“Віднині на високому постаменті стоятиме погруддя юного Тараса”. · 9 Подія · с. 9сторінка оригіналу ↗
«Свою Україну любіть…»
Слово Просвіти, №37 за 2017 рік
Оскільки засновником музею є громадська організація, ми ознайомили її з ситуацією. Написали лист до Президента України, який підписали Левко Лук’яненко, Іван Драч, Олесь Шевченко, Дмитро Павличко, Йосип Зісельс, Анатолій Гайдамака. Зараз триває збір підписів на підтримку цього листа.
— Як відбулося відзначення п’ятиріччя музею?
— Прийшли засновники музею, члени громадської організації. Відбувся невеликий концерт, в якому взяли участь заслужені артисти України Світлана Мирвода і Тарас Компаніченко, а також Василь Лютий. Шістдесятники читали поезії, говорили про здобутки музею за цей час. Крім шістдесятників завітали члени їхніх родин, знайомі. Серед гостей — голова Українського Допомогового комітету у США Лариса Лозинська-Кий, сестра Аскольда Лозинського, який багато років очолював Світовий конгрес українців. Пані Лариса привезла нам дорогий подарунок — сорочку Ніни Строкатої. Також була присутня представниця цього комітету в Києві Віра Принько.
— Та попри всі проблеми музей має безліч творчих планів?
— Після завершення виставки
Любові Міненко відкриваємо документальну виставку до 110-річчя від дня народження Петра Григоренка, який багато років очолював Закордонне представництво Української Ґельсінської групи. У нас є значна частина його архіву, рукописи, світлини.
Далі запланована конференція, присвячена пам’яті художника Михайла Бойчука. Конференція відбудеться на тлі творів його послідовників. У нашій колекції багато їхніх робіт, а ще обіцяють довезти картини з приватних колекцій.
Потім має бути виставка українського модерну. Коло авторів ще визначається.
На грудень — відкриття оновленого кабінету В’ячеслава Чорновола. Попередня виставка була зроблена ще 2000 року на перші роковини його загибелі. Маємо оновити експозицію і доповнити її матеріалами з нашого фонду.
У січні покажемо картини,
писані в’язнями таборів ще сталінського періоду. Це надзвичайно вражаючі роботи. Доповнимо виставку документами і фотографіями, які у нас є з цієї тематики, а також табірною вишивкою, переданою Надією Світличною. Завершимо донецьким залізом. Тому що все це ланки одного ланцюга. Орієнтовна назва виставки “Геть від Москви”.
До того ж ми опрацювали лише десяту частину наших фондів. А там часто трапляються дуже цікаві знахідки. Приміром, до Києво-Могилянської академії невідомі принесли матеріали, пов’язані з Іваном Світличним. Серед них чотири пари окулярів, одними з них він користувався під час заслання. Його начерки і картки до “Словника української мови”. Фотографії з дарчими написами найдорожчих йому людей, що були з ним на засланні. У фондах знайшли уривок зі спогадів Данила Шумука “Передумане і пережите”. Виявляється, саме цей уривок вважався втраченим. І невідомо, які ще таємниці зберігають наші фонди.
Спілкувався
Едуард ОВЧАРЕНКО
Людмила ЧЕРНЯК, Чернівці
Горошівці зустрічали гостей, яких запросили на відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку, а також готували святковий концерт із нагоди 400-річного ювілею з часу першої писемної згадки про поселення. До навчально-виховного комплексу, де розпочалися урочистості, прибули заступник голови облдержадміністрації Василь Гостюк, перший заступник голови облради Інга Маковецька, голова Заставнівської райдержадміністрації Юрій Кітар, голова Заставнівської райради Сергій Капіцький, голова Чернівецького ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Остап Савчук, голова Буковинського етнографічного товариства Георгій Кожелянко, голова товариства “Україна-Молдова” Василь Васкан, голова Чернівецького облтовариства “Земляцтво Заставнівщини” Михайло Пазюк,
представники громадськості.
Віднині перед центральним входом до освітянського закладу на високому постаменті стоятиме погруддя юного Тараса.
До відкриття скульптури, яку виготовив відомий митець Володимир Римар, найперше запросили того, хто ініціював спорудження пам’ятника Кобзареві в Горошівцях — заступника голови ОО ВУТ “Просвіта”, почесного громадянина села, заслуженого артиста України Івана Дерду, який тут народився, навчився співати від рідної матері й нині прославляє буковинську землю в ближніх і дальніх світах. Звертаючись до громади, уродженець села зазначив, що Тарасові Шевченку встановлено понад 1200 пам’ятників на різних континентах. Горошівецький став сьомим на Заставнівщині після Кадубівців, Миткова, Кострижівки, Заставни, Вікна. Подякував Богу, ініціативній групі, однодумцям, зокрема місцевому підприємцю, віце-президенту Чернівецького автомобільного клубу “Буковина” Івану Мельничуку, сільській громаді, районній владі, які допомогли увічнити пам’ять Пророка в цьому селі.
Шкільний хор виконав пісні на вірші Тараса Шевченка, а юні читці декламували твори поета. Також на в’їзді до села встановлено стелу з гербом Горошівців, яку на замовлення сільської громади виготовив виходець із села, приватний підприємець Іван Цуркан.
Герб створив заслужений художник України Орест Криворучко. Цей пам’ятний знак у геральдичних символах відтворив головні віхи розвитку Горошівців. У центрі села на лівому березі ріки Фундоя в урочищі Осередок виявили археологічні пам’ятки голіградської та давньоруської культур, що належать до ХII–ХIV століть, а за 1,5 км на схід в урочищі Коропова знайшли артефакти давньоруської культури ХІІ—ХІІІ століть. Вивчаючи історію Горошівців, відомий чернівецький художник дізнався, що свого часу тут стояла сигнальна вежа, з якої мешканцям подавали знак про небезпеку під час турецько-татарських нападів. Цей символ посів своє місце в одній із чотирьох частин герба поряд із золотими колосками, бо мешканці здавна вирощували зернові культури і займалися тваринництвом. В тому, що на гербі з’явилася ліра, велика заслуга народного фольклорно-етнографічного ансамблю “Горошівчанка”, створеного 1980 року, і їхнього односельця — співака, композитора, педагога і громадського діяча Івана Дерди, який написав “Гімн Горошівців” на слова знаного українського поета Василя Васкана. За символічною книгою і пером на гербі найперше стоять імена поета і священика Григорія Воробкевича, відомого під літературним псевдонімом Наум Шрам. У Горошівцях народився священик і етнограф Корнило Ластівка. Він помер і похований у Відні, але багато зробив для популяризації української народної культури, друкуючи свої статті в багатьох українських виданнях світу. Герб виконано у синьо-зелених кольорах, його обрамлює золотий вінок слави і шани.
Концертну програму відкрили аматорські колективи місцевого будинку культури, в якому до ювілею села провели ремонтні роботи. У вітальному слові голова райдержадміністрації Юрій Кітар висловив щиру подяку усім мешканцям за любов та відданість рідному селу, які конкретними справами допомагають у його благоустрої, розбудовують і прикрашають свої будинки, двори й вулиці, примножують творчі надбання. З нагоди 400-річчя села Почесні грамоти райдержадміністрації вручив активним горошівцям, а сільському голові Іллі Житарюку передав ікону Пресвятої Богородиці — як оберіг для всієї громади. Зачитав вітальну листівку народного депутата України Максима Бурбака з нагоди ювілейних роковин.
Привітав своїх земляків ексдепутат Чернівецької міської ради Дмитро Сірман і подарував навчально-виховному комплексу книгу чернівецьких істориків Олександра Добржанського та Володимира Старика “Бажаємо до України”, в якій описані події Першої світової війни, оскільки горошівці також брали участь у тогочасних кривавих боях. На все село лунали пісні у виконанні Івана Дерди та його доньки Святослави. З музичними вітаннями на святі виступив фольклорно-етнографічний колектив “Василиха” із Кострижівки. За добрий настрій і хвилини розради в нелегкий для України час публіка винагороджувала учасників концерту щирими оплесками. Вони подарували свято, яке запам’ятається надовго.
Із нагоди 400-річного ювілею в Горошівцях відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку і стелу з гербом села.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
