Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У кожній криниці — неповторний смак води”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

ТВОРИ МИСТЕЦТВА ЧИ АВТОСТОЯНКИ: ХТО ПЕРЕМОЖЕ?

Слово Просвіти, №38 за 2007 рік

Три Раджі на скелі у королівстві Кийлонг Вікторія ПРОЦЕНКО У нашому скептичному світі, мабуть, знайдеться ще безліч романтиків, які б із радістю відчинили ворота часу. Одні з таких воріт, а точніше, дверей часу вдалося знайти на вулиці Грушевського, 6. Саме там, у серці столиці, — велична споруда Національного художнього музею України. Цей заклад має понад сторічну історію. Заснований 1899 року, це був перший загальноміський музей, який згодом отримав статус Національного. Завітавши туди, розумієш, що існує лише вічність! Скільки вже зберігаються ці витвори мистецтва!.. Але зринає питання, яке відразу повертає у жорстоку реальність: а скільки ще збережуться?! Колекція музею зараз нараховує майже 45 тисяч творів. Це найякісніше і найбільше зібрання українського мистецтва у світі. Воно включає український іконопис та стародруки, збірки давньої церковної поліхромної скульптури і поліхромного різьблення по дереву, українського козацького портрета ХVII—XVIII століть, класичних творів XIX століття, українського авангарду, скульптур і живопису ХХ століття, сучасної і старої української графіки, а також роботи художників ХХІ століття. І все це під загрозою через невідповідність стандартам зберігання. Нестача площ для повноцінної роботи — адміністративних, технічних та господарських приміщень — ці проблеми руйнують наш творчий спадок. Музей перебуває мов у пастці з доріг та автостоянок, що вже давно забороняють світова музейна практика та законодавство України. Були, звичайно, спроби поліпшити ситуацію: Укази Президента України, розпорядження, рішення, доручення щодо реконструкції будівлі на вулиці Грушевського, 6, добудови та музеєфікації будівлі на вулиці Інститутській, 3, музеєфікації прилеглих будівель і територій з метою створення нового унікального архітектурно-мистецького комплексу Національного художнього музею України. Жодне з цих рішень сьогодні не виконано. 2003 року Київська міська рада без жодних пояснень скасувала своє попереднє рішення про передачу до державної власності будівлі на Інститутській. “Це вже питання історії держави, — каже директор Національного художнього музею України Анатолій Іванович Мельник, — проблема збереження наших мистецьких традицій. І розв’яжемо ми її лише тоді, коли почнемо бити величезним молотом у дзвін, а не колоти малесенькою голочкою!” Твори Національного художнього музею України не раз ставали окрасою престижних міжнародних виставок (“Слава Візантії”, 1997 рік, Метрополітен музей, “Місце зустрічі — Париж”, 2003 рік, Німеччина та інші), а також гідно представляли Україну за кордоном (“Дух України”, 2004 рік, Канада, Великобританія; “Український Авангард”, 2004 рік, Франція, Хорватія, Німеччина, Данія; “Київ”, 2006 рік, Нідерланди; “Український модернізм”, 2006—2007 роки, США). Крім того, музей може приймати в Україні закордонні виставки, але не здатен робити це часто через брак приміщень. І це не просто побутові проблеми, не лише черговий розподіл землі у центрі міста — це катастрофічна помилка і провина перед нащадками, яку потім не зможе виправити ніхто — ні нова влада, ні запізнілі слова вибачення. Тому, що ніякі кошти не врятують зіпсованого витвору автора, який творив сотні років тому. І відповідати за ці помилки доведеться перед минулими та прийдешніми поколіннями.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин