Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З роси й води! · “У його планах ще багато цікавих задумів, тож сподіваємося, що Богдан Петрович порадує своїх шанувальників новими творчими знахідками...” · с. 16сторінка оригіналу ↗

ЩЕДРА ОСІНЬ ПРИЙШЛА В ЙОГО САД

Слово Просвіти, №37 за 2011 рік

Богдан НОВОСЯДЛИЙ, почесний член Всеукраїнського товариства “Просвіта”, м. Тернопіль Моє знайомство з цією життєрадісною і муд! рою людиною випало на час навчання у Буцнівській се! редній школі поблизу Тернополя. Приємно, що з роками наші шляхи не розійшлися, а перерос! ли у творчу дружбу. Тож сьогодні маю велику приємність і мораль! ний обов’язок розповісти про цю людину. Богдан Головин народився 6 вересня 1926 року в селі Золотко! вичі Мостицького району на Львівщині у багатодітній родині. Батько Богдана — Петро Го! ловин був громадським діячем, з ініціативи якого у селі започатку! вали читальню “Просвіти”, по! зичково!кредитну спілку і коопе! ративну крамницю. Активна життєва позиція батька, його на! ціональна свідомість викликала лють у польських шовіністів. За їхнім доносом на початку Першої світової війни поліція запротори! ла його до концтабору для вій! ськових злочинців у австрійсько! му Талергофі. Богдан був здібним до нав! чання. Мати Марія бачила в ньо! му майбутнього священика, та початок Другої світової війни пе! рекреслив усі плани. 1940 року батьків як “буржуазних націона! лістів” разом із трьома дітьми більшовики відправили на “вічне поселення” до Сибіру. Герой нашої розповіді під час німецької окупації навчався у Львівській торговельній школі, а від 1943 року до кінця війни був на примусових роботах у Німеч! чині. Після її капітуляції працю! вав перекладачем з німецької мо! ви у Радянській військовій адмі! ністрації Німеччини. Коли репресивні органи діз! налися про походження та погля! ди Богдана, негайно звільнили його із займаної посади. Повер! нувшись до Львова, юнак змуше! ний був піти на строкову військо! ву службу в радянську армію. Навесні 1952 року заочно вступив на історичний факультет Львівського держуніверситету. Незабаром почав працювати за спеціальністю у школах Львівщи! ни, а в 1954!му молодого педаго! га вже призначили директором. Невдовзі Богдан Головин як репатріант та безпартійний опи! нився під пильним наглядом КДБ. Уже 1961 року його звільни! ли з посади директора школи. Тож із дружиною Іриною Кордубою, вчителькою математики, довелося виїхати за межі Львівщини. …На Тернопіллі пан Богдан розпочав кар’єру директором Прошівської восьмирічки Терно! пільського району, проте вже нас! тупного року його понизили на посаді за… колядування у сусідів на Різдво. Однак невдовзі Богдан Петрович як високоерудований фахівець став заступником дирек! тора Тернопільської районної за! очної середньої школи. Та місця опальному педагогові не було й тут. У грудні 1972 року бюро Тер! нопільського райкому компартії звільнило завідувача райвно за грубе порушення у кадровій робо! ті. Завідувачу докоряли за те, що його заступником працював Бог! дан Головин — безпартійний, ви! ходець із націоналістичної роди! ни, учасник вбивства письменни! ка!комуніста Ярослава Галана у Львові, хоча насправді це була повна нісенітниця. Та репресивний маховик суп! роти Богдана Петровича працю! вав без збоїв і вже 1973 року його перевели в Буцнівську середню школу неподалік облас! ного центру, а 1982 року Тернопільський райви! конком навіть зняв із черги на отримання квартири. У загальноосвітніх школах Богдан Петрович активно займався крає! знавством. Керовані ним юні краєзнавці!туристи здобували призові місця на районних і обласних змаганнях, у всесоюзно! му тематичному конкур! сі. І очільники райвно відзначали вагомі досяг! нення туристсько!краєз! навчого гуртка Буцнівської се! редньої школи, але завжди “забу! вали” згадати прізвище його ке! рівника. Іншого разу педрада тієї ж школи ініціювала нагородження Б. Головина Грамотою Міністер! ства освіти і значком “Відмінник народної освіти УРСР”, однак і це клопотання справно “заріза! ли” в районі. А щоб уже остаточ! но позбутися незручного педаго! га, 1988 року його, сповненого творчих сил і освітянського дос! віду, відправили на пенсію. Та, незважаючи на відверту дискримінацію, він не падав ду! хом. Його талант і організатор! ська енергія набули нового ди! хання у період національно!пат! ріотичного піднесення під час розвалу колишнього Союзу. Спо! чатку Богдан Петрович став чле! ном Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а вже 1992 року його обрали головою правління Тернопільського ра! йонного, а невдовзі — обласного об’єднання “Просвіти”. За період роботи Б. Головина в обласній “Просвіті” у більшості населених пунктів Тернопільщи! ни було створено місцеві осеред! ки. І наше обласне об’єднання за кількістю просвітян посіло пер! ше місце в Україні! А ще Богдан Петрович причетний до написан! ня статуту Всеукраїнського това! риства “Просвіта”. Тож не випад! ково 1996 року його обрали По! чесним членом Всеукраїнського товариства, а вже у 75!річному ві! ці — Почесним головою обласної “Просвіти”. Сьогодні заслужений ювіляр не уявляє себе без активної спів! праці зі ЗМІ. За більш ніж півсто! ліття журналістської діяльності він опублікував понад тисячу різно! жанрових матеріалів. Його перша замітка побачила світ ще 1948 року в армійській газеті. Пізніше писав на освітянські теми. Але й це, за зізнанням ветерана, не подобало! На початку вересня невтомному громадсько-політичному діячеві Тернопілля, активному просвітянину Богдану ГОЛОВИНУ виповнилося 85 літ!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин