“Вчувається: були спочатку вірші такі самі безгрішні, як і те, до чого спокушають їх і досі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
«ТИХО, ТУТ МЕРТВІ РОЗМОВЛЯЮТЬ ІЗ ЖИВИМИ»
Слово Просвіти, №38 за 2008 рік
Уляна ГЛІБЧУК В
Українському фонді культу! ри відчувалося загальне піднесення: Національне радіо видало два унікальні ком! пакт!диски. Один з них присвяче! ний поетові!шістдесятнику Васи! лю Симоненкові, на іншому — оригінальне декламування Павла Тичини, Максима Рильського, Во! лодимира Сосюри, Андрія Ма! лишка, Миколи Вінграновського. Письменники старшого покоління по!справжньому раділи: нарешті українська громадськість почує автентичні голоси вчителів. Мені складно було поділяти і те почуттєве збудження, і той специфічний пафос. Вкотре за! мислилася про зв’язок поколінь. Те, що для батьків!літераторів природне і справжнє, діти!літера! тори вважають манірним і штуч! ним. Якщо не виходити за межі етики, то нічого страшного у цій правді життя немає… Поет, Голова Українського фонду культури Борис Олійник: “Це для мене, мого покоління голос Василя Симоненка живий, бо ми з ним і росли і діяли, а для молодших він невідомий. На ін! шому диску голоси Тичини, Со! сюри, Малишка, Рильського… Це були справжні батьки, які вивели в люди цілі покоління поетів, про! заїків. Я гордий з того, що реко! мендацію у Спілку письменників мені давав Володимир Сосюра, що мене помітив Тичина і крити! кував, зокрема, що темпоритм мого вірша не відповідає змісто! ві. Це були істинні батьки. Це наша історія й гордість, і не треба обпльовувати минуле. Як! що знову його переписуватиме! мо, як тепер, то в нас ніколи не буде історії. А то — заповзялися… І після тоталітарного режиму за! ретушовують усі білі плями не ві! домо кому на догоду… Ох і весе! лий у нас народ, що весь світ ди! вується. А я їм усім у відповідь: тільки п’ятсотлітня практика не! державності дає змогу нашому народові працювати так, наче в нього є держава”. Микола Аммосов, заступник директора мистецьких програм, керівник художніх фондів Україн! ського радіо:
Тетяна ДІГАЙ Письменник Іван Андрусяк родом з Івано!Франківщи! ни — краю, щедрого на та! лановитих людей. Він — поет, про! заїк, літературний критик, пере! кладач, успішний літредактор ви! давництва “Грані Т”, що друкує вартісну дитячу літературу (за ус! ною інформацією письменника Богдана Жолдака), один з трьох бунтарів гурту 90!х “Нова дегене! рація”. Збірку Івана Андрусяка “Писати мисліте” помітили колеги поета і численні читачі. Вигадливо!химер! ний малюнок на обкладинці мимо! волі зупиняв погляди, назва — за! гадка, що потребувала розгадки: “…і мислиться — як мисліте в пись! мі — / зиґзаґами нічного благо! денства, / і все, що маєш — зірку у пітьмі / та ще в кишені усмішки на денці”. Те, що “мисліте” у старо! винній абетці називали літеру “М”, дещо пояснює, але не все. Нас за! прошено мислити далі. Отже, аб! рис цієї літери може слугувати гра! фічним символом лабіринту. Скла! дається логічний ланцюжок: мис! лити — блукати плутаними шляха! ми — шукати істину — складати вірші — писати (друкувати). Не можна сказати, що мисле! писання як процес сприймається легко: “вчувається: були спочатку вірші / такі самі безгрішні, як і те, / до чого спокушають їх і досі”, тоб!
“Наш колектив протя! гом 80 років плекав, зби! рав і творив, підтримую! чи, мабуть, усіх митців. Нам вдалося зробити унікальну фонотеку — найбільше і найповніше аудіозібрання у нашій країні. Часто у вузькому колі на Хрещатику, 26 міркуємо, що якби по! справжньому оцінити ін! телектуальний потенціал, який створило Українське радіо, то наша вартість була б значно вища, ніж “Криворіжсталі”. Знаю, що у дев’янос! тих під час “розлучення” Москва фактично втрати! ла свої радіофонди, і я гордий, що Українське радіо їх зберегло. Те, що сьогодні представлено, — дещи! ця з того, що в нас є. Прикро, що у минулому бага! то недооцінили або не встигли оцінити, як це сталося з голосом Василя Симоненка. Поет не бував у нашій студії, проте його голос залишився на радіо у Лубнах, Черкасах, Полтаві. Коли виникла ідея випустити компакт!диск із голосами українських класиків, ми почали збирати автентичне
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
