Читацьке віче · с. 5сторінка оригіналу ↗
КОМУ Б ПОДАРУВАТИ?..
Слово Просвіти, №38 за 2005 рік
МОВНА ПРИТЧА
А чи є ще де в цьому безмірному світі — чи є ще народи, які тільки народжуються? Ще немає в них майже нічого: ні слави, ні історії, ні сталих традицій, ні окресленої території проживання, ні влади демократичної, багато чого в них ще немає. Щоправда, є буйна первородна сила, є вируюча кров, є здатність рости і множитися, є сила, є іклисті вожді, є поривність, майже здатність літати, — бо вони молоді й дужі, вони ще лиш народжуються, лишень випорхують у світ. Але я про те, чого в них немає: мови в них немає! Немає, бо ж вона так легко і приспішено не виникає. Вона витворюється довго і зболено, це коли не дарується небом, я швидше схильний, що дарується небом. У всякому разі — мови в них немає. То, може, ми б їм свою подарували? Гарну, майже що досконалу: солов’їну, калинову, орлину, барвінкову, великодну, купальську, вишневу, соколину, величальну, журливу, зболену, мордовану і тортуровану, стожилу, гайдамацьку, козацьку, невільничу і ще там таку й таку, всіх прикмет нашої мови годі й перелічити. Я знову про те, що наша нам чи приїлася, чи набридла, чи в печінках засіла, чи горло нам дере, чи під серцем каменюкою стає, чи ще щось там такого. Я про те, що ми могли б послуговуватися і сусідською мовою. Так, не краща вона за нашу, так, ми з нею за свій довгий вік накепкувалися вдосталь — але ж бо коли наше начальство ось уже довший час послуговується нею, коли ж наша еліта, коли наші поводарі та ідеологи — то чому бі нам… Тобто — чому б нам не подарувати нашої мови якомусь народові, що тільки народжується, є ж бо такі в неозорому всесвіті? Кращого дарунка годі й придумати. Дякували б вони нам і тішилися: як же гарно звучать нашою мовою такі-той такі-то слова, як пісенно, калиново, барвінково, соколино!.. Хто пристає на мою пропозицію? О, Бачу, таких більш ніж досить. Не то щоб одноголосно — але одностайно, це вже безсумнівно! Тож даруйте — мене данайці, ми з чистим серцем!..
Микола ПЕТРЕНКО, м. Львів
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
