Без мови немає нації! · http://slovoprosvity.org.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
КАНІВ У ЗОЛОТОМУ ПЕЙЗАЖІ
Слово Просвіти, №38 за 2008 рік
Валентина ДАВИДЕНКО
“…Даждь нам днъсь…” З думками про день насущний що ми просимо найперше? Хліб духовний — такий легкий і поживний нашій душі. Про це знав самотній худож! ник, якому не вистачало справжнього хлі! ба, але він все одно писав картини, які приносили радість кожній душі. Та емоції, які читаються в обличчях на! шого сьогодення, — втома й усмішка скепсису. І вже менше — очікування. Цей календар очікування регламентував наше життя досить тривалий час. Ми чекали, коли переможуть “наші”, а потім — коли порозуміються між собою, і коли шанува! тимуть власний народ чи хоч би прислуха! ються до нього та справедливим хоралом голосів визначать закони, за якими жити! муть усі. Календар очікувань став Книгою буття, бо щодня визрівають несподівані загрозливі ситуації, де зростання цін, еко! логічні лиха і політичні кризи чергуються, як пори року, і мають одну природу. Нам же властиво (а може, притерпілися та привчилися) вірити у завтрашній щасли! вий день, а нинішній переживати вже аби! як, по чернетці, в скруті та скепсисі. А тим часом, як мовив герой відомої кінострічки, хтось цієї миті сів у пирогу і поплив до най! ближчого лісу по банани. Бо кожний такий день людина в просторі іншої європей! ської країни проживає, як власний шанс, не залежна від політичних шоу, а тому пе! реймається важливими лише для неї інте! ресами і проблемами. Приміром, стосун! ками у родині й статусом сім’ї, до речі, ця сама проблема з кризою сімейних стосун! ків в Україні поглиблюється ще дужче че! рез соціальний і політичний чинники. А ще пустеля бездуховності, культурний вакуум — це гучні визначення найсмутніших реа! лій у царині нашої культури та виховання молодого покоління. Який оптичний прилад дасть владі яс! не бачення потреб держави чи хоч би нас! трою, що панує в ній? У недавні часи в Каневі жив самотньо художник, талановитий аматор, який ду! же бідував, але писав щемкі пейзажі сво! го краю, мов сповідувався у любові до створеної Господом краси. Не мав змоги купувати нові полотна, тож сусіди бачи! ли, як прав у ночовках свої картини і знов малював. Одне полотно — залитий сон! цем краєвид — якось він писав цілий день, намагаючись схопити колористичні нюанси і настрій викупаної у сонячному промінні природи. Цей золотий пейзаж є у колекції місцевого музею і звучить як “Ода радості” Бетховена. Такі ось україн! ські апостоли. А ми проїжджаємо повз канівський за! повідник, і водій маршрутного таксі вми! кає іншу музику: “Чьорний во!о!рон…!” І це в усіх місцевих кав’ярнях і місцях відпо! чинку. У такому музичному супроводі ми їде! мо на концерт найвишуканішої української музики. Десятий Міжнародний фестиваль академічної та сучасної музики “Фарбото! ни” представив на всіх сценах цього ра! йонного центру і знакового міста найкра! щі колективи з України і зарубіжжя. Канів, перейнятий спекотним початком осені, збиранням врожаю в садах і на городах, початком навчального року, зустрів пер! ший концерт неоднаково. Групками мо! лодь залишала залу посеред дійства та громовими оплесками вітали канівчани артистів наприкінці концерту, а наступно! го дня весь канівський ринок тільки й го! ворив про незвичайний фестиваль. А ви! конували концертний ф’южн!проект ком! позитора, генерального директора фес! тивалю Івана Тараненка “Музика україн! ської землі… Симфонія “Відлуння” ан! самбль “Київська камерата” (диригент Валерій Матюхін), народна артистка Укра! їни Ніна Матвієнко, співачка Ганна Короп! ниченко, заслужений артист України Ро! ман Гриньків, МузКлуб Івана Тараненка. Якщо зважити, що Канів через свій особливий статус і паломництво до Коб! заря ніколи не обходили увагою митці, тут гастролюють професійні музичні, теат! ральні колективи, часто виступають пись! менники, відкриваються художні вистав! ки, то треба чекати, що число шануваль! ників високого мистецтва не змаліло. Маршовий наступ попси з відтинками му! зичних фраз і зомбуючою ритмікою спо!
творює не лише естетичні смаки юних ка! нівців, а й шкодить творчо!інтелектуаль! ному здоров’ю цього завжди співучого об! дарованого народу. Пріснозгадуваний ва! куум ніби заповнюють місцеве училище культури та школа мистецтв. Але вже ни! нішнього року музичне відділення школи не може прийняти першокласників через недостатнє державне фінансування. Тож зусилля організаторів “Фарботонів” були винагороджені тим суспільним резонан! сом, який зростав від концерту до концер! ту. Виступ лауреатів фестивалю Анастасії Лук’яненко, композитора і скрипаля Дмитра Линника та Анни Линник (форте! піано) викликало зворушення і захват у глядачів, серед яких немало професіона! лів — педагогів музики. Вони з сумом кон! статували, що такий концерт — своєрід! ний майстер!клас для їхніх учнів, яким ни! ні доводиться давати дедалі простіші зав! дання з фаху, бо молодь більше прагне до естрадного жанру. Однак найвідданішим високому мистецтву і найталановитішим організатори фестивалю вручили спеці! альну нагороду “Премія Дениса Федорчу! ка” та стипендії студентам Канівського училища культури. Ще раз сльози потрясіння бачила ця зала школи мистецтв під час презентації альбому “Думи мої” за поезією Тараса Шевченка. Автори проекту — народний артист України Олександр Биструшкін та композитор народний артист України Ми! хайло Чембержі. Науковий керівник — ака! демік Микола Жулинський. Слово Кобзаря у музично!літературній композиції пред! ставлене не пафосно, а особистісно!про! никливо. За словами Михайла Чембержі, не на звичному бронзовому постаменті, ана постаменті духовності, й ще раз пере! конало слухачів у пророчому відчутті пое! том історії України аж до наших днів. Керуючись категоріями сучасного ме! неджменту, можна сказати, що до Канева приїхали дорогі артисти. Білоруський ан! самбль акапельного співу “Камерата” піс! ля “Фарботонів” вирушав на гастролі до Лондона.
Продовження на с. 2
ГАМЛЕТ І ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ
ЧЕСТЬ ГЕРБА “АБДАНК”
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
