Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Де підупадає культура слова, мусить підупасти й культура думки”. Максим Рильський · с. 10сторінка оригіналу ↗

МОВА ЄДИНА

Слово Просвіти, №38 за 2008 рік

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ Із сонячного берега Овідія шукачам пов! ноцінного українського слова піднесено по! дарунок — книжку В. i Г. Островських “А ук! раїнською кажуть так…”. Свого роду енцик! лопедію російсько!українського перекла! дацтва і водночас вирок “академічним” словникам, “академічним” закладам, та й самим “академікам” — архітекторам поши! реного в Україні псевдоукраїнського койне (тобто мови, що витіснила місцеву, збага! тившись за її рахунок). Автори добряче попрацювали, порівню! ючи природну українську мову із суржиком, який панує в українських ЗМІ, літературі та шкільництві. Досі таких досліджень україн! ське мовознавство не знало. Розглянуто всі частини мови й указано на кричущу невідпо! відність між успадкованим від УРСР бута! форним койне та живою українською мовою. Застосовано дуже ефективний метод пара! лелей — для відвернення журналістів, пись! менників, культурних діячів та й мовознавців від незграбного суржику й привернення їх до питомої української мови. Автори почали з азів вивчення мови. Ставши на прю з наслідками більш як півстолітнього калічення нашої мови, Ост! ровські своєю працею поставили майбутнім філологам низку завдань: переглянути й очистити нашу мову від накинутої терором лексики; переглянути стандарти українсько! го наголошення, зокрема у формах люблю — люблю, скажу — скажу; дослідити яви! ще псевдоваріянтів на кшталт читання — читання. Автори порушують питання про антиук! раїнську функцію російсько!українських словників, успадкованих від СРСР, які майже без змін перевидають у незалежній Україні. Потреба переглянути “академічні” норми випливає з кожної сторінки дослідження. Ав! тори порівнюють переклади, наведені в “академічних” словниках, із живою україн! ською мовою: відмовчатися (рос. отмол! чаться) — перемовчати; відіспатися (рос. отоспаться) — виспатися; доход (рос. до! ход) — прибуток; занавіска (рос. занавеска) — фіранка. Розглядаючи лексичні форми, автори вмонтовують до своїх міркувань словнички, які доводять переваги живої української мо! ви. Дослідження Островських додає багато свіжих думок у перекладацтві. Так, розгляд слова зужитий допомагає знайти правиль! ний, але ніде не зафіксований переклад йо! го російською. Зужити — израсходовать. Книжку видано в Одесі невеликим тира! жем, але вона потрібна і в Києві, й у Львові, тобто її треба перевидати. І саме тому я спи! нюсь далі на деяких огріхах у дослідженні. НЕГЛИБОКО ОПРАЦЬОВАНІ ТВЕРДЖЕННЯ Мало того. Автори твердять, що пара мало того — неукраїнська. Мовляв, таку комбінацію нібито вживає інша мова. Так, ін! ші мови вживають слова море, поле, гора, пора, але це українські слова. Що ж до пари мало того, то в оповіданні “Безконечний швіндель” Стефана Ковалева читаємо: “…пропала і сіль і горівка… Та мало ще тоN го:.. ще й до криміналу запхають”. Зворот та мало ще того мовці скорочують до фор! ми мало того, і саме так він поширений у живій мові. Пише Докія Гуменна у листі до Д. Нитченка: “Словом, вигнала… Але мало тоN го, вона тим дуже хвалиться…”. Стійкий. Автори стверджують, що при! кметник стійкий — неукраїнський! Мовляв, його нема у Грінченка. Але ж у Грінченка не! ма сотень інших українських слів. Грінченко, наприклад, не наводить слова провидлиN вість, яке вживає Марко Вовчок: у повісті “Три долі”: “Очі ж мої усе бачили добре — де ж провидливість моя непомилешна?” Сло! во провидливість походить від прикметни! ка провидливий, досі ніде не зафіксовано! го, хоч і подибуваного в живій мові. Один ли! ше “Русько!німецький словник” Желехів! ського фіксує це слово. Існують же слова провидець, провидіти. Від провидіти й походить провидливий, а від нього — проN видливість. Натомість у нашій мові запану! вало слово прозорливий або прозірливий, що має аналоги в російській та польській мо! вах. Своє ж оригінальне і неповторне проN видливий ми забули. Чи це розумно?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин