“Бодянський уміло й зі знанням справи представив москвичам творчість Шевченка”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ОСТАННІЙ ПРИТУЛОК КОБЗАРЯ
Слово Просвіти, №38 за 2007 рік
Не можна не відзначити добре продумане цитування шевченкових поезій, старанно перекладених російською. По-перше, Бодянський досить повно навів рядки, що вражаюче передають поетичне бачення Перебенді, який, за оцінкою Івана Франка, живим вихоплений Шевченком із реального українського життя. По-друге, автор публікації ознайомив читачів із знаменитим початком “Гайдамаків”, в якому поет осмислював вічні філософські істини. Таким чином, Бодянський уміло й зі знанням справи представив москвичам творчість Шевченка, і тридцятирічний український Кобзар постав перед освіченою московською публікою у всій красі розквітлого таланту, в ореолі національного поета і мислителя. Не можна не згадати, що редактором-видавцем “Московских ведомостей” був тоді Євген Корш (1810—1897), з яким Тарас Шевченко познайомився в Москві 1858 року. З 1862 протягом трьох десятиліть Євген Корш працював у бібліотеці Рум’янцевського музею в Москві. Михайло Грушевський, який уперше навідався до Рум’янцевки на початку 1892 року, застав його. Євген Корш — батько Федора Корша — відомого російського філолога, перекладача, академіка Петербурзької Академії наук, автора
6 Ідеться про історичну пісню про страту гайдамаками 1741 року полковника Сави Чалого, який брав участь у гайдамацькому русі, а потім зрадив його. 7 Мова йде про жартівливу пісню “Ой летіла горлиця через сад…” або про пісню “Ой дівчина-горлиця до козака горнеться…” 8 В цих поетичних рядках міститься інформація, яку необхідно “розшифрувати”. “Гриць” — це народна пісня “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці...”, яку приписують Марусі Чурай. Її часто згадує в поезіях Шевченко. “Веснянка” — весняна обрядова пісня. “Сербин” — відомо декілька народних пісень про сербина. Дві з них уміщено в збірнику Михайла Максимовича “Украинские народные песни” (1834): “Ой сербине, сербине, покинь сербовати…” і “Ой сербине, сербиночку, сватай мене, дівчиночку…”. “Шинкарка” — відома в багатьох варіантах пісня про шинкарку, яку козаки (або чорноморці, запорожці, іноземці) підмовили поїхати з ними, а потім убили. “Про Лазаря…” — жалібна лірницька пісня на євангельський сюжет про голодного старця Лазаря та багатія. “Як Січ руйновали” — маються на увазі історичні пісні про зруйнування Запорізької Січі. У Шевченка: Хто ж викохав, тонку, гнучку В степу погибати? . . . . . . . . . . Отак тая чорнобрива Плакала, співала… І на диво серед поля Тополею стала. Іван Франко в розвідці “Тополя Т. Шевченка” зазначав, що в цій баладі поет “злучив у одно два осібні мотиви казочні: про те, як дівчина при помочі чарів викликує неприсутнього милого, і про те, як дівчина перемінюється в тополю”. 9 Василь Жуковський брав діяльну участь у звільненні Шевченка з кріпацтва. Саме його портрет написав Карл Брюллов і завдяки Жуковському портрет було розіграно в лотерею, а на отримані гроші у квітні 1838 року поета викупили з кріпацтва. 10 Нагадаю, що, зокрема, писав поет у вірші “Думи мої, думи мої…” (1840 рік), до якого була привернута увага москвичів: Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас — Де ж мені вас діти?.. В Україну ідіть, діти!
Наш фотокореспондент Олександр Литвиненко побував у Санкт-Петербурзі, в музеї-квартирі Тараса Шевченка. На світлинах фраґменти експозиції у двох кімнатах
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
