“Рівних їм у титанічності праці Україна не знає”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
НОВІ СТОРІНКИ СЛАВНОГО РОДУ
Слово Просвіти, №38 за 2008 рік
вагу цих матеріалів, запропонува! ла Сергієві Івановичу зробити таку виставку, і він погодився. Нині го! туємо каталог цих фондів. Не знаю, чи вшановували ювіляра са! ме в такий спосіб, принаймні в Ки! єві. Книжка зазвичай призначена для фахівців, а на виставку прихо! дять усі. Для нас важливо, аби ці речі побачило молоде покоління — студенти, школярі, які нині не! багато читають. Тому виставка триватиме до кінця жовтня”. Перші знахідки започаткували унікальне зібрання, яке нині міс!
тить не одну сотню писемних та іконографічних джерел, книжкових видань. Форму! вання колекції — це складно і захопливо. Чи не найкраще про це розповів сам Сергій Іванович: “У радянські часи про Михайла Сергійовича Грушевського можна було розмовляти лише в кількох родинах. Від Алли Анатоліївни Грушевської маю примірники “Киевской старины” й “Записок НТШ”, що належали кузенові Ми! хайла Сергійовича — Маркові Фе!
ВУАН Володимира Івановича Щер! бини — те, що збереглося від його архіву. До війни Варвара Степанів! на навчалася разом із моїм бать! ком і запросила мене до себе. Так я одержав від неї рукопис “Споми! нів” Грушевського. Коли знову її відвідав, Варвара Степанівна пе! редала мені решту паперів і багато світлин Щербини”. Сергій Білокінь свого часу опублікував цінні бібліографічні матеріали, маскуючи їх як додат! ки до запрошень на конференції та літературні вечори. Робили це тоді, коли іншим способом було неможливо обійти цензурні об! меження. Тяжко уявити, скільки зусиль і навіть хит! рощів доводилося йому витратити, щоб провести текст через всі підводні камені. На виставці в музеї Гру! шевського я зустрів Дмит! ра Грушевського, далекого родича першого Прези! дента УНР, який нині меш! кає на Кубані, а в Києві вив! чає українську мову в Між! народній школі україністи! ки при Київському націо! нальному університеті іме! ні Тараса Шевченка. “Наша сім’я, рятую! чись від переслідувань ра! дянської влади, виїхала з Києва спочатку в Лу! ганськ, потім у Донецьк, зрештою опинилася в Краснодарі, де й нарешті осіли, — розповідає Дмит! ро. — Але родичі є і в Укра! їні, і в Канаді, можливо, ще десь. Приїжджаючи, а я вже втретє в Україні, обов’язково відвідую цей музей. Нинішня вис! тавка надзвичайно цікава”.
Бориса Грінченка та Марії Загірньої. Ці ви! дання рекомендувало Міністерство освіти і науки України. Плануємо підготувати нові видання, се! ред яких і першу книжку вибраних творів Марії Загірньої. Нещодавно за нашої участі відкривали шкільний кабінет!музей Бориса Грінченка в Луганському обласному ліцеї іноземних мов. У ньому представлено численні фо! тознімки родини Бориса Грінченка та його друзів — українських письменників Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Воло! димира Самійленка. Окрема експозиція розповідає про історію вітчизняного грін! ченкознавства, яке представлено іменами Сергія Єфремова, Миколи Чернявського, Володимира Дурдуківського, Івана Пільгу! ка, В’ячеслава Чорновола, Анатолія По! грібного, Василя Яременка, Юрія Яненка, Богдана Пастуха. Подано й уривки з художніх творів Бо! риса Грінченка, проілюстровано репродук! ціями живописних полотен українських ху! дожників. Створення цього кабінету!музею в од! ному з найкращих загальноосвітніх нав! чальних закладів Луганської області стало можливим завдяки ініціативі та участі його директора — кандидата педагогічних наук А. І. Каташова. А попереду в нас копітка пра! ця: організація роботи дослідницького гур! тка юних грінченкознавців, яка продовжить традиції грінченкознавчих конференцій, що їх започаткували двадцять років тому. 9—10 грудня 2008 року в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка до 145!річчя з дня народження Бориса Грінченка відбудеться Всеукраїнська наукова конференція “Твор! ча спадщина Бориса Грінченка і українська національна ідея”. Учасники конференції матимуть змогу виступити в навчальних закладах Луганщини, долучитися до пре! зентацій нових видань, відвідати літера! турно!меморіальний музей Бориса Грін! ченка в селі Олексіївці Перевальського ра! йону Луганської області, який має стати центром науково!дослідницької та куль! турно!освітньої роботи, що теж сприятиме розвитку етнокультурної ідентичності укра! їнського народу.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
