“Замість українізації ми спостерігаємо новітнє сповзання України у постгеноцидне багно”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
«ВЛАДУ ГРОМАДАМ» ЧИ КОРУМПОВАНИМ КНЯЗЬКАМ? Що криється за лозунгом соціалістів?
Слово Просвіти, №38 за 2007 рік
Олександр КРАМАРЕНКО, м. Луганськ
Нещодавно на одному з загальнонаціональних телеканалів можна було побачити одночасно майже всіх голів Верховної Ради часів незалежності. Мороз, Литвин, Плющ і Кравчук нині, як відомо, задіяні в передвиборних кампаніях різних політичних сил. Усі вони — з одного кошика радянської та пострадянської номенклатури, яка завжди була в нашому суспільстві вищою кастою. Та подумалося про інше. Кожен з них народився і виріс в українському селі. Якщо додати до цього, що й троє наших президентів — вихідці з села, то чи не занадто вже ця обставина закономірна для країни, де міське населення значно переважає за чисельністю сільське? Щоб відповісти на нього, треба, на мою думку, згадати про інше. Ми не бачимо з боку вітчизняних істориків, політологів та соціологів жодних натяків на подальший розвиток теорії постгеноцидного суспільства. А саме за цією теорією дослідника голодомору Джеймса Мейса, менталітет українського селянства після Голодомору змінився фактично на протилежний. Замість гордих та щирих землевласників після геноциду 1933 року в наших селах у їхніх же особах, за сатанинським задумом більшовицького Кремля, з’явились колгоспні раби.
Ця ментальність ставала з часом домінуючою в Україні і виявлялася не тільки на побутовому рівні, ай на передвиборних перегонах. Популярна теза виборців нашого постгеноцидного суспільства — “Треба завжди обирати найбагатшого, бо він буде найменше красти”. А якщо той найбагатший ще й простимулює вибір конкретними подарунками? Чи не таких мерів обирають останнім часом наші міста? Але ж задля перемоги на виборах особистий гаманець — ще не все. Потрібне благословення правлячої місцевої еліти, яка сьогодні в переважній більшості українських міст є симбіозом колишніх компартійно-комсомольських, радянських та кримінальних еліт. Після виборів мера все в нас іде за одним і тим самим сценарієм: міська влада захоплює нові ділянки землі під комерційні проекти своїх представників, затягує гайки сплати за комунальні послуги з громадян та податків із малого бізнесу і провалює черговий опалювальний сезон. Система ця настільки відпрацьована, що майже не дає збоїв, незалежно від того, під якими політичними кольорами сидять мери та депутати місцевого самоврядування. Зважаючи на це, неважко уявити, що станеться, коли Олександр Мороз і компанія доведуть свою так звану конституційну реформу до логічного завершення. Але ж обирати в нашому постгеноцидному суспільстві будуть тих самих мерів і ті самі депутатські корпуси місцевого самоврядування. Та тепер ця братія за новим перерозподілом податків між реґіонами та Києвом стає фактично не залежною від Центру. Неважко передбачити парад автономій по всій Україні й занепад таких державних інституцій, як армія, СБУ, прокуратура та судова система. Тобто створюються всі умови для розпаду держави. Не менш фатальним для України є і впровадження колишнім рожевим спікером парламентсько-президентської форми правління. Останні президентські вибори в Україні показали, що наше суспільство стало на кілька відсотків
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
