Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Московський українець вже тоді називав Шевченка “вождем усіх українських національних діячів”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ПОДАРУНОК ОСИПА БОДЯНСЬКОГО ДО 30-РІЧЧЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Слово Просвіти, №38 за 2007 рік

У вересні минає 130 років з дня смерті Осипа Максимовича БОДЯНСЬКОГО — українсько7 го та російського вченого7славіста, історика, філолога, письменника, перекладача, публі7 катора історичних документів, професора Московського університету, друга Тараса Шев7 ченка. У листопаді наступного року — 2007-річний ювілей з дня його народження. Культурний центр України в Москві започаткував новий проект “Осип Бодянський”, в рамках якого пе7 редбачено покладання квітів на могилу вченого в Новодівичому монастирі, молебні, запро7 шення до Центру земляків Бодянського з міста Варва Чернігівської області, “круглий стіл” за участю українських і російських науковців, виставки, присвячені діяльності вченого і пра7 цям про нього, презентації нових архівних документів, зустріч у Центрі зі славістами Мос7 ковського університету, публікації про Бодянського в українській та російській пресі. Стриж7 нем цієї роботи є висвітлення й пропаганда дружби Бодянського з Шевченком, їх москов7 ських зустрічей. Культурний центр випустить у світ монографію “Та7 рас Шевченко й Осип Бодянський”. У процесі її підготовки знай7 дено невідомі матеріали про підтримку Бодянським україн7 ського генія. Один із них ми сьогодні друкуємо. роде бедной Лизы в повести Карамзина. Вот оглавленіе этой поэтической книги: І. ЧИГИРИНСКІЙ КОБЗАРЬ. 1. Думы мои, думы мои10. С виньеткою изображающею писателя в своем кабинете погруженного в глубокое созерцаніе. 2. Перебендя. (Торбанист11). 3. Тополя. 4. Думка. 5. До Основьяненка. Известного бывшего Украинского писателя Г.Ф. Квитки. 6. Иван Пидкова. (Атаман). 7. Тарасова ночь. (Кровавая ночь). 8. Катырина. ІІ. ГАЙДАМАКИ, Малороссійскіе бывшіе свободные казаки, делавшіе набеги12. 1. В.И. Григоровичу, посвященіе13. В нем Автор воспоминает о минувших веках следующим образом, Малороссійскими стихами: Все йде, все минае и краю не мае, Куды ж воно дилось? Видкиля взялось? И дурень, и мудрый ничого не знае. Живе… умирае… Одно зацвило, А друге завьяло, навики завьяло… А лыстя пожовхлы витры рознеслы. А солнечко встане, як перше вставало, И зори червони, як перше плыли, Поплывуть и потим, и ты, билолицый По синему небу выйдешь погулять, Выйдешь подывитця в жолобок14, криныцю И в море безкрайе, и будешь сіять, Як над Вавилоном над ёго садами15 И над тым що буде с нашими сынами; Ты вичный без краю!.. и проч. 2. Интродукція. 3. Галайда. 4. Конфедераты. 5. Тытарь. (Староста церковный). 6. Свято в Чигрыни. Праздник в городе Чигирине Кіевск. Губ. 7. Трети пивни. (Третьи петухи за полночь). 8. Червонный бенкет. (Кровавый пир). 9. Гупаливщина (Побоище), 10. Старосвитскій будынок16. Старинный замок Богдана. 11. Лебедин. Девичій монастырь близ Чигирина. 12. Гонта в Умани. (Гонта предводитель Гайдамаков в городе Умани Кіевск. Губ.). 13. Эпилог. (Заключеніе). 14. Припыси. (Объясненія). 15. Передмова. (Послесловіе). Цена в обертке с двумя виньетками17, изображающими вид Днепра и поле давно-минувших битв, полагается самая умеренная, на веленевой бумаге ПЯТЬ РУБЛЕЙ АС- СИГНАЦІЯМИ и с пересылкою во все города Россіи, по выходе же оной из печати, иногородным за эту цену не уступается, а должны будут прилагать за почтовую пересылку особо. И потому заблагоовременно желающіе получить благоволят адресовать свои требованія по вышеозначенному адресу в книжный магазин ЛИ- СЕНКОВА, в С.-Петербург, из которого и получат по отпечатаніи с первою почтою”. Отже, перед нами чимала публікація про поетичну збірку Шевченка “Чигиринський Кобзарі Гайдамаки”, навіть ширше — про творчість Тараса Григоровича взагалі, як сказали б сьогодні, московська піар-акція на славу молодого українського генія. Хто міг це тоді зробити так упевнено й переконливо? Не сумніваюся, то був Осип Бодянський, який досконало знав творчість Шевченка і всі національні нюанси, з ним пов’язані. Виявлення цієї статті тим цінніше, що досі в бібліографії друкованих праць Бодянського 1844 рік не був представлений жодною його публікацією. Осип Максимович Бодянський народився 1808 року в містечку Варва Лохвицького повіту Полтавської губернії в сім’ї священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію, 1831-го вступив до Московського університету, який закінчив 1834-го, працював учителем у московській гімназії. 1835 року вийшла збірка віршів “Наські українські казки”, яку автор присвятив “матері моїй рідненькій, неньці старенькій, коханій, любій Україні”. 1837 року Бодянський захистив у Московському університеті магістерську дисертацію про народну поезію слов’ян, в якій стверджував, що пісенність народу створює “найправдивіший образ його життя” і наголошував, що “пісня — щоденник українця”. Того ж року праця вийшла в світ окремим виданням, а Бодянський став першим у Росії магістром слов’янської філології. З 1837 до 1842 року вивчав за кордоном мову, історію, літературу, фольклор слов’янських народів, а після повернення до Московського університету його затвердили екстраординарним професором, він очолив слов’янську кафедру на історико-філологічному факультеті. Бодянський популяризував твори Шевченка серед слов’янських народів, зокрема, перекладаючи російською працю відомого чеського і словацького славіста П.-Й. Шафарика “Слов’янський народопис” (1843 рік), професор доповнив автора і серед українських письменників назвав ім’я Шевченка, якого не було в оригіналі. Цю книжку представили цареві Миколі І, і перед приїздом Шевченка в Москву Бодянському було “объявлено Высочайшее его величества благословение”18. Про те, що поет був обізнаний із “Слов’янським народописом” Шафарика в перекладі Бодянського, свідчить запис останнього на аркуші зі списком осіб, яким було надісла-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин