Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · “Окремі з кулінарних скарбів навіть переважують історичні й викликають закономірний подив”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Його величність ніжинський огірок і… греки

Слово Просвіти, №37 за 2023 рік

У соціальних мережах колеги з Чернігівщини повідомили про дегустаційний тур, присвячений ніжинському огіркові, пам’ятник якому споруджено на в’їзді до консервного заводу у древньому Ніжині. Тур провів колектив державної дослідної станції “Маяк” Інституту овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук. Науковці закладу, розташованого у знаменитих Крутах, демонструють зразки справжнього трудового героїзму, аби не згубити багаторічні досягнення в селекції, вирощуванні та переробці відомого ніжинського овочу. Ось і цього разу вони представили 12 сортів огірків власної селекції. Кажуть, було дуже смачно. Не сумніваюсь. Адже про цю смакоту на українському продовольчому столі відомо в усьому світі вже не одне століття. Микола ГРИНЬ, член Національної спілки журналістів України Звернімося до книжки ніжинської журналістки, краєзнавиці, директорки Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Надії Онищенко та її співавторки, голови Ніжинського грецького товариства імені братів Зосимів Лариси Зайко – “Ніжинські огірки по-грецьки. Книга історичних та кулінарних скарбів” (Ніжин: Видавець П. П. Лисенко, 2021). Цей творчий тандем створив незвичайну книгу. У ній вони одним перевеслом із житньої соломи, яку кладуть у дубову діжку під час соління огірків, майстерно і смаковито зв’язали історичні та кулінарні шедеври двох народів – українського та грецького. Невеликий історичний екскурс у минуле інформує читачів про те, що греки прибули в древнє місто над Остром у середині ХVII століття. В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького від 2 травня 1657 року наголошується, що греки активною економічною й торговельною діяльністю можуть “принести значну користь краю”. Далекозорість гетьмана – політика і дипломата – виявилася пророчою. У Ніжині в пору Гетьманщини греки становили сім відсотків місцевого населення і були найзаможнішою та найвпливовішою часткою в місті. Тут вони вели активну економічну, духовну, культурно-просвітницьку діяльність. Про це немало розповідається в багатьох дослідженнях греків та українців. Здавалося б, тема практично вичерпана. Та сторінки нової книги розповідають про значний взаємовплив еллінської та української культур через кулінарні традиції. Зокрема, через історію, технологію вирощування, переробку звичного для нас огірка. Адже саме греки зробили вирощений на українських землях огірок знаменитим на весь світ. Такий підхід дослідниці зробили вперше, і за це заслуговують на окрему вдячність як від гурманів кулінарного мистецтва за взаємовплив культур двох народів через кухню, так і від краєзнавців та дослідників рідного краю, які “з апетитом хрумкали” цікаві факти незвіданих сторінок. Візьмемо розділ “Космос починався з огіркового промислу”. Він розпочинається тим, що торгівля квашеними та засоленими огірками стала бізнесом ніжинської купецької родини Москаленків. Так-так, саме тієї родини, яку у ХХ столітті прославив на весь світ творець космічної техніки, академік Сергій Корольов. Представниця цієї родини, донька Сергія Павловича, доктор медичних наук Наталія Корольова у спогадах розповіла, що через прабабусю Марію Матвіївну, яка вийшла заміж за купця другої гільдії Миколу Яковича Москаленка, в їхню родину влилася грецька кров. А однією з найцікавіших справ заповзятливих греків можна вважати соління огірків. Ось греки й виростили на ніжинській землі новий сорт овочу. Ба більше: вони й вигадали новий спосіб його консервування, який передавали з покоління в покоління. Неперевершеному загальновизнаному смаку цих огірків сприяла й ніжинська вода, що містила особливі солі. Полкове місто Гетьманщини здавна славилося знаменитими “ніжинськими огірочками”. Початок розвитку засолювального промислу огірків на території Ніжина покладено 1788 року приватною фірмою “Дмитренко-Коломак”. 1879 року на місцевому ринку ніжинські “бізнесмени” продали сто діжок солоних огірків зі своїх країв. Ще через два десятиліття у найвіддаленіші куточки імперії відправили сто вагонів цього продукту. Невдовзі ніжинськими огірками почали хрумкотіти у Варшаві, Ризі, Ялті, Владивостоку. А вже 1902 року їх обожнювали гурмани Копенгагена, Берліна, Парижа, Стокгольма. Напередодні Першої світової війни в Ніжині огірки солили й квасили аж 22 фірми. Лідерство забезпечували “Голдіни”, “Москаленки”, “Коломак”. 1913 року вони відправили на експорт 500 вагонів солоних огірків. Як бачимо, серед найпотужніших фірм огіркового промислу авторки знову називають компанію Москаленків. Представниця цього роду Марія Матвіївна активно взялася за розвиток овочевого промислу. За її ініціативою родина навіть продала будинок і придбала садибу ближче до центру міста. І ось у цьому дворі незабаром лежали гори діжечок, сюди під’їжджали підводи з огірками, ягодами та фруктами. У серпні, коли масово дозрівали огірки, економка родини йшла на базар і там возами купувала огірки тільки певного розміру – “полугодинку”, тобто дуже маленькі. Нині їх величають “пікулями” та “корнішонами”. І робота кипіла день і ніч. Марія Матвіївна майже не користувалася послугами комівояжерів. Вона особисто їздила до своїх великих замовників. Мала договори на поставку партій засолених огірків у різній тарі – від банок і маленьких барил до великих десятивідерних діжок. Бізнес перервала Перша світова війна. Старші Москаленки розорилися. Довелося продавати дім, і в серпні 1914 року Марія Матвіївна, її чоловік, члени родини, серед яких і маленький Сергійко – майбутній академік, переїхали до Києва. Але огіркова історія залишилася назавжди в життєписі цієї родини. Як і в історії Ніжина та всієї України. Авторки книги правильно вчинили, коли звернули увагу на продовження славних традицій огіркового промислу в Ніжині і за так званих радянських часів. Люди мають пам’ятати і знати, що створене в 1974 році Ніжинське промислово-аграрне об’єднання консервної промисловості, що об’єднало місцевий консервний завод та два спеціалізовані радгоспи, відправляли огіркову продукцію у 56 країн світу. Серед них – Велика Британія, Австралія, Бельгія, Голландія, Німеччина, Лівія, Фінляндія, Франція. І сьогодні мариновані ніжинські огірки, помідори, кабачки та ікру зних, баклажани та ікру з них можна купити в маркетах Сполучених Штатів Америки, Канади та інших країн. Та повернімося до книги. Не менш цікаві й повчальні розповіді “Нанюхалися кофію” в кав’ярні грека Стефанова”, “Ніжинські греки шанують Кобзаря”, “Фея гіркого миндалю”, “Посаг від братів Зосимів”, “Українська еллінка” тощо. Кожна розповідь продовжує тему не тільки про грецьке коріння багатьох ніжинських родин, а й про їхній внесок для творення власної історії в українському Ніжині і творення історії незалежної України, яку пишуть сьогодні їхні вдячні нащадки. Недаремно авторки акцентують увагу читачів на візиті в 2008 році до Ніжина президента Греції Каролоса Папуліаса. Тоді він вклонився могилам Анастасія та Миколи Зосимів, а в міській раді виголосив зворушливі слова. “Я дякую українцям, – мовив він, – які триста років тому не побоялися надати притулок моїм предкам-вигнанцям у важкий для них час”. Ще одна особливість книги втому, що всі розповіді про родини колишніх греків та українців, у жилах яких материнська кров змішалася з грецькою, ніби огірки в діжках та барильцях перетрушені пахучими та корисними спеціями, після кожного розділу ілюстровані рецептами соління, квасіння, маринування огірків багатьох кухонь світу. Окремі з кулінарних скарбів навіть переважують історичні й викликають закономірний подив і кличуть до плити зготувати до буденного чи святкового столу “малосольні огірки на білому хлібі”, “огірки у виноградному соку”, “засолені в огірковій м’якоті”, “у гарбузі”, “мариновані цукрові”, “оцтові” та багато-багато інших смаколиків з поданих рецептів. А скільки слини довелося ковтати, коли читав рецепт однієї з улюблених страв знаменитого Миколи Гоголя “Баранячий бік від Миколи Гоголя”. Звісно, з ним смакують ніжинські огірочки за будь-яким рецептом. Або ж зготовлена в польових умовах на відкритому вогні “гартаначка”, творчий процес приготування якої з особливим пієтетом відображено в книзі. А вже до неї малосольний чи свіжий корнішон із грядки сам Всевишній волів долучити. До слова, авторки книги в розділі рецептів від Лариси Мілосової, яка є грекинею в сьомому коліні в родоводі ніжинських греків, ненав’язливо підказують, що першу в історії кулінарну книгу написав грек Архистрат. Було це 330 року до Різдва Христового. Зрозуміло, як і всі національні кухні, за три тисячі років грецька також зазнала суттєвих змін і сама вплинула на кулінарію народів-сусідів. Ось прочитайте подані в книзі рецепти великоднього супу магірци, великодніх булок – цурекі, солодкого печива – кулуракі, якими ділиться керівник економічного відділу посольства Греції в Україні Дімітрос Петропулос та його мама Пенелопо Петропуло, і ви побачите певну спорідненість з іншими кухнями Європи, у тому числі окремих регіонів України. Товариш вище згаданого Дімітріса Петропулоса Костас розповідав авторам книги, що його тато любить готувати огіркову зупу – дуже схожу на нашу солянку збірну. А сам Дімітрос додав, що улюблена страва мешканців ніжинської вулиці Козачої – млинці на кислому молоці, якими його пригостили під час відвідин міста, йому завжди готувала його грецька бабуся. Тільки замість коров’ячого сиру брала овечий, а замість оливкової олії додавала залишки від її вичавлювання – шрот. Для греків, як і для українців, дружнє застілля вдома чи на природі є важливою складовою життя, що коріниться в національних культурах. Таке застілля вирізняється шанобливим ставленням до приготування і споживання страв, серед яких чільне місце належить, здавалося б, звичайному огіркові. Справжню оду йому заслужено склали ніжинські майстрині слова і кулінарного мистецтва. І присвятили цю неймовірно цікаву й корисну для читацького загалу науково-популярну книгу 200-річчю національно-визвольної революції Греції та 20-річчю Ніжинського міського товариства греків імені братів Зосимів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин