Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Замість українізації ми спостерігаємо новітнє сповзання України у постгеноцидне багно”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

СІМ РОКІВ ТАЄМНИЦІ ҐОНҐАДЗЕ

Слово Просвіти, №38 за 2007 рік

Петро АНТОНЕНКО 16 вересня минуло сім років з дня зникнення і, ймовірно, загибелі журналіста Георгія Ґонґадзе. Через 7 років українське суспільство може із сумом констатувати: два президенти, п’ять урядів, стільки ж чи й більше генпрокурорів ані на крок не наблизили нас до розкриття злочину. Річ не така вже й надзвичайна, згадаймо цілу низку схожих резонансних злочинів останнього десятиліття. Нічого унікального і в царині міжнародній: досі не сказано правди про вбивство президента наймогутнішої держави світу — Джона Кеннеді. І все ж, є деякі речі, дивні навіть для України, де, здавалося б, уже нічим нікого не здивуєш. Перше: а чи загинув Ґонґадзе? Треба, звісно, перепросити перед пам’яттю Георгія за таке запитання, якщо його справді вбито. Але чомусь же виникають час від часу сумніви навіть щодо цього? Їм могла б покласти край справжня експертиза “таращанських” останків. Тож невже влада держави неспроможна нарешті організувати міжнародну експертизу найвищого рівня? Наступні запитання стосуються так званих “плівок Мельниченка”, які майже сім років прямо пов’язують зі справою Ґонґадзе. Днями соромно було дивитися, як у прямому ефірі каналу “1+1” у програмі ТСН на інвалідному візку вкотили майора-плівкаря. Ішлося навіть не про дебати на нову тему — замах це чи не замах тепер уже на Мельниченка. Двоє ведучих програми ніяк не могли прорватися до гостя з одним-єдиним запитанням, а коли прорвалися, то він його проігнорував. А запитання надважливе: чому Мельниченко досі не надав слідству плівки і диктофон, яким він начебто записував з-під дивана Кучму? Через два дні в цій студії те саме запитання ведуча ставила Олександрові Морозу, шефу касетного скандалу осені 2000 року. Відповіді не було. Натомість були закиди журналістам, що, мовляв, Мельниченкові два дні тому не дали сказати й слова. Це при тому, що останній встиг чотири рази назвати всіх найвідоміших політиків України корупціонерами. Не отримали відповіді від Мороза і на друге запитання: чому він озвучив плівки лише в листопаді 2000 року, після зникнення і вбивства журналіста, хоч мав ці записи ще навесні? У нас навчилися нахабно уникати відповіді на цілком конкретні запитання. Може, тому, що їх не тим і не так ставлять? А запитання слід ставити не Мельниченкові, а Генеральній прокуратурі, загалом правоохоронним органам держави. Чому вони не вимагають свідчень і речових доказів у кримінальній справі, зокрема плівок, а замість цього випрошують їх? Громадянин Мельниченко не з великої милості має надати їх, а ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ. Ще ніхто не скасовував в Україні кримінальної відповідальності за перешкоджання слідству. Більше того, існує навіть відповідальність за недонесення правоохоронним органам про відомий людині злочин. І це друге запитання без відповіді. Нарешті, третє: чому досі не завершено розслідування за фактом прослуховування і записування Президента України? Чи хтось вірить, що це записував Мельниченко з-під дивана Кучми?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин