Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Слово Просвіти” — інформаційна національна, інтелектуальна, патріотична газета”. 11 · «Просвіта» сьогодні · с. 11сторінка оригіналу ↗

національну ідею

Слово Просвіти, №37 за 2013 рік

Ушинський, нам у заходу треба вчитися поважати свою Вітчизну, мову, історію, географію, мистецтво. Нам треба бути ПА- ТРІОТАМИ. Бо якщо людина не патріот, то вона не людина. Наше новообране правління, можливо, наступного року, мало б вшанувати видатного просвітянина, будителя українського духу Анатолія Вахнянина, який у Львові (він родом із Перемишлянщини, Польща) творив “Просвіту”. Необхідно звернутися до всіх владних інституцій, до наших дипломатичних структур, щоб на Перемишлянщині встановили пам’ятник першому голові української “Просвіти”. І це буде наш моральний, політичний, громадянський і національний знак. “Слово Просвіти” — інформаційна національна, інтелектуальна, патріотична газета, тому її треба підтримувати. Так само як і Інтернет-ресурс. У нас є організації, які працюють з українством. Але якщо ми не відмовилися від нашої справи, якщо ми не зденаціоналізовані, якщо нас, як писав Липинський, “не купили за нарізані десятини”, то знаймо, що є один девіз і одне правило: Боже, єдність подай. Пригадую, як створювалася “Просвіта” у Тирасполі. Там за переписом 1926 року було 277,5 тис. українців. Запитую: куди ж нині поділися українці, і де вони поділися скрізь на теренах Совєтського Союзу? Вони асимілювалися і зникли. Нині, коли ми маємо власну державу, треба прийти до кожного українця, що нині мешкає в Бендерах, Тирасполі та інших містах і селах. Колись там, у гімназії, ми з Петром Кононенком проводили українські майстер-класи. Тепер вони вивчають “Историю Отечества” за стандартами Російської Федерації. І РФ виділила 1,5 млрд рублів для того, щоб формувати свою російськомовну політику на теренах колишнього Совєтського Союзу. Тому ми просто зобов’язані налагоджувати контакти з закордонним українством. Ще 1913 року “Просвіта” співпрацювала з українцями США, Канади, Хорватії, Боснії, Закарпаття. Українці повинні бути єдині, бо в єдності наша сила. І на материзні, і за її межами. А в “Просвіту” йдуть кращі люди. Так як Дмитро Дорошенко очолював Січеславську організацію, Михайло Концюбинський — Чернігівську, Б. Грінченко — Київську, а мої земляки Сидір Воробкевич, Юрій Федькович, Василь Сімович, Осип Маковей працювали на Буковині. Сьогодні до “Просвіти” треба залучати кращих українських достойників, щоб вони формували українську ідею для нас і наших дітей. Йти до людей Степан ХМАРА, Герой України: — Нині усім відомо, перед якими загрозами стоїть Україна. Недруги по всьому периметру держави. Ми обираємо європейський шлях розвитку, на сьогодні це важливий чинник для нашої стратегічної мети: побудови національної держави, але мета Ці проблеми добре висвітлив у своїй ґрунтовній доповіді Павло Мовчан. Із ним я не один рік працював у парламенті. Якби він не був у групі, що готувала статтю 10 Конституції, то така стаття в Основному Законі взагалі б не з’явилася. Необхідні публічні акції, треба тиснути на владу й опозицію, яка не хоче працювати, а лише прикривається гаслами. Критична маса серед нашого народу — хохли й малороси. І поки українці не стануть критичною масою, свідомими патріотами, ми зазнаватимемо поразки. Тому головне завдання — перетворити хохла і малороса на українця. А це щоденна боротьба. Потрібно йти до людей. Скрізь є сільський філософ, розумна людина, самородок, саме їх необхідно залучати до справи, а також залучати науковців, політиків, діячів культури. Йти у школи, бо без знання своєї історії і культури не буде українців. Чим більше людей активно працюватиме, тим швидше ми отримаємо перемогу. Матеріали підготували Євген БУКЕТ, Надія КИР’ЯН, Микола ЦИМБАЛЮК, Петро АНТОНЕНКО Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА творчої, комунікативної та політичної роботи, яка має цілеспрямовано й неухильно здійснюватися зусиллями багатьох українських митців, науковців, філософів, журналістів, медіа-менеджерів, політиків, ідеологів і силами усієї держави і глобальної української спільноти. Українцям пощастило народитися і сформуватися як народові, що виявився обдарованим потужним творчим потенціалом. І це вже неодноразово довела історія. У наш час та в найближчому майбутньому такі питомі властивості української психіки та культурної традиції, як “мрійливість”, “вразливість”, “чутливість”, “емоційність” і “розвинена уява” можуть виявитися надзвичайно корисними, цінними, запитаними й необхідними для людства постіндустріальної та постінформаційної доби. Саме тоді на чільні позиції нової цивілізації вийдуть спільноти й культури, що плекають “культуру серця”. А саме такою, кордоцентричною за своєю сутністю і є автентична світоглядна українська традиція, зафіксована у теологічних, філософських, мистецьких і наукових творах І. Вишенського, Г. Сковороди, П. Юркевича, Т. Шевченка, М. Куліша, М. Гоголя, Д. Чижевського, В. Вернадського, О. Кульчицького, Є. Онацького, С. Кримського, М. Поповича, П. Мовчана. Отже, час змін — це не біда, а щаслива нагода для тих людей і спільнот, які культивують творчість і креативність у ставленні до власного життя, до формування майбутнього, до долі світу. Необхідна лише ясна самоусвідомленість, віра у власне покликання та історична відповідальність. Якщо ми, українці, очистившись від фальшу й оман станемо тим, чим ми насправді є — ми зможемо самоздійснитися і виконати ту унікальну місію, заради якої з’явилися на білому світі. Хто був останнім — стане першим!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин