Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ПІД СОНЦЕМ І ХМАРАМИ СВОЄЇ ДОБИ
Слово Просвіти, №38 за 2007 рік
Валентина ДАВИДЕНКО
Вони називають це — Гетто, і як символ закресленого Відродження, сподівання на дальшу присутність Краси мистецтва і довкілля на цій землі титульним символом своєї акції обирають шедевр Леонардо, перекреслений навхрест. Навіть свій відчайдушний протест владі столичні митці висловлюють у мистецьких жанрах: перформанс, какофонія, театр абсурду супроводжували одноденний страйк публічних закладів культури — галерей, музеїв, книгарень, театрів, бібліотек, який тривав 18 вересня з 10 до 18 години і був підтриманий в інших реґіонах країни. Його організували Громадський комітет порятунку культурного середовища столиці “Культура проти вандалізму”, громадянська мережа “Опора” за участю всіх творчих спілок, асоціацій і громадських об’єднань та міжнародних рухів “На підтримку національних мов та культур”, “На підтримку проектів та резолюцій ЮНЕСКО” і навіть Національного екологічного центру України. У своєму Меморандумі Громадський комітет порятунку культурного середовища Києва, у складі якого найвідоміші митці, культурні діячі й народні депутати, заявив, що причиною його створення стали неконтрольовані, варварські дії київської влади, спрямовані на обмеження культурного середовища міста. Впродовж останнього року Київська міська та районні радив столиці почали масовану атаку на мистецькі майстерні, художні галереї, музеї, видавництва і книгарні, творчі спілки з метою виселення їх із приміщень, які вони орендували в будівлях комунальної власності по 10, 50 і навіть 70 років поспіль. Для цього влада влаштовує заздалегідь програшні для культурно-мистецької сфери конкурси на право оренди цих приміщень, де конкурентами є комерційні структури,
що не мають жодного стосунку до культури, але володіють великими статками. Таким чином органи управління КМДА розпочали перепрофілювання приміщень, в яких творча інтелігенція протягом десятиріч працювала для культури України, на банальний шматок власності для гешефтних оборудок київських чиновників. Прикриваючись статтею 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, київська влада зуміла перетворити на ніщо всі пільги щодо оренди, зафіксовані у методиках розрахунку ставок орендної плати для громадських організацій, культурних і мистецьких об’єднань, майстерень, книгарень і видавництв. Цю ситуацію не змінили численні звернення митців, керівників громадських і професійних організацій, творчих спілок до Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, і звичайно ж, найбільше — до Київради та особисто Леоніда Черновецького. Окремі акції протесту, які організовували художники на Андріївському узвозі, працівники кінотеатрів, книгарень, музиканти і літератори, мали значний резонанс у столиці, проте не зупинили київської влади в її наступі на культурне середовище міста. Як зазначено в Меморандумі, “творча інтелігенція Києва, усвідомлюючи, що розраховувати на лояльність нинішньої влади до культури, на розуміння нею впливу мистецтва, книги на культурний, інтелектуальний стан суспільства не варто, вирішила використати як останній засіб захисту своїх конституційних прав акт громадської непокори у формі одноденного попереджувального страйку всіх, хто має стосунок до культурно-мистецької і видавничої діяльності на теренах київської громади. Мета цієї акції — привернути увагу суспільства до дискримінаційної політики органів влади всіх рівнів стосовно тих, хто зберіг національне культурне надбання і нині творить сучасну культуру, спонукати політиків і керівників держави до прийняття законодавчих рішень, які б унеможливили відчуження або перепрофілювання приміщень комунальної та загальнодержавної власності, що використовуються для культурної, мистецької чи книговидавничої діяльності. За нереагування влади на попереджувальну акцію Громадський комітет розпочне підготовку до безстрокового страйку зі зверненням до ЮНЕСКО і Ради Європи з метою надання ними підтримки в боротьбі проти сучасних вандалів в правлячих ешелонах українського політикуму”. Дослідники цього етапу історії нашої столиці колись, можливо, знайдуть витоки новітнього варварства в місті вікових культурних традицій і під сонцем чи збільшувальною лінзою своєї доби побачать і зумисну руйнацію культурного спадку антинаціональними силами, і грубу вахланну навалу комерсантів з кримінальною орієнтацією наживи та найпримітивнішими культурними запитами, які й розмили своєю масою середовище столиці, що споконвіку було конденсатом творчої й наукової еліти. Чи не тому раніше в центрі Києва квітували троянди, а зараз мій супутник — відомий художник, обминаючи розтрощену на асфальті пляшку з-під пива, невесело прокоментував: “Півтори тисячі років культури…” Підземні паркінги і фітнес-центри, від спорудження яких — незглибимі зморшки-тріщини на святинях Софії, скільки їх ще нам обіцяно, на сміх європейським сусідам, на смуток нам і невідомість духовних трансформацій дітям цього міста, в якому головує закон чиновника і бульдозера. Хмарно… І митці це називають Гетто. Та нехай це тривожить не тільки митців.
10–11
ЖІНКА В УКРАЇНСЬКО- МУ СУСПІЛЬСТВІ
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 826 818 грн. 00 коп.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
