Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З блокнота письменника · с. 10сторінка оригіналу ↗

ЧОГО ВИ ПЛАЧЕТЕ, НЕЗРЯЧІ? Померкло сяйво позолот На древніх брамах Ярослава, І сонце — як затертий злот, І слава — як гірка неслава. Михайло Драй-Хмара, 1929

Слово Просвіти, №38 за 2005 рік

трьома рядками з кількох слів: “Гринджолами//мовчазно//кожух проїхав”. Повертаючись до “матеріальних” елементів, варто наголосити, що в Драй-Хмари вони мають родові ознаки справжньої поезії: з одного боку, — несподіваність, а з іншого — здатність здаватися такими, наче ви їх відчували самі, лише не встигли сказати. “Лани — як хустка в басамани…”, “…наче скибка кавуна,//ущербний місяць”, сказати “…літо бабине “в повітрі”//Комусь на смерть кошулю тче”, “млин, немов приколотий метелик”, “Я нюхаю світло і звук”, “Крислатих кленів юний батальйон…”, “Жалять і цілують флейт жагучі оси//лащаться гобоїв бархатні джмелі”, “Метелик//непрудкокрилий плутається в повітрі”. Назагал у товаристві неокласиків Драй-Хмара був, вочевидь, найменшим “професором” у тому, що стосується власної творчості, і мав поетичну інтуїцію, яка, на щастя, не підлягає академічній дресурі. На початку 1928 р. поет записав у щоденнику: “31 січня, 1 і 8 лютого зустрічався з М., що в неї очі, як у ієромонаха Петра”. Нічого не знаю про того ієромонаха, але досконало розумію, ким у ті дні була М. для Драй-Хмари. Відлуння цієї любові читаємо і в подальших записах у щоденнику, і у вірші, даши кілька ритуальних поклонів у бік “марксистського спрямування” в роботі радянських учених, автор без недомовок висловлює думки, яких достатньо, щоб через кілька років зацікавити НКВС: “Що радянська славістика дуже занепала, довідуємося із статті Р. Якобсона […] Це й не дивно, коли згадаємо, що стара російська наука здебільшого вороже ставилася до західноєвропейського позитивізму, розвиваючи натомість своєрідні, специфічно російські, ідеалістичні тенденції […] Ми повинні вивчати західнослов’янську культуру, виходячи з наших інтересів. Власне, в царській Росії славістики не було — була тільки слов’янська фразеологія. На превеликий жаль, у нас і тепер іще плутають ці два одмінні поняття. Про це свідчить байдуже ставлення до слов’янознавства як наших керівних кіл, так і широких верств громадянства […] На Україні славістика завмерла зовсім. У Києві, Донбасі — української культури, слов’янських дисциплін немає зовсім у жодному науковому закладі…” Серед “неокласиків” Драй-Хмара був єдиним фаховим славістом. У статті, про яку йдеться, написав слова, зрозумілі — ба, навіть, тривіальні для славіста — але ж для більшовицької шпани сповнені диверсійного сенсу: “Слов’янські народи гати, а поезії — як кіт наплакав”, тай та, що є, нудна “зі своїми молотками і тракторами”. Зі своїм присудом не забарилися й компартійні бонзи: червневий (1926 р.) пленум ЦК КП(б)У звинувачує неокласиків у пропаганді “буржуазної ідеології”. Драй-Хмара бачить все те, що бачать кожні живі очі: “Нудьга морочна і стара,//немов історія Вкраїни,//смоктала серце… То — мара,//то демон сивої руїни”. Першим “беруть” Рильського (1931 р.), але невдовзі відпускають: ще не час. У подальшому Максим Тадейович мусив купити собі життя “Піснею про Сталіна” — слава Богу, не вона визначає його місце в літературі. В лютому 1933 р. арештовують Драй-Хмару; три місяці змагань зі слідчими, але ще не прийшла пора розрахунку “за Парнас”. Пропонують співробітництво, Драй-Хмара відмовляється стати “стукачем”, і його відпускають, попередньо розіславши циркуляр — на роботу не брати. Ніде й не беруть; професор бігає містом у пошуках випадкового заробітку. Наприкінці 1934-го, невдовзі після вбивства Кірова, в Києві розстрілюють перших 28 діячів

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин