Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Братове, моліться вкраїнською мовою — · І Бог вас почує, і вам допоможе!” З блокнота письменника 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗

Вадим КРИЩЕНКО.

Слово Просвіти, №37 за 2017 рік

Натяк Не чув, щоб птах виспівував дуетом Чи під вікном, чи з неба, з висоти... Це натяк, щоб збагнули ви поета — Душа для пісні просить самоти. Формула життя Один день — в радіснім співзвуччі, А інший — журиться і плаче... В такій черговості всі сущі. А хто придумав щось інакше? Все — від любові Любіте сонце і блакить, Південний степ й Карпатські хащі. Одне одного полюбіть. Любіте — і світ стане кращим! Прохання Заходьте у храм, що рясніє обновою, Хай вас не торкається слово вороже. Братове, моліться вкраїнською мовою — І Бог вас почує, і вам допоможе! Пшеничне слово У слові, як у хлібі, є свій смак, Їх бережи, щоб не було понищено. Тож недаремно люди мовлять так: — Дай хліба житнього, а слова дай пшеничного. Кажу цікавості чужій Оголені ми в ніжності своїй, Та споглянуть — оте із думки викинь. Тому й кажу цікавості чужій: Не зиркайте в щілину наших вікон. Він йшов Він йшов зі знаком правоти Й надіям було тісно. Тепер збагнув — йде не туди, Та повернуть вже пізно. Учімось у бджоли Завжди дивуюся завзятості бджоли: Збирає нектарі, де квіти зацвіли. У неї вчись... до тих старань іди, Щоб по собі лишить щось схоже на меди. Я не забув Все добре… Але є моменти, Я досі не забув хвилини ці: Пізнав й такі аплодисменти — Як ляпаси болючі по щоці. Мовчіть Ви знаєте, хто вже багато літ І хитро, і лукаво править світом? Мовчіть… До вуст свій палець притуліть, Якщо не хочете постать антисемітом. Наївність Наївність не зови провиною І не соромся ти. Чим більше у душі дитинного — Тим більше й доброти. Забуваймо погане Багато злого під ногами, Та істин не губи ніде: До того, хто забув погане — Хороше без вагань прийде. Найкращий судія Найкращий судія — це час, Бо судить справедливо й щиро, Хвальбу єднає до образ — А потім свій виносить вирок. Кохання — не гріх — Між ними — гріх, — говорять часто, А я уточнюю слова: Кохання може буть нещасним, Але гріховним — не бува. Звертаюсь до себе Завершивши ходу земну, Лиши в останній післямові Не жмут гіркого полину, А віть бузкової любові. Метаморфоза Все по черзі — усмішки і сльози Я виймаю із душевних звалищ. Та бувають все ж метаморфози: Кликав друзів — вороги озвались. Попросимо У нас поразок більш ніж перемог, Хоча ми билися, боролись до безтями. Попросимо, щоб в нашій долі Бог Оті два слова поміняв місцями. Буває Життя ми називаєм грою — Тривожні співи на кларнеті… Буває люто б’ються двоє, А перемогу має третій Тінь Тінь од стіни, що дах трима, Від дерева, що має листям… Та тінь бува — і між двома, Які любились… Й розійшлися. Помилки Слова ці пригадались не для втіх, Бо їх забув чомусь… Розумні учаться на помилках своїх, А я, дурний, — не вчусь.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин