Дуже важливо навчити дітей поважати і любити батьків — не лише за те, що вони їх виховали, а за те, що досягли успіху в житті, реалізували себе. Це важливий виховний момент — навчити дітей пишатися успіхами батьків. Я щаслива тим, що мої діти пишаються мною. Це для мене найважливіше. “ЯК ПОМИРАТИ НІХТО НЕ ВЧИТЬ” — Розкажіть детальніше про Вашу викладацьку діяльність. — Викладаю в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. Навчаю медсестер, лікарів, соціальних працівників допомагати людям похилого віку. Розповідаю про тактику спілкування з ними, адже багато чого залежить від того, якою інтонацією лікар скаже слово, як погляне, як заспокоїть пацієнта. У наших медичних закладах цьому не навчають. Ще студіюємо танатологію, що вивчає стан організму в кінцевій стадії патологічного процесу, динаміку і механізми вмирання, безпосередні причини, клінічні, біохімічні і морфологічні прояви поступового припинення життєдіяльності організму. Коротко — це наука про смерть. У медінститутах студенти вивчають процес народження, лікування пацієнтів, а останній етап життя залишається без уваги. Як спілкуватися з людиною, що помирає, як її лікувати, як себе з нею поводити, як психологічно підготувати її до етапу відходу з життя — про усе це я розповідаю студентам. Займаюсь профілактикою професійного виснаження лікарів і соціальних працівників, навчаю їх берегти себе, адже в умовах постійної праці з людьми пенсійного віку в них виникають депресії. Працювати з пацієнтами, які помирають або мають психофізичні порушення, — складно, тому важливо запобігати моральному виснаженню лікарів та соціальних працівників. “ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ЗБІЛЬШЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ” — Віро Володимирівно, старіння населення — це реальність? — Планета старіє. Падає народжуваність, працездатне населення “зношується”. Люди літнього (60—74 роки) і старечого віку (75 і більше) є найбільш зростаючою частиною населення світу. За даними ООН, у 1950 році у світі проживало 214 млн осіб старших за 60 років, у 1975 році їхня кількість зросла до 350 млн, а в 2000 — до 590 млн. За даними прогнозів ООН, у 2025 році їхня чисельність перевищить 1 млрд 121 млн осіб, а до 2050 року — 2 млрд. Вражаючою є зміна середньої тривалості життя: передбачається, що в Україні вона у найближчі десятиліття збільшиться приблизно на 10 років — з 68 у 2001 до 77, 6 у 2050. Як наслідок старіння населення, з’являється когорта соціально незатребуваних людей літнього віку — ізольованих, бідних і непрацездатних. Тому виникає потреба в різних видах медичної і соціально-побутової допомоги, цими людьми мають опікуватися державні соціальні структури, волонтерські організації. — Чим спричинена активізація діяльності щодо соціальної реабілітації людей похилого віку? — 2002 року на Другій всесвітній асамблеї ООН з проблем старіння були прийняті Мадридський міжнародний план дій і Політична декларація — серія зобов’язань держав — членів ООН зробити старіння пріоритетним напрямом державних програм у XXI столітті. Інститут геронтології працює у рамках виконання цього плану. Ми плідно співпрацюємо з Міністерством праці і соціальної політики України, яке керує виконанням цього плану. Нас підтримає Фонд Народонаселення ООН, разом з ним проводимо навчальні семінари для людей похилого віку, видаємо навчальні посібники. Приємно, що такі неприбуткові акції підтримуються. “НАЙГОЛОВНІШЕ — СОЦІАЛЬНА ТА МЕДИЧ- НА ДОПОМОГА ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ” — Чим займається лабораторія соціальної геронтології? — Наша лабораторія була заснована директором Інституту геронтології Владиславом Безруковим. Найголовніше завдання лабораторії — організовувати допомогу людям похилого віку — медичну та соціальну. Робота спрямована на розробку стандартів надання геріатричних послуг населенню. У тісній співпраці з кафедрою терапії і геріатрії НМАПО ім. П. Л. Шупика за ініціативи Верховної Ради України 2005 року було створено Державний навчально-методичний геріатричний центр (ДНМГЦ), який проводить активну роботу зі стандартизації та координації дота післядипломної геріатричної підготовки медичпенсійної підготовки, університети третього віку, школи здоров’я тощо) і для працівників системи медико-соціальної геріатричної допомоги. З а й м а є м о с ь проведенням факультативних курсів навчання з актуальних питань геронтології і геріатрії для студентів навчальних закладів. Крім того, ДНМГЦ бере участь у роботі міжнародних освітянських організацій медико-соціального спрямування, координації видання профільної методичної літератури. Проводимо методичну роботу з удосконалення та підвищення якості геріатричної підготовки лікарів. Лабораторія співпрацює з низкою міжнародних і благодійних організацій з розробки та впровадження заходів поліпшення геріатричної допомоги різних рівнів. Розроблена програма підготовки населення літнього віку і волонтерів здоровому способу життя. “Життя — подорож від станції “Народження” до станції “Смерть” з багатьма зупинками і подіями в дорозі” — цей вислів врізався у пам’ять. Потяг нестримно іде вперед, не помічаєш, як миготять роки — настає старість. Якою вона є в Україні — дамокловим мечем чи заслуженими лаврами? Про причини старіння населення, його соціальні та психологічні особливості, розбіжності протікання старості у чоловіків та жінок, основи правильного харчування людей похилого віку тощо читачам “Слова Просвіти” розповідає геронтолог Віра ЧАЙКОВСЬКА. їх до організації, до допомоги одне одному, що відволікає від самотності, вселяє віру в себе та власні сили. Волонтерським організаціям важливо витягти пенсіонера зі свого будинку, адже він днями й ночами сидить вдома, переглядає серіали. Спробуйте довго дивитися телевізор — молодий захворіє, а людина літнього віку тим паче. “ЩО СТАРЕ, ЩО МАЛЕ” — Зараз в Україні виникають університети третього віку. Яке їхнє головне завдання? — Вони дуже необхідні! По-перше, люди отримують знання, які допомагають безболісно інтегруватися у суспільство, навчитися новому, вивчати світ, що постійно змінюється. По-друге — люди творчо розвиваються, розкривають внутрішні резерви. Ці університети змушують задуматися над важливим питанням: “Що я ще хочу у цьому житті пізнати?”. Людина літнього віку навчається користуватися комп’ютером, щоб спілкуватися через Інтернет з дітьми, які роз’їхалися по закордонах. Для того ж і англійську вчить.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин