Готується до друку · “Щасливі ті, яким подобається те, що вони пишуть, і яким пишеться легко, мовби дишеться”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Літературна премія у галузі критики імені О. І. Білецького
Слово Просвіти, №37 за 2013 рік
І жодної сатисфакції письменникові немає і не буде — його як не читали земляки, так і не читатимуть. Письменник на українському ґрунті — рослина зайва. Я дійшов цієї думки не сьогодні йне вчора. Я з глибоким розчаруванням відкрив, що наша людність лінива до читання книжок, а отже, — й лінива розумом. Навіщо їй романи та поеми? Панські балощі. Тому простолюддя сахається від книжки, як чорт од ладану. А панство наше крутить носом од мужичої мови, бо втікає від неї, як від холери. Якщо українці не навернуться до книжки — не виживемо, пропадемо, як ті літописні обри. І знаку по нас не полишиться. Увіллється наша людність у російське море, як того хотів Пушкін, і розчиниться в ньому. Коли задумуюся про все це, чорний песимізм стискає горло й серце, й сил немає відбитися від нього. Мені б оптимізму Євгена Харламповича — легше жилося б. Часто відчуваю невисловлені вголос докори на мою адресу збоку активних українських діячів, яким дуже хотілося б, щоб я постійно був побіля них і робив із ними всі громадські справи. Можливо, якби я був ними, то теж сердився б на таких елементів, як я, вважав би, що в них недорозвинене національне сумління. Однак я — не з того боку, я звідси, зсередини себе бачу і відчуваю свою ситуацію. Те, що роблять вони, — вкрай важливе, неоціненне для української ідеї. Однак його можуть робити й інші. Аза мене ніхто інший не напише. Моя справа і моє покликання — писати. Я для цього народжений ія знайшов себе в цьому. Звичайно ж, я не буду пафосно всім про це розводитися. Розумний мене зрозуміє, а нерозумному щось доводити марно, бо йому просто не дано зрозуміти. Я не визначатиму, що важливіше для української людини — художній твір чи громадський чин; усе важливе, всього вимагає наше життя. Кожен, слухаючи передовсім самого себе, визначається в тому, що він має — і вміє — робити. Борис Грінченко намагався і там, і там устигнути. Колись це змістовне життя належно оцінять нащадки. Але я часто з жалем думаю про всі ті твори, які міг написати Грінченко й не написав, бо його з’їла жорстока поденщина й уся та не літературна робота, яку він ніс на своїх плечах. Наш Генерал мав справді генеральські задуми, які не стали книгами. Слава Богу, що поміж усього, що він робив, він
Літературна премія у галузі критики ім. О. І. Білецького (заснована 1972 року, ім’я О. Білецького носить з 1986 р.) є премією Спілки письменників України та Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України і покликана сприяти розвитку української літературної критики, посиленню її активності в дослідженні та висвітленні сучасного літературного процесу, його тенденцій, явищ і постатей. Премія присуджується щорічно за кращі праці різних жанрів у галузі літературної критики, виключаючи збірки статей і монографії. Пропозиції щодо присудження літературно-критичної премії вносять редакції (редколегії) літературних, літературознавчих газет і журналів, інтернет-видань і культурологічних та громадсько-політичних часописів і тижневиків, які мають постійні розділи або рубрики літературної критики. Редакції (редколегії) відбирають кандидатури номінантів на основі річного (від 1.Х. попереднього року до 1.Х. поточного року) доробку свого видання і подають клопотання до 15 жовтня поточного року (разом із короткою довідкою-характеристикою критика та його доробку, зокрема за останній рік). Журі премії (голова журі — академік НАН України В.Г. Дончик) обговорює подані кандидатури і таємним голосуванням обирає переможця. Особі, якій присуджується Премія, вручають диплом і грошову винагороду. Вручення Премії відбувається (1.ХІ — день народження О. Білецького) у перші дні листопада почергово в Спілці письменників України та Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НА- НУ в присутності літературознавців, письменників, представників ЗМІ. Переможець виголошує коротку доповідь з актуального, на його погляд, питання сучасного літературного процесу. До складу журі літературно-критичної премії в кількості 9 осіб входять лише критики й літературознавці, відзначені премією ім. О. І. Білецького. Положення про літературну премію ім. О.І.Білецького, ухвали журі Премії затверджують Президія НСПУ та Вчена рада Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НА- НУ. Адреса для подань: Шпиталь Анатолій Григорович, секретар журі Премії ім. О. І. Білецького, Інститут літератури імені Т. Шевченка НАН України, вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
