Читацьке віче · “Випадкові люди, прийшовши до влади, легко топчуть святині”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
КОМУ ДОБРЕ І ВЕСЕЛО ЖИВЕТЬСЯ В УКРАЇНІ?
Слово Просвіти, №37 за 2010 рік
Володимир ПІПАШ, депутат Закарпатської обласної ради
Нещодавно прем’єр М. Азаров, радіючи, видав фразу: “Жіть стало лучше, жіть стало вєсєлєє!”. І багатьом пригадалося, що не Азаров її автор. Він процитував Й. Сталіна, який промовив ці слова в листопаді 1935 р. Тоді, почувши їх від Сталіна, населення СРСР від жаху заціпеніло. Адже тількино мільйони українців було винищено Голодомором, а вже почали набирати обертів репресії проти інтелігенції. Усі й так залякані, а тут диктатор повідомляє: “Жіть стало лучше, жіть стало вєсєлєє!”. Населення зрозуміло це так, що слід чекати ще гіршого. І не помилилося. Розпочався 1937 рік! Розстріляли сотні тисяч, величезна країна була перетворена на концентраційний табір. Людоїду Сталіну було “весело” і “хорошо”.
Леонід БЕЗУГЛИЙ, м. Дніпропетровськ Фото автора
Мій батько — Микита Захарович — голосувати за незалежність України пішов тоді, коли виповнилося йому 84 роки. До того будував Дніпропетровський коксохімічний завод, працював 11 літ у мартенівському цеху, протягом усієї війни випускав у Саратові винищувачі Яковлева. Від батька я вперше почув про “штучний голод” 1932—1933 рр., про чорні “воронки”, про ТОРГСИН (“Товарищи, остерегайтесь, рабочие гибнут, Сталин истребляет народ!”). Помираючи, він заповідав поховати його у вишиванці й заспівати “Як умру…” Це ми виконали… Ще 1927 року громада села Єлизавето-Кам’янки — колишньої козацької слободи Війська Запорозького Низового — ухвалила на місці вигону закласти парк і встановити у центрі його пам’ятник Т. Шевченку. Двадцятирічний батько входив до ініціативної групи — збирав “на сотні” гроші, домовлявся за саджанці. Бюст Кобзаря виготував київський скульптор Сирота. 1928 року парк урочисто відкрили за участі тисяч місцевих мешканців. У жовтні 1941 року, після боїв за Дніпропетровськ, у цих місцях зупинилися підрозділи італійського експедиційного корпусу. Через кілька днів до парку підігнали дві танкетки, солдати почали обкопувати монумент, намагаючись завести сталеві канати. Побачивши таке, бабуся Оришка Яценко подалася до хати, де мешкав німецький офіцер, і через доньку господині пояснила, що відбувається: “То не большевик, то наша гордість…” Офіцер не забарився, прийшов до парку і заборонив демонтувати пам’ятник… 1953 року в західній частині парку перепоховали останки близько 300 воїнів, які загинули у боях за Ломівський плацдарм 1941-го та під час наступу 1943-го. 1985 року замість старого постаменту й гіпсового погруддя Кобзаря встановили постамент з сірого граніту та бронзовий бюст. Якби піднявся мій батько і подивився на сквер у День Незалежності — 24 серпня 2010 року, то не тільки йому стало б погано. Розташований у лівобережній частині Дніпропетровська, сквер постійно був місцем проведення районних урочистостей. Наприкінці цього літа половину скверу ім. Т. Г. Шевченка (так почали називати парк у 80-ті роки, оскільки у Дніпропетровську вже є великий парк імені Кобзаря) звільнили від бур’янів на початку серпня. А друга половина нагадувала територію закинутої ферми, де лобода й щириця сягали людського зросту. У бур’яні потопав меморіальний комплекс. Як не згадати “вуличний театр” осе-
Від чого ж так “весело” і “добре” стало Азарову, що він вирішив поділитися радістю із народом, повторивши сталінську фразу? Чи він усе-таки, за прикладом зловісного Йосі, вирішив нас налякати, попереджаючи: “начувайтеся, ще не це вам буде!”. Мабуть і те, й інше. Азарова аж розпирає від щастя, що Партії реґіонів удалося, скориставшись егоїзмом, недолугістю й гризнею “помаранчевих” “вождів” та, обдуривши народ, перемогти на президентських виборах. Адже олігархам від ПР відкрилася “золота жила” для грабунку України та її народу. Як не радіти? Як не радіти Азарову, що вдалося прийняти бюджет і Податковий кодекс, згідно з якими зафіксовано механізми збагачення найближчих друзів та за рахунок ще більшого знедолення населення, пограбування дрібного та середнього бізнесу? Адже найбагатші в Україні стануть ще багатшими.
Дарма, що абсолютна більшість населення — люди бідні і стануть ще біднішими, що невеличкий “середній клас” скоротиться, збанкрутує, збідніє. Як не сяяти, коли, нарешті, вдалося розпочати реалізацію виплеканої мрії — ліквідацію незалежності України? Як не веселитися, коли Медведєвим та Януковичем підписані харківські угоди щодо Чорноморського флоту Росії. Минулося! Вдалося здати національні інтереси України! І “хахли” повірили, що це — задля того, аби був “дешевий газ” та щоб — в жодному випадку! — не дорожчали комунальні послуги. “Головний соціальний ефект — не будуть підвищуватися ціни на ЖКГ, на газ для населення, що для мене особливо важливо”, — заявив тоді В. Янукович. Наївні! Дешевий газ буде тільки для підприємств своїх “Людей”. Бо ж існує партійне гасло ПР: “Україна для Людей!”. А “Люди” — це ті, хто свої! Народ же хай платить спов-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
