Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Краєзнавці знайшли багато цікавих, маловідомих чи зовсім невідомих матеріалів”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

НЕВІДОМИЙ СПИСОК ЗАБОРОНЕНИХ ПОЕЗІЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА До 150-річчя перепоховання Тараса Шевченка в Україні

Слово Просвіти, №37 за 2011 рік

Ігор МАРЦІНКОВСЬКИЙ, голова Миколаївського облоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Списками називають неавторські рукописні твори, які виготовляли й поширювали за життя (прижиттєві списки) та після смерті автора (посмертні списки). Шевченкову поезію, особливо ту, що не призначена для друку чи заборонена царською цензурою, переписували і поширювали поціновувачі творчості митця та для революційно-визвольної боротьби, починаючи з 40-х років ХІХ ст., оскільки вона, поезія, була дієвою зброєю. Працюючи над темою “Шевченкіана Миколаївщини”, краєзнавці знайшли багато цікавих, маловідомих чи зовсім невідомих матеріалів, але того, що у Миколаєві пощастить виявити список заборонених поезій Шевченка, ніхто й уявити не міг. Знаючи зацікавленість автора цих рядків щодо озвученої теми, одна особа (вона виявила бажання не оприлюднювати своє прізвище) показала та люб’язно надала цифрову копію рукописної збірочки поезій Т. Шевченка. Ця рукописна збірка — саморобна книжечка розміром 207х133 мм у твердій картонній палітурці, обтягнута темно-коричневим дерматином із золотим тисненням на ній “Тарасъ Шевченко” (літери заввишки 7, завтовшки 1 мм), розміщеному посередині палітурки на 77 мм від верхнього і на 27 мм від правого її країв. Книжечка складається із трьох зшитків поезії Т. Шевченка, написаних на пожовклому від часу папері, подібному за фактурою, але різному. Перший і останній зшиток із паперу із водяними знаками у вигляді паралельних (у збірничку вони вертикальні) ліній завтовшки 1 мм, з їхнім кроком у 9 мм, а середній зшиток без водяних знаків, але з розміщеним у верхньому лівому кутку кожної від 25 по 38 сторінок фірменним тисненням паперової фабрики у вигляді візерунчастого декоративного овалу 14х11 мм з горизонтальним написом “PARIS” усередині. Розміри сторінок — 202х127 мм, а 47-ма сторінка вздовж водяного знака нерівно обрізана і вужча на 27 мм від решти. До збірки входять (назви подаємо згідно із записами у збірці) такі поетичні твори Т. Г. Шевченка: поема “Кавказ” (с. 1—8), поезій — “Чигирин” (с. 9—12), “Пустка” (с. 13), “За думою дума…” (с. 14—15), “Розрита могила” (с. 16—18 ), “Холодний Яр” Перша сторінка миколаївського рукопису забороненої поезії Т. Шевченка. Друкується вперше (с. 19—22), “Завищаниє” (с. 23— 24), поема “Сон” (с. 27, 28, 25, 26, 29, 30—38), а під заголовком у два рядки “Сидючи в неволі / 1847 року” — наступні вірші: “За байраком байрак…” (с. 39—40), “Мені однаково, чи буду…” (с. 40—41), “Не кидай матері, казали…” (с. 41—42), “Чого ти ходиш на могилу?..” (с. 42—45), “(Костомарову)” (с. 45—46), “Ой три шляхи широкії…” (с. 46—47), “Не спалося, а ніч як море…” (с. 48— 51), “Понад полем іде…” (с. 51— 52), “Пустка” (с. 52—53), “Хустина” (с. 53—56), “Минають дні, минають ночі…” (с. 57—58), “В неволі тяжко, хоча й волі…” (с. 58). Тексти поезій мають різночитання із академічним виданням, але деякі збігаються з варіантами рукописних текстів, які зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка, наприклад, вірш “Чого ти ходиш на могилу?..” та інші твори. Вірші написано пером і чорним чорнилом, а нумерація сторінок від 1 до 58 зроблено — у правому верхньому кутку кожної сторінки — фіолетовим чорнилом, і не рукою переписувача, а швидше за все, пізніше самого тексту. Рукописна збірка поезії Т. Шевченка дуже пошкоджена, особливо нижня частина сторінок: немає значної частини першої сторінки, є механічні дефекти до 19—20 сторінки; текст переписаних поезій у нижній частині сторінок розмитий водою. Символічним для Миколаївщини у цій збірочці є те, що вона розпочинається поемою “Кавказ”, яка присвячена Якову де Бальмену, — він перебував у нашому краю (Вознесенськ та навколишні села, Очаків, Миколаїв), та те, що в ній словами “і зорі лічим…” згадано Морську астрономічну обсерваторію в Миколаєві. Однак у збірочці поема “Кавказ” переписана без посвяти Якову де Бальмену, а рядки мають різночитання з текстом останнього академічного видання. Другий зшиток (с. 25—38) — поема “Сон”. Видно, що його вклеїли, оскільки папір першого і третього, на відміну від другого, має водяні знаки. Сторінки поеми “Сон” (“У всякого своя доля…”) зшиті непослідовно, схоже, текст спершу переписували на окремих сторінках, а потім зшивали в збірочку. На с. 25, біля нумерації, олівцем зазначено: “2-й лист “Сна” і під жирною горизонтальною лінією, зробленою олівцем, у дужках: “см. на обороте”, а на 27 сторінці теж олівцем написано: “1-й лист”, на 29-й — “3-й лист”, на 31-й — “4-й лист”. На 24-й сторінці наприкінці поезії “Заповіт” є запис у два рядки “Переписав / Писар Василь Небагач…” (прочитати повністю прізвище не вдалося). Зважаючи на переписану поезію, можна вважати, що ця рукописна збірка була зроблена з невідомого першоджерела після 1847 р., але не пізніше 1907 р., оскільки цього року із зазначеною вище поезією побачив світ “Кобзар” Т. Шевченка за редакцією В. Доманицького. Прізвище людини, яка замовила і коштом якої так дбайливо було оформлено збірочку із забороненою царською цензурою поезією Т. Шевченка, невідоме. Нині миколаївський список поезій зберігається у приватній миколаївській колекції. Для детальніших висновків потрібна копітка праця з порівнянням відомих списків Шевченкової поезії, а отже, для введення цього списку в науковий шевченкознавчий обіг мине час. Проте вже сьогодні з певністю можна сказати, що сам факт виявлення у нашому краю такого історичного документа є дуже важливим і знаменним, оскільки свідчить про цікавість мешканців Миколаївщини до творчості митця. Незважаючи на небезпеку, навіть можливість арешту в разі виявлення забороненої поезії Шевченка, колишній власник рукопису дав переписати тексти і зберігав їх у себе тривалий час.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин