Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · с. 12сторінка оригіналу ↗

МАНДРІВКА ЛЮДЕЙ І КНИГ

Слово Просвіти, №38 за 2005 рік

Порівняно з відчайдушно плакатним гаслом 11 Форуму видавців у Львові: “Люди, читайте!”, мотто нинішнього, 12-го Форуму є розважливим та обнадійливим: “amor liborum nos unit” — мовляв, любов до книги нас єднає. Однак модальність останнього вислову набагато жорсткіша, імперативні-ша й категоричніша. Бо ж хоч-не-- хоч, а мусимо щось читати: від підручників, інструкцій, правил, угод до казок дітям на сон грядущий. А любити ж не примусиш. Найчастіше дар любові вроджений. А як же бути з тими, хто має гіршу спадковість? Тут є нюанс: народження людини як соціальної істоти не збігається з її фізичною появою на світ. Тож якщо “зазор” між народженням “від плоті” і народженням “від духу” не наповнити якщо не любов’ю, то хоча б повагою до книжки як квінтесенції культури, він може збільшуватися до катастрофічних масштабів і давати фатальні тріщини. “Сама людина — це тільки дія і безладний рух, а книжка окреслює цю дію і цей рух, називає їх, надає їм сенсу і знаходить їхнє значення”, — переконує Ольга Токарчук (“Мандрівка людей Книги”). Утім, яка саме книжка здатна надати сенсу нашим діям та безладу? Епоха ж бо однієї Книги давно минула й істина, мов сіль у воді, розчинилася у величезному морі книжок. Яка із них незаперечно наша? А може, всі вони тією чи іншою мірою? І “читач — зрештою — вибудовує власну систему образів: автора і літературних персонажів” (Марія Зубрицька)? У пошуках відповіді на ці питання очевидно варто мандрувати книжковими лабіринтами й вирушати в дорогу за самими книжками і на зустріч із їхніми авторами й видавцями. * * * Це вже стало майже народною прикметою — ближче до середини вересня все складніше стає придбати квиток на потяг до Львова, — адже тут відбувається Національний книжковий ярмарок “Форум видавців у Львові”. Нарешті вокзал, перон — змовницьки озираюся у пошуках спільників по таємному ордену “Homo legens”. Знайомих облич не видно. Звісно, ці люди так запросто не світяться. Займаю своє місце у вагоні, трохи розчаровано виявляю, що моїми попутниками виявилися зовсім не книголюби. Та менше з тим, ми ж з’ясували, що не всі ними мають бути, а в інших homo’s купа своїх проблем окрім Форуму. Рушаємо. Розгортаю книжку, тексти Прохаська таки непогано смакувати під перкусію коліс. І тут до мого вуха долинає розмова, що разюче відрізняється від звичної вагонної словесності — усної і писемної (хітом вагона, в якому я їхав, була табличка: “Купе для віддиху провідників”). Сумнівів не було: в сусідньому купе говорили про книжки, літературу та ще й українську й сучасну. Рафінована, без зарозумілості мови, ємність фраз, непідробна зацікавленість, з якою мої заочні сусіди обговорювали нові романи Дереша і Поваляєвої. Я підвівся зі свого місця ніби знічев’я пройшовся по вагону і з внутрішнім задоволенням поспостерігав за цим вправним інтелектуальним пінг-понгом. Було цілком очевидно, що для цих молодих людей такий стиль дискусій цілком органічний, але, за настирним бажанням виговоритися, відчувалося, що в них не так уже й багато майданчиків (публічних і приватних), де вони можуть вправлятися у мистецтві диспутів на літературні теми. Ця випадкова сценка в дорозі між Києвом і Львовом видалася мені досить підбадьорливим прелюдом до Форуму, і яку згодом мені довелося згадувати і в обнадійливому, ів песимістичному контекстах. Отож, — як це відбувалось. * * * Дванадцятий Форум видавців у Львові: 474 учасники (а це видавництва, книготорговельні установи, бібліотеки, навчальні заклади), які були представлені окремими стендами на всіх поверхах Палацу мистецтв. Активно змагалися за читача також власники книжкових яток на всій площі перед палацом Потоцьких. Як і минулого року, відразу кілька вишуканих палацових залів було виділено для проведення презентацій і творчих зустрічей. Проте цього року Форум уперше вийшов на центральну вулицю Львова, на проспект Свободи. І в суботу на алеї між Львівською опе- Стенд Видавничого центру “Просвіта” мав на Форумі свою вдячну аудиторію

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин