“Допоки ми будемо готувати кадри для іноземних · держав за рахунок податків українських громадян?!” Гаряча тема 2 · с. 2сторінка оригіналу ↗
Відбулася Головна рада
Слово Просвіти, №37 за 2017 рік
Шановний пане Президенте України! Над майбутнім України НАВИ-
СЛА ЗАГРОЗА! 5 вересня Верховна Рада України ухвалила Закон про освіту. Сьома стаття цього закону стосується мови освіти. У цій статті змодельовано розвиток мовної ситуації держави на майбутнє. Стаття сформульована в такий спосіб, що, по-перше, суперечить Конституції України та рішенню Конституційного суду України №10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, а, по-друге, не відповідає устремлінням побудови сильної незалежної української держави. Зокрема сьома стаття Закону про освіту суперечить частині другій ст. 10 Конституції України, в якій зазначено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, та рішенню Конституційного Суду України: “… у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійнотехнічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п’ятої ст. 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин”.
Через недостатнє охоплення національних меншин навчанням державною українською мовою відбувається формування національних ґетто в Україні, далеких від українського державотворення.
Звертаємо Вашу увагу, що спроба за допомогою зазначеного Закону повноформатно удержавити українську мову на теренах проживання національних меншин викликала негативну реакцію урядів Румунії та Угорщини, що є формою тиску і неприкритого втручання у внутрішні справи України.
Допоки ми будемо готувати кадри для іноземних держав за рахунок податків українських громадян?!
Підписання Закону про освіту з таким формулюванням сьомої статті не можливе в принципі. Просимо Вас накласти вето, щоб привести у відповідність із рішенням Конституційного Суду України.
Учасники круглого столу “Законодавче забезпечення статусу української мови та мовних прав національних меншин як фактор державотворення і національної безпеки”,
Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАНУ;
Любов Голота, письменниця, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка;
Віктор Шишкін, суддя Конституційного Суду України (у відставці);
Лариса Ніцой, письменниця, член координаційної ради із застосування української мови у всіх сферах життя;
Дмитро Понамарчук, президент Фонду вільних журналістів ім. В. Чорновола;
Кристина Головачова, очільниця відділу з питань захисту прав етнічних українців Української Етнічної Громади;
Андрій Лібич, заступник начальника штабу 8-го окремого батальйону Української Добровольчої Армії;
Олена Розвадовська, правозахисник;
Микола Гриценко, письменник, заслужений діяч мистецтв України;
Ростислав Мартинюк, громадський діяч;
Олександр Аронець, громадський діяч
08.09.2017,
м. Київ. вул. Банкова 6-8.
Головна рада одноголосно проголосувала за те, щоб провести Х з’їзд ВУТ “Просвіта” наприкінці поточного року, 18 листопада. Норму представництва від кожного обласного і міських (Київського, Севастопольського) об’єднань встановлено в кількості десяти делегатів. Цю пропозицію внесла Катерина Сичик з рівненської “Просвіти”, хоча були й інші пропозиції — по 5 делегатів. Мотивом невеликої кількості делегатів була небачена до сьогодні фінансова скрута. І це напередодні славного ювілею — 150-річчя Товариства! Тож керівництво всіх об’єднань постало перед серйозною проблемою. Але рішення ухвалено і треба шукати можливості його вирішення. Крім цього сесія проголосувала за розширення свого складу. До Ради кооптовано координатора творчих спілок Євгена Шевченка і співголову ГО “Українська Альтернатива” Миколу Голомшу.
Особливу увагу просвітяни приділили розгляду ситуації з ухваленням закону про українську мову. Антиукраїнські сили, зокрема опоблок у Верховній Раді, користуючись невизначеністю і нерішучістю Президента і його політичної сили, роблять усе можливе, аби дискредитувати його. Щодо Закону про освіту, то “Просвіта” стоїть на позиції: навчання мусить бути державною мовою.
Інші питання порядку денного стосувалися моральних заохочень — всеукраїнських премій, які на тлі фінансових проблем, нинішньої гуманітарної політики влади і війни на сході набувають в очах українського суспільства особливо великого значення.
Як відомо, Товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Громадське об’єднання “Українська Альтернатива” і національні творчі спілки України виступили з ініціативою заснування Народної премії ім. Тараса Шевченка.
Закінчення. Початок на стор. 1
Закон про освіту закладає ґрунт для подолання того негативного, абсурдного у своїй засаді стану, коли значну частину молоді вдавалося ізолювати від української мови, відтак — від українського ментального поля. Викладання української мови, а з нею — й української історії, культури, у багатьох школах або зведене до імітації, або покладене на ґрунт антиукраїнськості. Це реалізується під прикриттям специфіки освіти у школах національних меншин. Перекручуючи міжнародні засади навчання в таких школах не за рахунок вивчення державної мови і вимогу Конституції України про обов’язкове поширення української мови як державної в усіх сферах громадського спілкування на всій території України, оборонці антиукраїнської позиції намагалися законсервувати ситуацію, коли знання української мови не є обов’язковим, коли вивчення всіх предметів, окрім української мови, ведеться мовою національних меншин або російською мовою. Наслідки такої діяльності самоочевидні: незнання української мови навіть у скромних обсягах, необхідних для складання тестів із зовнішнього незалежного оцінювання, неможливість — насамперед через мовну непідготовленість — вступу на навчання до українських університетів. Зрозуміло, що це неприпустима ситуація, коли свідомо прокладають
Головним критерієм у визначенні лауреатів є вагома праця в утвердженні української державності. Цьогоріч її присвоєно Катерині Мотрич, відомій письменниці, авторці талановитих публіцистичних виступів, зокрема опублікованих і в тижневику “Слово Просвіти”. Їй вручили відповідний диплом і грошовий еквівалент премії. Запропоновано було також розширити кількість номінацій премії до двох: крім літератури — за досягнення в царині народного мистецтва. Для підняття престижу премії і об’єктивності в оцінці переможців сесія підтримала пропозицію голови Товариства Павла Мовчана додатково обрати до складу журі з присудження Народної премії відомих діячів культури і мистецтва: Івана Драча, Миколу Жулинського, Георгія Філіпчука, Миколу Кульчинського.
Жвава і гаряча дискусія розгорілася між членами Головної ради, коли мова зайшла про великий просвітянський проект — низку національно-патріотичних фільмів з історії України, її еліти. Хоч як сумно це визнавати, але держава недостатньо, м’яко кажучи, дбає про український кінематограф. “Вона підтримує фільми на кшталт “Моя бабушка Фанні Каплан”, — говорив Дмитро Ломачук, відомий кінорежисер і журналіст, — і байдуже ставиться до справді національних героїв України, які самовіддано захищали інтереси нашої держави, вписавши в її історію зразки безприкладного патріотизму”. Товариство “Просвіта” на власні мізерні кошти уже відзняло кілька фільмів, які так і залишаються поза увагою Держкомагентства України з питань кінематографії. На черзі — фільми про знаних і незнаних національних героїв часів Української революції 1917— 1920 рр. і другої російсько-української війни, зокрема про Петра Болбочана, командувача українських військ, який не програв жодної битви з ворогом, звільняв Крим від окупантів і т. ін. Чомусь такі особистості, на житті і діяльності яких можна виховувати нинішнє і наступні покоління, не цікавлять владу. Тому сесія доручила кільком членам Ради на чолі з головою “Просвіти” Павлом Мовчаном зустрітися з Пилипом Іллєнком, головою Держкомагентства України з питань кінематографії.
Ми стоїмо на порозі іншої ювілейної дати — 30-річчя з часу заснування Народного руху України. Багато учасників вікопомних подій — виборювання незалежності України кінця 1980-х — уже відійшли у вічність. “Незважаючи на те, — говорив голова Житомирського обласного об’єднання “Просвіти” Cвятослав Васильчук, — що рухівці першими піднялися на боротьбу з московською імперією, держава досі гідно не оцінила їхні заслуги”. Звичайно, найбільша нагорода для кожного з нас —
Напередодні чергового, Х з’їзду Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка відбулася сесія Головної ради — найвищого органу Товариства в період між з’їздами. У її роботі взяли участь 42 члени ради — 14 голів обласних і Київського міського об’єднань, 28 представників творчої інтелігенції, науковці, письменники, громадські діячі, а також члени контрольно-ревізійної інспекції. На порядку денному стояло головне питання — скликання, згідно зі статутними положеннями, наступного з’їзду нашої громадської організації.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
