Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Вчувається: були спочатку вірші такі самі безгрішні, як і те, до чого спокушають їх і досі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ФРЕСКИ СИНЬОГО МУЛЯРА, або Блукання лабіринтом

Слово Просвіти, №38 за 2008 рік

то вірші поета, як він сам вважає, колись були простішими й зрозу! мілішими. Але їхня спокуса, уск! ладнення, як і будь!яка спокуса, непереборна — ще філософ!стоїк Сократ зізнавався: “Я все перебо! ров, окрім… спокуси!” А спокушає вірші багато що. Задіяна уся майс! трова партитура: символічно!асо! ціативне мовлення, метафорич! ність поетики, довершена ритмо! і римомелодика, досконалі поетич! ні форми, активні вкраплення діа! лектних морфолексем. Блукання лабіринтом — стан для поета нормальний. Та разом із ним блукає спраглий поезії читач: “коли знічев’я а коли знічервня / знілипня синього знісерпня на во! ді / знівересня медового на праз! ник / з безодні слів призначених плодити / своє синеньке в про! жилки життя / своє зітхання вмо! чене у вітер”. Іноді мимовільно! підсвідомо припинялося сприй! няття написаного, ніби спрацьову! вав психологічний вимикач. Автор тонко відчуває межу і не перети! нає її, вчасно зупиняється. І тоді раптом у цьому нагромадженні “плаваючої семантики” (за висло! вом відомого критика) зблискує золоте зерно: “Вони приходять — макові, як діти, — / і голосно ста! ють коло вікна. / В Господніх яслах дихає струна — / така тоненька і така тендітна. / Вилунюєш по зву! ку навпрошки, / І сніг рипить баса! ми вузлуватими. / Так сходяться до місяця зірки — / колядувати! муть”; “закладеться на те, що хоч в камінь живи, / хоч у голос криниці відлунюй на місяць — / а тебе не мине поцілунок трави, / без якого немає ні сонця, ні місяця”. Отут я сама собі заперечу. Усі! лякі ускладнення назву збагачен! ням мови, образності, семантики. Деструктивні моменти сприйняття визначу як суб’єктивні, можливо, спричинені особистою упередже! ністю, що поступово розвіялася, як туман над горами, коли сходить сонце. Поезії збірки неоднорідні за стилем, але однакової художньої вартості — від “місяць вповні — а косо / зиркає по землі / в кутах уже і в косові / холодно / москалі” до “так починається аполлінер / змістом навпочіпки радісно зви! вистим”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин