Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Погляд · “Дотримання мовного режиму освіти в інтересах суспільства, держави”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Трагічна доля найзахіднішого українства

Слово Просвіти, №37 за 2017 рік

У Національному музеї літератури України відбулися заходи до Дня Пам’яті жертв де# портації автохтонних українців комуністичними тоталітарними режимами Радянського Союзу та Польської Республіки у середині ХХ століття. Володимир Грисюк і Степан Романюк ського населення. Збройні напади польських підпільників і каральні акції німецьких військ спеціального призначення із вбивствами, кривавими розправами, знищенням та пограбуванням селянських садиб відбулися у 122 українських селах, із яких 42 спалили. Символом мучеництва українського населення Холмщини стало село Сагринь. 10 березня 1994 року, коли Холмщина вшановувала пам’ять Тараса Шевченка, загони Армії Крайової вчинили звірячу розправу над його мирними мешканцями, що за кількістю жертв є найбільшою на етнічних українських землях. За одну ніч спалили 260 українських господарств і вбили понад 800 мешканців села та прибулих з інших сіл, які сподівалися знайти захист від бандитів. Виселення відбувалося впродовж 1944—1946 рр. на підставі Угоди між Урядом УРСР та маріонетковим Польським Комітетом Національного Визволення “Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР” від 9 вересня 1944 року. Попри те, що ця угода передбачала принцип добровільності, насправді ж процес виселення українців з їхніх етнічних земель за численними свідченнями переселенців та науковими дослідженнями українських і польських науковців був позбавлений ознак декларованої згоди й відбувався із застосуванням примусових методів, супроводжувався політичними репресіями, антиукраїнською істерією, масовим терором проти корінного українського населення з боку польських шовіністичних банд, спаленням українських сіл, жорстоким убивством тисячі безневинних мешканців. Це був злочинний спосіб вигнання українців за етнічною та релігійною ознаками, виїзд чи не виїзд із батьківської хати ставав питанням життя або смерті для всієї родини. Після так званого “добровільного” переселення за межами рідного краю опинилося 482800 українців. А ще близько 150 тисяч, які залишилися, внаслідок скоординованої польсько-радянської антиукраїнської операції “Вісла” 1947 року виселені на західні й північні землі Польщі та розпорошені з метою асиміляції серед польського етносу. І це насильницьке вигнання українців із рідних земель тривало до 1951 року. Таким чином, польська влада за активного сприяння радянської, вчинивши прямий акт геноциду, практично зліквідувала

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин