Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
РОЗПОЧАЛАСЯ ВІЙНА… КОМПРОМАТІВ
Слово Просвіти, №38 за 2005 рік
ВІЗИТ
Вона ведеться такими засобами, ніби боротьба йде не на життя, а на смерть. Із попереднім інформобстрілом через засоби масової інформації, наскоками кавалеристів з оголеними шаблюками, застосуванням смердючих газів, які тхнуть неправдою і напівправдою, із неперебірливим залученням союзників як доморощених, так і закордонних, із застосуванням “важкої артилерії” сенсаційних звинувачень, з обміном ударами нижче пояса. Гірко й сумно. Схоже, такого не було в найгірші для незалежної України часи. Наша спільнота розгублена й ошелешена всім цим. Звичайно, це не крах світу, але — крах ідеалів Помаранчевої революції, оскільки саме її чільники подали стартовий свисток. Принаймні для багатьох із тих, хто в них повірив. А насправді ж — це банальний початок наступних виборів до Верховної Ради, які не за горами. Війна ведеться за місце в політичному ковчезі-парламенті, який може вмістити лише 450 душ, а бажаючих туди потрапити — без ліку. Бо саме сюди переміститься центр державної влади й політичного впливу, оскільки почнуть уже діяти вимушено проголосовані свого часу — в пакеті (?!!) з рядовими, але кон’юнктурними законами — зміни й доповнення до чинної Конституції. Початок цій ганебній війні не за правилами поклала політична криза, викликана відставкою уряду й відстороненням найближчих до Президента людей, звинувачених у корупції. Десять днів визначив Віктор Ющенко органам, які колись називали компетентними, для перевірки цих звинувачень. Коли пишуться ці рядки, ще немає інформації, чим закінчилася ця перевірка. Однак мало хто сумнівається в можливих висновках: мовляв, звинувачення безпідставні, жодної корупції в оточенні Президента немає і бути не може. Адже про свій сумнів, що вона є, натякнув сам Президент, даючи вказівку про розслідування. А головний законник — Генеральний прокурор Піскун — поспішив ще до перевірки запустити в суспільну свідомість думку, що в матеріалах, переданих екс-керівником Секретаріату Президента Зінченком щодо корупціонерів немає фактів, а одні заяви. Тим часом, попри оптимістичні декларації екс-прем’єра
Юлії Тимошенко, що очолювана нею сила, хоч і не буде тепер блокуватися з Народним союзом “Наша Україна” Ющенка, а піде на вибори самостійно, але паралельним із ним курсом, протистояння не тільки не зменшувалося, а й наростало. Ні, сама Юлія Володимирівна особисто Президентові недовіри не висловлювала, але її активні прибічники робили на нього серйозні наскоки. Зрештою, обидві команди наввипередки вправлялись у звинувачувальному красномовстві. Заговорив і полум’яний адепт Юлії Тимошенко екс-голова Служби безпеки Турчинов: на прес-конференції він виклав низку фактів, які (якщо вони достовірні) свідчать таки про корупцію. Турчинов теж відкрито не нападав на Ющенка, однак називав факти, коли той не реагував на сигнали СБУ, іншими словами, покривав корупціонерів. Згадав також про те, що штучно зволікається розслідування справи про отруєння Президента, і що в ньому нібито той сам не зацікавлений. Словом, резонанс від цієї пресової конференції був настільки гучним, що досяг Сполучених Штатів Америки, де перебував у цей час Ющенко, і змусив його з-за океану спростовувати сказане Турчиновим: це, мовляв, “нісенітниця собача”, і що в керівництва СБУ “за збиранням компроматів на друзів просто бракувало часу для раціональної роботи”. Певно, Віктор Андрійович, по-перше, забув народну мудрість: скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Адже якщо на друзів є компромат, то чи можуть вони бути друзями? А по-друге, він і не помітив, що особисто втягнувся в сумнівну дискусію, виправдовуючись, чого, можна здогадуватися, і чекали опоненти. Виправдовуватися завжди збитково, нападати куди вигідніше. Суперечності й колізії у верхах нової влади надзвичайно порадували так звану опозицію в особі лідерів есдеків(о) Медведчука й реґіоналів Януковича, які ніяк не могли знайти точку опори своєму опонуванню, і, не маючи плідних ідей, обходилися загальниками й потихенько хиріли. А тут на тобі — ніби сам Господь Бог послав рятівний круг: є за що вчепитися. Хмизу у вогнище підкинув Леонід Кравчук, забувши, що так негідно чинити першому всенародно обраному президентові України. Зрештою, це не дуже здивувало, оскільки Леонід Макарович давно вже перетворився на довірену особу Суркіса й Медведчукового адвоката. Отже, він, підхопивши інтернетівську інформацію, нібито російський олігарх в опалі Березовський п’ятнадцятьма млн. доларів фінансував блок Ющенка на минулих виборах, навіть потелефонував Березовському в Лондон, щоб той підтвердив цей факт. З якою насолодою Хитрий Лис, як нарекли Кравчука в народі, викладав, що це порушення законодавства, яке може потягнути за собою імпічмент президента, хоча він мало реальний, оскільки ні процедура не виписана законодавчо, ні голосів у Верховній Раді не вистачить. То навіщо було про це говорити? Та для того, щоб ще більше загострити протистояння та дестабілізувати політичну ситуацію. Не хочеться переказувати всі перипетії цієї шамотні. Десятки прізвищ випірнули на поверхню: Березовський, Бродський, Червоненко, Жванія, Порошенко… Уже сам перелік імен наштовхує на припущення, що проводиться масштабна операція щодо дискредитації не тільки переможців Помаранчевої революції, а й України загалом, задумана справжніми майстрами чорної справи, які мають для цього величезні кошти і які славляться нестандартними ходами у здійсненні різного роду провокацій. В останній декаді вересня має бути сформований новий уряд. На посаду прем’єра Президент пропонує Юрія Єханурова, компромісного фахівця, який у різний час з успіхом працював і з Ющенком, і з Кучмою. Не просто буде здобути в парламенті необхідних 226 голосів для затвердження Глави уряду, але все робиться для того, щоб він пройшов. І, вочевидь, пройде. Та навряд чи це додасть авторитету Президентові. По телебаченню показали, з яким захопленням кинувся кандидат у прем’єри обнімати й цілувати екс-президента Кучму на летовищі в Дніпропетровську — і це багатьма людьми, особливо на заході країни, сприйнято як ще один промовистий факт реставрації старої влади, що приписується Ющенкові. На жаль, війна компроматів вступає в ту стадію, коли повернути назад уже буде неможливо. Усе це гнітюче впливає на український загал: люди розчаровані й пригнічені. Мій приятель, розважливий учений, відомий про-
ПОГЛЯД: ДЕНЬ ЗА ДНЕМ фесор, національно свідома людина, яка всіма фібрами душі підтримувала Помаранчевий Майдан, скрушно показав на свій робочий стіл і з гіркотою сказав: “Бачите, я прибрав помаранчеву символіку…”. Тисячі людей телефонують у редакції іна телеканали, щоб висловити своє негативне ставлення до того, що відбувається в країні. Навіть моя дружина з серцем кинула: “Не піду на вибори — і край!..” І такі настрої переважають. Усе це викликає сумні роздуми. Україна нині роздерта не навпіл, як під час минулих президентських перегонів, а на частини. Помаранчевий електорат роздвоєний. І ті обнадійливі прогнози, що в єдиному блоці прихильники Ющенка і Тимошенко легко матимуть у наступному парламенті більшість, нині здаються фантазією. Хочемо ми цього чи ні, але щось у верхах діється не те. Віктор Ющенко власноруч перетворив свою палку прибічницю, якщо робити висновки з її колишніх декларацій, у могутню суперницю. Боротьба ведеться на політичне знищення. Війна компроматів знівелює обидві сили. Відомо ж-бо: коли двоє б’ються, перемагає третій. Он уже й Народна партія, що її кликав до спілки Ющенко, створює свій, так званий Народний блок Володимира Литвина. А ще є комуністи, соціалісти, реґіонали… А ще є януковичі, корчинські, вітренки… Справді бо, нинішня ситуація, поглиблюючись, може призвести до цілком передбачуваних наслідків: воюють одні, а терпітиме народ. То що ж робити? Найперше — обом сторонам подумати передусім про Україну. Друге: негайно запровадити мораторій на вилив компромату. Третє: припинити взаємне поборювання; іти своїми шляхами, але до однієї мети. Інакше не зрозуміє народ і не простить історія. А може, й справді мають рацію польові, точніше — майданні командири, народні депутати Тарас Стецьків і Володимир Філенко, які закликають 20 листопада, у першу річницю Помаранчевої революції, скликати знову Майдан і нехай влада прозвітує перед народом, який її відстояв, як вона виконує революційні лозунги й настанови?
z
Віталій КАРПЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
