Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Україна творчого світання Для усіх безсмертних поколінь”. О. Бердник · с. 4сторінка оригіналу ↗

ТАЛАНТ БУТИ СОБОЮ

Слово Просвіти, №38 за 2007 рік

Ніна ГНАТЮК У начерку автобіографії “Двоє слів читачеві” Василь Стус писав: “Перші уроки поезії — мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Найбільший слід на душі — од маминої колискової “Ой, люлі-люлі, моя дитино”. Шевченко над колискою — це не забувається”. А далі така думка: “Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет — це людина… А людина — це, насамперед, добродій”. Саме про це говорили на відкритті Всеукраїнської наради молодих літераторів у Національній спілці письменників України. Поет — голос народу, виразник дум і почуттів багатьох мільйонів сучасників. Йому болять проблеми мови й культури, він — спадкоємець тих найкращих рис митців минулого, які жили і творили в ім’я розквіту українського художнього слова. А сотні українських письменників, відстоюючи правду і честь, право жити в незалежній національній державі, закатовані тоталітарним режимом на Соловках і в Мордовії, загинули в роки Другої світової війни. Юнаки та дівчата з різних міст і сіл України впродовж кількох днів в Ірпінському будинку творчості читали власні вірші й прозу, обговорювали творчий доробок одне одного, прислухалися до слушних порад старших колег по перу. А керували творчими секціями лауреати Шевченківської премії Леонід Талалай, Василь Герасим’юк, секретар НСПУ по роботі з молодими, поетеса Анна Багряна, відомі письменники Василь Портяк, Ігор Павлюк, Іван Андрусяк, Анатолій Гай. Були вечори поезії біля багаття, зустрічі з відомими столичними поетами. І, звичайно, творчі суперечки, роздуми відомих майстрів слова. Добрі настанови під час секційних занять були не лише про той чи інший художній образ, вдалу знахідку чи похибку молодого автора, а насамперед про необхідність глибоко знати мову, вміло використовувати величезний словниковий запас, що дістався нам у спадок від попередніх поколінь. Тут варто нагадати слова Пантелеймона Куліша: “Своєї мови рідної і свого рідного звичаю держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить”. Серед учасників наради — студенти, вчителі, журналісти, аспіранти, робітники з більшості областей України, Криму та Києва. Нас зацікавило, яке місце в житті кожного з цих молодих людей займає українська мова, Фото Олександра Литвиненка чи спілкуються нею в молодіжному середовищі, як ставляться юнаки і дівчата до намагання ПР домогтися надання російській мові статусу державної. Прислухаймось до думки молоді: Надія ГОРДЕНКО, м. Одеса, працює в “Одесаобленерго”: — Спілкуюся українською з дитинства. Вважаю саме цю мову рідною і найкращою в світі. Я проти надання статусу державної російській мові. В Одесі перестали ставитися до української вороже, навпаки — намагаються переходити на українську і навіть пишаються (на жаль, не всі), що можуть відповісти українською. Якщо російській мові нададуть статус державної, українська зовсім перестане звучати в місті. Вона просто загине. Оксана ПУХОНСЬКА, студентка другого курсу Національного університету “Острозька академія”: — Українська мова — це те, що “від колиски — до калини при горбі” буде виявом думок, почуттів, совісті. Спілкуюся нею завжди і всюди. А щодо державного статусу російської мови, то хіба можна мати дві рідні матері, дві батьківщини? Юхим ДИШКАНТ, другокурсник Національного університету “Острозька академія”: — Українська мова — чи не єдиний засіб збереження національної самобутності. Спілкуюся у молодіжному середовищі лише українською. А щодо ініціативи реґіоналів зробити поправки до Конституції й домогтися державності російської мови, то це спосіб повернення до імперських порядків. Юлія ГЛАДИР, студентка п’ятого курсу Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка: — Українська мова займає в моєму житті чільне місце. Насамперед це рідна мова. А потім — ще й предмет вивчення як для майбутнього вчителя української. З однолітками прагну розмовляти лише українською, звичайно, не завжди виникає розуміння. А до згаданої ініціативи ПР ставлюся негативно. Наша рідна мова переживає і так згубний наслідок русифікації. А що ж тоді залишиться від неї, коли поряд стане чужа для нашого народу мова? Це буде остаточна поразка нашої державності. Наталя ФЕДЬКО, м. Дніпропетровськ, студентка четвертого курсу університету: — Українська мова — невід’ємна частина мого життя. З дитинства мені прищеплювали любов і повагу до неї. І вірші пишу українською ще з 14 років. Спілкуюся теж рідною мовою. На росій-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин