Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“По нашій історії привільно розгулюють чужоземні герої, вміло насаджувані в нашу свідомість зайдами й окупантами”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

«ЗЛОЧИН» — ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ?

Слово Просвіти, №38 за 2007 рік

Петро АНТОНЕНКО Кирило ОСЬМАК — Пре7 зидент УГВР, що до остан7 нього свого подиху не зра7 див Україну. По нашій історії привільно розгулюють чужоземні герої, вміло насаджувані в нашу свідомість зайдами й окупантами. І поки що десь на узбіччі історії, принаймні не в її епіцентрі — князь Святослав, Байда, Петро Сагайдачний, Данило Нечай, Іван Богун, Іван Виговський, Максим Залізняк, Іван Гонта, Микола Міхновський, Євген Коновалець, Олена Теліга, Олег Ольжич, Степан Бандера, Роман Шухевич. І наші сучасники — Олекса Гірник, Алла Горська, Валерій Марченко, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Василь Стус. Знаєте, що єднає імена цих героїв і великомучеників України? ЖОДЕН із них не помер, як кажуть, своєю смертю: їх закатовано, вбито, знищено в окупаційних тюрмах і таборах. І вже зовсім прикро, коли й сьогодні білою плямою залишається життя та праця ще багатьох справжніх героїв української землі. Серед них — Президент Української Головної Визвольної Ради, підпільного українського парламенту, що постав гарячого 1944 року, Кирило Осьмак. Вдумаймося в його долю. Кілька арештів і кілька ув’язнень за, здавалося б, різних політичних обставин. Смерть за тюремними мурами. І в усіх таких начебто різних судових справах, різних інкримінованих “злочинах” спільним був один-єдиний і головний для окупантів — любов до своєї землі, свого народу, до України. В останні роки ім’я Кирила Осьмака, вченого, політичного і громадського діяча, патріота, повертається до нас значною мірою ста- №19.2.11.54. Кохана Донечко моя! Що може бути краще нашого славного Дніпра? Я бажаю тобі в дальші роки ще більше пізнати Дніпро і навчитися любити його й ту історію, що пов’язана з ним. Ти гарно списала все, що бачила і відчула. Я дуже радий, що ти багато дечого бачила в Києві. Сподіваюся, що в дальші роки ти більше пізнаєш нашу столицю, історію та культурні пам’ятки. Мене тішить, що ти побувала на могилі Т. Шевченка, бачила Чернечу гору і дивилася з неї на Лівий берег Дніпра. Вперше я відвідав могилу Шевченка р. 1911. То була спеціальна подорож за дуже цікавих, впрост чарівних обставин, і враження та переживання з тої подорожі збереглися на все моє життя. Мені приємно, що ти побувала на батьківщині Івана Франка в Нагуєвичах. Я там не був, але був недалеко — у селі Стебник. Через те село я з мамою віз тебе маленькою. Стебник дуже мальовничо розташований і мав цікаву історію. Маю одну думку: чи не маєш змоги навчитися польської мови? Мені дуже цього хочеться. На польській мові багата і цікава література. Нація та сусідує з нами. Кирило Осьмак з дружиною Марією. Київ, 1923 р. Кирило Осьмак з мамою Тетяною Андріївною. 1912 р. раннями його доньки Наталії Осьмак. Проживши десятки літ із тавром доньки “ворога народу”, теж майже на нелегальному становищі, ця мужня жінка зберегла успадковану від батьків любов до України. І разом з батьковими однодумцями, ветеранами ОУН—УПА, робить усе можливе, щоб повернути нам нашу ж украдену історію. А це непросто й нині. Чомусь і досі далекі від розсекречення чимало таємних архівів. На кожному кроці можна зустріти байдужість, якщо не сказати — відверту зневагу до нашої справжньої історії. Характерний приклад — імперський шабаш, влаштований деякими політиками у столиці України в день відзначення 100-річчя з дня народження Романа Шухевича, одного з тих, хто стояв біля витоків УГВР. Попри все, правду не знищити. Вже видано в серії Літопису УПА солідний том, повністю присвячений діяльності Кирила Осьмака й очолюваної ним УГВР. Позаторік у Києві стараннями Наталії Осьмак вийшов цікавий збірник статей, документів, досліджень “Українська Головна Визвольна Рада”, видання наукового відділу Братства УПА. Пропонуємо вам витяги з листів Кирила Осьмака до доньки. Дякуємо пані Наталії за надані унікальні світлини. й ще раз почувати велике нещастя, що я позбавлений був допомагати у твоєму дальшому зростанню. Наталочко, моя кохана! Думки про вартість людини та її місце в житті мене цікавлять остільки — щоб їх прикласти до тебе, до твого майбутнього. Я мрію, щоб ти поступово здобула широкі теоретичні знання та різні практично важливі технічні умілості. Поряд з тим дуже гарно придбати ознайомлення з літературою — белетристикою (а також, пізніш, хоч у малій мірі — філософічну освіту). Сподіваюся, що з таким розумовим та освітньо-технічним багатством і знанням людей — ти зможеш провадити в житті відповідальну громадську працю. Донечко! Прочитай уважно ці рядочки. Потім ще раз колись прочитаєш. Збережи листа на спогад про батькові думи про твоє виховання, освіту та працю. Бажаю, моя люба, щасливого, розумного та радісного життя. №98.2.11.56. Кохана, люба Донечко! Я мрію, щоб ти набула широких теоретичних знань з усіх наук. Хочу, щоб ти придбала багато практичних знань — бо це є дуже потрібне для звичайного життя. Коли ти навчилася шити — то це знадобиться в житті для себе, для своєї родини і на випадок — коли треба заробити. Те ж саме — добре знати, як сіяти моркву, садити картоплю та як їх доглядати. Тоді це буде політехнізація. Але коли школярів використовують день-крізь-день, щоб брати льон та виконувати іншу працю, цілком механічно, без наукових підстав, а навчання занедбують, то це вже не політехнізація, а злочинне дармове використання праці підлітків. Та ще при умові, що цих підлітків женуть на працю за кілька кілометрів, у гори. Крім того, що це безперервна дармова праця — ті підлітки, що працюють — змушені дерти власне взуття та одежу. Це мене дуже турбує. Надійшла вже осіння сльота, вітри — зовсім легко захопити хворобу. №114.3.05.57. Кохана, дорогенька Доню! Кінчати школу треба лише українську. Уважаю за конечне і надалі, щоб вища школа була також з українською викладовою мовою, щоб у житті ти була природньою органичною часткою української “народньої інтелігенції”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин