Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пряма мова · “Весь цивілізований світ став на бік України. Це неможливо переоцінити. Україна набула тієї ваги, якої вона заслуговує”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Марко МЕЛЬНИК: “Війна – це середовище, яке дає творчий поштовх”

Слово Просвіти, №37 за 2023 рік

Військовослужбовець і видавець Марко Мельник, засновник першого в Україні видавництва ветеранської літератури, розповів про найважливіші зрушення в країні за час, що минув від 24 лютого 2022 року, про важливість книговидавничої справи під час війни, а також про перевидання книжки “30 війн із zаклятим сусідом”. – Що, на вашу думку, змінилося в Україні за час широкомасштабної війни? – Цей час став каталізатором багатьох процесів у різних сферах, від бізнесу до культурної сфери. Широкомасштабне вторгнення запустило конструктивні процеси і в Україні, і в світі. Україна стала трендом, допомога Україні, завдяки нашій владі, стала моральним обов’язком багатьох керівників держав. Завдяки цьому ті деструктивні процеси, які почали відбуватися уже після 2014 року, зараз нівельовані повністю. Суспільство об’єдналось навколо загальних цінностей безпеки, навколо України, як великої цінності. Це дуже конструктивний фактор. Коли ми постали перед обличчям небезпеки, яка загрожує не тільки українській державності, а фізично кожному з нас, то всім стало зрозуміло, що Україна – це цінність. Національна оборона – це справа кожного. Зараз більшість українців об’єднана тим, що вони якимось чином допомагають Збройним силам України. Хтось донатить, хтось фізично допомагає, хтось безпосередньо бере участь у бойових діях. Коли ми щось втрачаємо, ми починаємо це цінувати. Ми майже втратили Україну минулого року, і ми почали її цінувати. Ми кожен день ризикуємо втратити життя, майно, українські території, українські інтереси, і ми починаємо їх цінувати. І це починає бути особистим інтересом. Тобто ми, по суті, пробуджуємося як нація. – Які ви бачите зрушення в культурі, в розумінні історії? – У культурній сфері зараз тренд допомагати Україні в будь-який спосіб. Культурна сфера стає волонтерською сферою, ці сфери перетинаються. І культурні діячі, письменники нині опановують той бездонний колодязь знань, який був перед нашими очима весь час, але який ми просто ігнорували через те, що за роки окупації нашу свідомість опанували російські наративи. Ми звикли жити в моделі світу, де національно-визвольна боротьба перебуває на манівцях. А зараз ми починаємо освоювати досвід, знання, історичну ретроспективу, починаємо її просто бачити. Через те, що ми постали перед тою самою загрозою, перед якою поставала Україна 100 років тому, 200, протягом нашої тисячолітньої боротьби з росіянами. Всі сфери суспільства відчули небезпеку, відчули можливість втрати всього, в буквальному сенсі. Тому навіть ті люди, які були далекі від націоналізму, які не були носіями української національної ідеї, перейнялися загальними українськими цінностями, і українська національна ідея сформувалася нарешті. І вона продовжує формуватися, тому що постійно відбуваються конструктивні й деструктивні процеси. росія бере нас змором, і частина суспільства просто ламається, не витримуючи постійної небезпеки, тривог, поганих новин, повідомлень про те, що гинуть найкращі українці. Майже у кожного з нас є знайомі, друзі, рідні, які загинули на війні. Їх стає все більше, і це той деструктивний фактор, який ще зіграє проти нас. Але тим не менше, ми всі закрили питання самоідентифікації. Ми всі розуміємо, хто ми, чим ми відрізняємось від наших ворогів. Ми бачимо цю разючу відмінність, яку намагалися спростувати росіяни протягом багатьох років окупації і за 30 років уже незалежної України. Вона стала для нас очевидною. Зріз суспільства, який представляють учасники бойових дій, ветерани, військовослужбовці, – це органічна частина всього суспільства і серед них величезна кількість діячів культури – митців, творчих людей. Війна – це таке середовище, що дає творчий поштовх. Тобто на війні народжуються найкращі поезії, на війні народжуються ідеї. Це я і по собі можу сказати. Коли ми виїжджаємо з волонтерки до різних підрозділів – що ближче до фронту, то більше відчувається життя і більше конструктивних, життєздатних ідей приходить в голову. Тому що коли ми бачимо різницю між цивільним, спокійним життям і лінією фронту, де все набуває ознак екстремуму, то ми починаємо цінувати і час, і людей, і можливості, і ті набутки, які в нашому суспільстві є, зокрема, творчі. Це хороший творчий стимул. Тобто пласт культурного ветеранського військового мистецтва досі не розкритий, і я пророкую, що в найближчі роки буде сплеск такої активності, зокрема завдяки державним інституціям, які опікуються ветеранами. У нас буде величезна кількість творчих проєктів, які творяться саме учасниками бойових дій, учасниками війни і на них орієнтовані. – У чому полягають особливості книговидавничої справи саме зараз? – Мілітаризація суспільства набула тих обсягів, яких вона мала набути ще в 2014 році і з певних причин не набула. 2014 рік так само був стимулом для того, щоб розвивалося багато сфер, зокрема і видавнича діяльність, і моя, і моїх колег, які також започаткували різні видавництва, друковані видання. Тоді це було нішово, зараз це мейнстрім. Інстаграм пропонує низку новодруків про війну, тому що величезна кількість людей бере участь у бойових діях – мобілізовані, добровольці, територіальна оборона тощо. Їм ці знання необхідні. Ті книжки, які ми зараз готуємо (“Життя Івана”, “30 війн із zаклятим сусідом” та ін.), чітко демонструють різницю між українцями і росіянами, що у нас екзистенційний конфлікт, конфлікт світоглядів, конфлікт підходів до способу життя, конфлікт світоглядної парадигми, моделей світобудови. Тобто зараз кожен з нас бачить, чим ми відрізняємось і чому ми маємо з ними воювати, чому ми маємо їх перемогти. Українське суспільство за останні півтора року отримало величезний поштовх для того, щоб самоідентифікуватися, відокремитись, побачити перспективу своєї перемоги, повірити у власні сили, почати осягання тієї складової, яка передувала нашій боротьбі. Українці підсвідомо відчувають, що ця боротьба не зараз почалася і нев 2014 році, а вона триває від заснування москви щонайменше. І книга “30 війн із zаклятим сусідом”, яку ми хочемо перевидати і безкоштовно передати до всіх підрозділів Сил оборони України, чудово ілюструє, що ця боротьба не закінчувалась ніколи і почалась не зараз, і не 10 років тому, а це постійний процес. В інтересах росії було, щоби цей процес був прихований, але зараз маски скинуті, всі карти на столі. Весь світ побачив, що таке Україна, за що ми боремося, і що таке росія, за що вони борються. – Які, на ваш погляд, головні українські перемоги за останні півтора роки? – Переломним і переможним моментом була оборона столиці, коли стало зрозуміло, що ми витримуємо, що ми здатні дати копняка москалям, і вони це відчувають, і розуміють нашу силу і наш потенціал. Це дало величезний енергетичний поштовх для всього суспільства, адже в нас прокинувся стихійний дух звитяги. Ми, навіть не розуміючи коріння цього імпульсу, відчули в собі козацький дух. Як би це не звучало. І отримали той досвід, коли ми даємо по зубах москалям, вони від нас просто тікають, підібгавши хвости. Звільнення Ірпеня, бої в Мощуні, напівкотел на Київщині, звільнення після того нашими військами всієї Київщини – мені здається, вирішило подальший хід бойових дій і розвитку суспільства. Усі зрозуміли, що це можливо. Навіть ті, хто сумнівався. Відтоді ми можемо говорити з ворогом з позицій сили – здавайтесь і збережіть собі життя. Ми розуміємо, що перевага в мотивації на нашому боці, перевага в ідеологічній складовій на нашому боці. Тому що навіть російське суспільство, якщо слідкувати за їхніми наративами, не розуміє, навіщо їм взагалі ця війна. Нещодавно дивився інтерв’ю, де двоє російських військових розказують, що їх свої ж у метро цькують і кажуть, що вони вбивці. А в Україні кожен розуміє, навіщо ця війна потрібна і навіщо кожному брати в ній участь і бачить перед собою в осяжній перспективі нашу перемогу. Тому в цьому плані у нас є велика перевага. І, звісно, звільнення Харківщини було знаковим. Хоча там полягла величезна кількість найдостойніших людей, але це була видатна воєнна перемога. Це військова майстерність найвищого рівня. І мені здається, замало цьому приділено уваги в українській пропаганді. Тобто ми досі не усвідомлюємо, наскільки успішною була Харківська операція. Харківський регіон зросійщений, але там існує якийсь дикий симбіоз російських наративів і українського патріотизму в головах у людей. З цього середовища вийшла величезна кількість найдостойніших патріотів, зокрема, Микола Міхновський. Осердя руху, з якого потім постав “Азов”, – це Харківщина. І перемога на цьому напрямку була визначною не тільки в воєнному плані, а й в ідеологічному, тому що Харків, попри всі свої нюанси світоглядні, все одно ідентифікує себе як Україна, і вони доклали величезну кількість зусиль до цієї перемоги. Херсон так само. Це теж недооцінена наша воєнна перемога, яка має більше мотивувати українське суспільство. Адже це величезна поразка російської армії, яку їм завдали саме ми. Весь цивілізований світ став на бік України. Це неможливо переоцінити. Україна набула тієї ваги, якої вона заслуговує. Ів осяжній перспективі, я думаю, ми побачимо наддержавні утворення, що після нашої перемоги будуть об’єднувати навколо України. Тому що країни, які нас підтримують, бачать наш потенціал. Зараз про існування України знає весь світ. Звитягою українських воїнів захоплюється весь світ. Тепер інструктажі у воєнних справах будуть проводити українці. Раніше ми у когось чогось навчалися, а зараз досвіду успішних воєнних дій найбільше в Україні. Я видав книжку кілька років тому про Ісламську державу, вона називалася “Наймасштабніша битва сучасності”. Але порівняти оборону Київщини та ісламську державу вже неможливо. Назва втратила актуальність. І це дає велике підґрунтя для того, щоб уже в Голлівуді знімати бойовики про те, як українці “кришать” русню. І це стане мейнстрімом. Кіно, література, мистецтво зараз розвивається в тому напрямку. В україноцентризмі, в осягненні власного потенціалу, власної сили, ідеологічних та історичних основ – наша перемога. У нас є всі підстави для того, щоб перемогти. І є всі підстави для того, щоб стати в багатьох аспектах світовим центром прийняття рішень. Спілкувався Євген БУКЕТ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин