Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Нав’язування так званої “двомовності”, що може обернутися тотальною русифікацією, збудить ще непробуджених”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ППААВВЛЛОО М МООВВЧЧААНН:: «ЦЕЙ ЗАКОНОПРОЕКТ Є ЦИНІЧНО БРЕХЛИВИМ І СОВЄЦЬКИМ»

Слово Просвіти, №37 за 2010 рік

Президентові України В. Ф. Януковичу Шановний пане Президенте! Хоч як це парадоксально, а Україна на 20-му році незалежності опинилася на межі прірви. Реформи, задекларовані Вами, як з’ясувалося, спрямовані не на “покращення життя вже сьогодні”, а на зміцнення позицій олігархічного капіталу й остаточне зубожіння українського народу. Свідченням краху соціально-економічної політики чинної влади є різке падіння рейтингу очолюваної Вами Партії реґіонів. Тому, щоб мобілізувати свій електорат напередодні виборів до місцевих представницьких органів влади і водночас зняти із себе відповідальність за погіршення рівня життя народу, очолювані Вами державні та політичні структури знову вдалися до давновипробуваного передвиборчого засобу — спекуляцій на питаннях української освіти, національної історії, духовності, мови, культури тощо. Ціла низка здійснених Вами політичних кроків спрямована на фактичне відновлення СРСР із домінантною в ньому роллю Росії та новим національним приниженням України та українців. Підконтрольна Вам владна коаліція через друковані та електронні ЗМІ постійно нагнітає анти-одержати дешевий сир. У мишоловці. — Павле Михайловичу, як відомо, інформаційне поле України, а тепер уже й освіта, й економіка цілком перебувають у сфері інтересів і впливів Росії. Ми можемо зараз говорити, що влада реґіоналів усе більше загрожує самому існуванню Української держави та української нації, а українська мова, перебуваючи в статусі державної, не виконує цієї функції в усіх сферах. Ця ситуація хвилює українське суспільство. Наприклад, голова Рівненського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка пропонувала ініціювати в день початку роботи нової сесії ВРУ акцію протесту проти антиукраїнської політики Президента України Віктора Януковича: “Можна скільки завгодно нарікати на народ, який обрав владу, але чи не так звана українська патріотична еліта з її вічними сварками, пристосуванством і брехливістю призвела до цього стану справ? На акцію протесту мають вийти ті, хто не боїться, хто має гідність і честь, хто готовий протистояти совковому маразму чинної влади”, — підкреслила Світлана Ніколіна. Прокоментуйте, будь ласка. українську істерію, що виражається в зомбуванні населення, його залякуванні примарою фашизму та “печерного українського націоналізму”, який, за радянсько-комуністичною традицією, безпідставно ототожнюється з фашизмом і нацизмом. Тому вже не викликає подиву внесення Партією реґіонів та іншими суб’єктами коаліції на розгляд сесії Верховної Ради законопроекту “Про мови в Україні”. Провідні діячі найбільшої правлячої партії О. Єфремов і В. Колесніченко запропонували запровадити в Україні “реґіональні мови” для так званого русскоязичного насєлєнія, що є нонсенсом у мононаціональному (за світовими стандартами ООН) суспільстві та суперечить статті 10 Конституції України й рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року. Не важко уявити, до чого призведе узаконення зазначеного антиконституційного законопроекту в адміністративній, освітній, судовій сферах, діяльності Збройних сил, органів внутрішніх справ, СБУ, прокуратури тощо — російська мова остаточно витіснить державну мову з усіх сфер суспільного життя, а Україна фактично перетвориться на малоросійську губернію Росії. Чи пробачать Вам історія та українська нація фактичне відновлення Валуєвського циркуляру й Емського указу Олександра ІІ? — Таку проблему, як мовна, не розв’язують одномоментною дією протесту. Зрозуміла річ, що Майдани неминучі. Зрозуміло, що цю владу треба міняти якнайскоріше. Зрозуміло також, що ми не маємо, виходячи на акцію протесту, ідентифікувати себе з іменами тих чи інших політичних лідерів — адже на Майдан виходили не за Ющенка, аз вимогами національними, українськими, з вимогами національного відродження, з вимогами поваги до власної гідності; з баченням української України, а не сателітної і меншовартісної, на яку вона перетворювалась за часів Л. Кучми, коли українець в Європі сприймався другорядним, “бидлом”. Не в останню чергу цей образ був спричинений нездатністю і небажанням звичайного українця відстояти свої права на особистому і на державному рівні, а саме цим і є насправді аполітичність і апатичність. У час Майдану це сприйняття змінилося, але, на превеликий жаль, українці вкотре були зраджені. Проте це не означає, що зараз нація впала в “акматичну фазу” бездіяльності і депресії. Це неправда. Відповідно до теорії Гумільова, струна починає коливатися, коли її заторкують: українця взяли за живе! Отже, зрезонуємо — у відповідний спосіб, відповідний день і місяць. Принагідно хочу ще раз вдатися до самоцитації. Рівно десять років тому на згаданих мною парламентських слуханнях я сказав наступне: “Шановні, мене як і Вас, мало цікавлять мотиви поведінки Президента, його вподобання, його симпатії чи антипатії, його власна мовна аура. Для мене, як і для всіх нас, він, передовсім, Президент України і є гарантом Конституції, в якій записано, що українська мова є державною. І “держава забезпечує всебічний розвиток та функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України”. Мовний фактор в “майданних” акціях, зрозуміла річ, був недругорядним. І ось чому: нагадаю, Вікторе Федоровичу! Приїжджаючи на Луганщину, Донеччину, до Криму, Ви, всупереч Конституції України, гарантом якої маєте бути, вживаєте винятково мову сусідньої держави, чим заохочуєте місцевих державних службовців до зросійщення півдня та сходу України й до руйнації її державного організму. Зокрема очільники Луганської області — керівники місцевих структур Партії реґіонів В. Голенко та В. Пристюк, народний депутат України від цієї партії, урядовці В. Тихонов та І. Зайцева, міський голова Луганська С. Кравченко та багато інших посадовців постійно заявляють про нібито утиски так званого російськомовного населення. Визнаючи факт свого володіння державною мовою, вони, перебуваючи на державній службі, завжди публічно виступають російською — начебто “мовою своїх виборців”. За офіційними даними, 58 % населення Луганської області становлять етнічні українці — то яких виборців вони тоді представляють? І скільки ще потрібно років, щоб “захисники” “російськомовного населення” нарешті опанували державну мову? Аналогічною є й ситуація в рідній Вам Донецькій області, де також брутально ігнорують національно-культурні права титульної нації. Яскравим прикладом антиукраїнського змісту функціонування “представницької” влади на Луганшановні, як Росія реагувала на подібні спроби русифікувати українців за часів адміністрації Кучми; депутат Російської Думи В’ячеслав Ігрунов на шпальтах “Литературной газеты” писав таке: “Русский язык в Украине возвращает свои позиции практически во всех сферах жизни, а люди, продвигающие насильственную украинизацию, становятся всеобщим раздражителем. Кучма должен был сделать выводы и он их сделал. Вновь начался поворот к сотрудничеству с Россией и к восстановлению статуса русского языка в Украине”. Переконаний, що нав’язування так званої “двомовності”, що може обернутися тотальною русифікацією, збудить ще непробуджених. І хвиля не протестна, а гнівна, змиє “грязь Москви”. Лише глухий може не почути, яка сьогодні панує мова в Україні. Лише сліпий може не бачити того, що робиться з нами в усіх сферах — від газової, тарифної, аграрної, гуманітарної до військової, безпекової: Україна демонтується. Демонтаж цей і є: девальвація гривні, усунення української мови з інформаційного простору, тобто здача інтересів України в усіх напрямах, що може завершитись міждержавним союзом з відповідними наслідками. Що це за наслідки? Назву один: згадаймо участь українських хлопців в Афганській кампанії. Гадаю, що саме інстинкт самозбереження українця спрацює. Адже відповідна ідеологія, яка б вмотивовувала доцільність такого союзу, відсутня. І гасла “дружба з Росією” чи “жить стало лучше, жить стало веселее” є анахронічними. Бо за всім цим проглядають вузькокорпоративні інтереси донецьких. — До речі, прокоментуйте, будь ласка, статтю 7 законопроекту коаліції. — Передовсім хочу процитувати її. “Українсько-російська двомовність, що склалася історично, є важливим надбанням українського народу, потужним чинником конщині є діяльність постійної комісії обласної ради з питань освіти, культури, молоді та спорту, очолюваної ректором Луганського державного інституту культури і мистецтв, висуванцем Партії реґіонів В. Філіпповим. Найбільше зазначена комісія переймається проблемами міфічного “російськомовного населення”, яке нібито потрібно від когось захищати. Першим пунктом програми діяльності цієї комісії є “захист прав російськомовних земляків”. Усе наведене неспростовно доводить, що Ви не є Президентом усієї України. Постає питання: чиї ж інтереси в Україні Ви представляєте та захищаєте? І чи захищаєте Ви таким чином інтереси носіїв мов, які справді перебувають в Україні на межі зникнення — гагаузької, кримськотатарської, караїмської тощо, а також представників титульної нації на південному сході держави? Добре відомо, що впродовж усього часу після Другої світової війни на Луганщині, як і на всьому сході та півдні України, радянською владою проводилася політика деукраїнізації, що призвела до формування вагомого прошарку люмпенства серед населення Донбасу. Саме на цю категорію громадян Ви й спираєтеся під час передвиборчих кампаній та у своїй діяльності на посаді Президента України. Сьогодні на Луганщині, як

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин