“Політологи живуть для себе, люди — самі по собі”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
СОЦІАЛЬНИЙ НАТУРАЛІЗМ
Слово Просвіти, №38 за 2007 рік
волі й свідомості, які перебувають у нормальному стані, тобто в стані підпорядкування законам Природи. У цьому — основа соціального прогресу. Для всього сущого Природа є Матір’ю. Тому дуалістична формула “природа і суспільство” — надзвичайно шкідлива помилка, бо виводить “суспільство” за межі “природи”. “Суспільство” — це теж “природа”, але інша “природа”, ніж фізична та біологічна. Воно — вища форма розвитку “природи”, яка перебуває в генетичному зв’язку з фізичною й біологічною “природами”. Соціальний натуралізм або соціальна природність дає можливість побачити, що існує, образно кажучи, не дві “природи” — фізична й біологічна, а три — фізична, біологічна і соціальна. І ця “третя природа” (соціальна) не опускається до перших двох, а навпаки, піднімається над ними як вища за них, і керується властивими їй моральними законами, духовністю. За допомогою ідеології соціального натуралізму можна протидіяти наявним сьогодні виявам сваволі й ілюзій в усіх сферах соціального життя, зокрема у політиці, економіці, праві, моралі тощо. Значення соціального натуралізму полягає в тому, що він дає критерій для розрізнення прогресу й регресу, а також озброює людей інструментарієм, придатним для забезпечення соціального поступу в духовній перспективі. Зокрема ця ідеологія може бути придатною для забезпечення політичного поступу в Україні. Ґрунт для неї заклали такі вітчизняні просвітителі, як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Іван Франко та інші. У політичній культурі українців сьогодні ще не сформувалося чітке розуміння різниці між “правою” й “лівою” ідеологіями. Тому варто звернутися до соціального натуралізму. Згідно з ним, права ідеологія полягає у визнанні природними для соціального життя людей таких інституцій, як приватна власність, конкуренція, підприємництво, соціальний порядок, заснований на природних законах суспільного життя людей.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
