Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Де підупадає культура слова, мусить підупасти й культура думки”. Максим Рильський · с. 10сторінка оригіналу ↗

МОВНІ СКАРБИ З БЕРЕГА ОВІДІЯ

Слово Просвіти, №38 за 2008 рік

Слово стійкий наводить той!таки слов! ник Желехівського (1886 р.) з двома значен! нями: 1. прямовисний, стоячий, 2. сталий, тривкий. Два значення стійкого свідчать про поступове вироблення з поняття чогось прямостоячого поняття сталости, стій! кости. Знаючи, що російська мова походить з київської руської мови, треба вважати, що й усі прикметники з кінцівкою Nкий росіяни за! позичили з руської мови: гибкий, ковкий, лeгкий, мягкий, гладкий, сладкий тощо, а також і стойкий. Стойкий — це варіянт на! шого стійкого. Чи можна виправдати таку категоричну ізоляцію не від когось, а від са! мих себе? Нехтувати. Говорячи про дієслово нехN тувати, автори вважають, що воно може ставити два питання: кого?/що? таким?/чим? З цим тяжко погодитися. Нема сумніву, що форма нехтувати що ближче стоїть до українського дієслівного керуван! ня. Питання що ставить після себе і слово легковажити, а питання чим після нього — це наслідок “зближення мов”. Коли ж мов! ною нормою дозволено два варіянти, то практика доводить, що перемагає варіянт, що повторює російський вжиток. Сьогодні у пресі ніхто не нехтує що, а лише чим. Мало того, мій текст із нехтувати що редактор журналу виправив на чим. Дозволяючи вибір одного з двох, засуджуємо один із них — і саме український — на зникнення. З точки зору інформативности, нехтувати що ін! формативніше, ніж нехтувати чим. То від! даймо перевагу інформативнішому варіянту. КАЛЬКА, ЯК МУХА: ЖЕНЕШ У ДВЕРІ, ЛЕТИТЬ У ВІКНО Дух суперечності (спротиву) — так ав! тори перекладають російську пару бес проN тиворечия. Скальковану суперечність тут цілком доречно замінити на незгоду: дух незгоди, а спротив відкинути, бо це калька польського sprzeciw, що означає опір. Нав! ряд чи дух опору може бути відповідником до духу незгоди. Не найкращим чином. Це буквальний переклад сусідського не наилучшим обраN зом, коли простіше сказати не найкраще. Незліченна безліч. Ця пара має засту! пити сусідське неисчислимое множество. Чи ж самого слова безліч не досить? Мати (велике) значення. Ця канцеляр! ська форма має народній український відпо! відник (багато) важити. За всіма параметрами, за своїми маштабами. Автори пишуть: “…збігається за всіма параметрами”, “величезна за своїми масштабами робота”. Тут за калькує російське по. А українці можуть обходитися без прийменника: “…збіга! ється всіма параметрами”, “величезна своїми маштабами робота”. Понад те. Це калька від сверх того. Українська класична мова знала слово понад, але пари понад те не утворила. Замість казати “Понад те, він співак” українці кажуть “Поза тим, він співак”. Фахівець у галузі проектування шляхів. Канцелярська копія з русчини, коли просто кажучи це — проектувальN ник шляхів. НАГОЛОСИ Чоло. Дослідження ставить наголос на перше О — як у Грінченка. І в нього ж-таки пара на чолі — з наголосом на І, а це свідчить, що й чоло треба наголошу! вати на другім О: чолО, бо селО — на селІ, вікнО — на вікнІ. НЕБАЖАНІ ФОРМИ У ВИКЛАДІ Галстук. Не приймаючи слів навоN лочка, недолік, магазин, казна, доN ход, застінок, як можна схвалювати галстук? Візьмемо, дослідимо, розглянеN мо. Автори не цураються наказових форм візьмімо, почнімо, та інколи — візьмемо, дослідимо, розглянемо. Треба бути послі! довним. Понімечити. Ближче до українського словотвору понімчити, як потурчити. Слов! никове онімечити — форма не українська. Все це, усьому цьому. Зворот “всe это одни слова” автори перекладають “це все — самі слова”. Порядок слів у парі це все, де після це слідує все — єдино правильний по! рядок слів у цьому виразі. Такий порядок мовці засвоїли тому, що сказати все се не звучало через повторення складів се — се. Були й інші причини. Відмі! нювати цю пару легше саме в порядку се все або те все, ніж у порядку все се або все те. Люди говорили “З того всього вийшов пшик”, і це було легше сказати, ніж “З усьо! го того вийшов пшик”. Слово все в парі се все або те все не потребувало чергування В з У, бо звук В у слові все вимовлявся після голосної Е у слові се або те, і тому не підля! гав чергуванню з У. Отже, наші предки каза! ли не “Усі ці діти — сироти”, а “Ці всі діти — сироти”. Поза всім іншим, це найінформа! тивніший варіянт. У мові сучасників підо впливом двомов! ності порядок слів у парі це все і те все змі! нився. Сьогодні серед носіїв постсовєтсько! го койне мало хто вживає це все. Але той, хто хоче зберігати солов’їну неповторність нашої мови, не має права відходити від цієї неповторності. Аби лиш. Форми аби лиш не фіксують джерела української мови, але зустрічаємо форму абиNно. Форму аби лиш утворили носії койне як кальку російського лишь бы після того, як мода вживати аби замість щоб притлумила справжнє значення слова аби. Рябить. Автори пишуть “аж в очах ряN бить”. Треба “аж в очах рябіє”. Адже. Офіційне койне канонізувало ли! ше цю форму. Автори не вживають варіянтів, але є форми бо ж, ж (же). Обов’язково. Те саме із цією формою — вона канцелярська. Слід послуговуватися синонімами неодмінно, конечно, конче, будьNщо. ДИСКУСІЙНІ МІСЦЯ Днями. Автори не згодні зі скорочен! ням форми цими днями. Мовні форми прагнуть скорочуватись. Це процес незво! ротний. Оборотний, обіговий. Важко зрозумі! ти, чому “капітал оборотний”, а “кошти обігові”. Непорушний, нерухомий. Автори твердять, що ці слова не синоніми. Синонім — це “слово близьке або тотожне значенням до іншого”. Слова непорушний та нерухоN мий не абсолютні, тобто взаємозамінні си! ноніми, але синоніми. Яблуко незгоди. Автори наполягають, що треба казати яблуко розбрату, тобто йти за російським перекладом. Алла Коваль у збірці “1000 крилатих виразів української літературної мови” (К., 1964) цитує з літе! ратури саме яблуко незгоди. О, об. Автори вважають, що стосується прийменник об тільки висловів про час: о другій годині тощо. А як пояснити вирази “Летів птах об восьми ногах” (Номис) та “…не хата, а курінь о чотирьох стінах” (Гри! гір Тютюнник)? Чи ж доцільно замикатися у вузьких межах? Отгрохать. По!нашому отгрохать буде не вибудувати, а вибехкати (П. Загребель! ний). Не можна однаково перекладати сти! лістично різнозначні синоніми. Зняти. Це дієслово, коли йдеться про фільм, має, як на мене, кращу, хоч і довшу форму зафільмувати. НАХИЛ ДО ГІПЕРПУРИЗМУ Вираз. Автори відмовляють цьому слову у праві на існування, рекомендуючи нато! мість вислів. Вони забувають, що мовці до! бирають з низки синонімів найкращий з ог! ляду легкомовности. Наш мовний смак не схвалює форм, де повторюються звуки. А у слові вислів повторюються і голосні (и, і), і приголосні (в). Тому слову вираз, попри йо! го нібито неукраїнськість, віддавано перева! гу. Заборонами ж тяжко поборювати при! родні процеси розвитку мов. Кофе. Автори дуже влучно розкритику! вали створення зближувачами мов двох слів богатир та багатир. Однак наполягають на існуванні двох слів кава й кофе. Можливо, що у спеціальній літературі такий поділ слушний. На побутовому ж рівні він призве! де до утвердження форми кофе замість каN ва, як це сталося із словами пролісок та підсніжник — словниковий поділ “з’їв” проліска. ПОЛІПШЕННЯ Завдавати жалю кому. Автори перек! ладаюєть цю пару як причинять страдаN ния. Ближче до істини буде причинять дуN шевную боль або й отзываться болью в чьeм сердце. Здоров’я зичимо! Це вітання калькує форму Здравия желаем! Чи ж не природні! ше сказати: Здорові будьте, пане сотнику? ДОДАТКИ Принаймні. Рекомендуючи цю форму, варто згадати і слово бодай: “Хочу мати змогу бодай писати” (З живих уст). Таким чином. Синонім до цієї форми — слово отак. Не смыкать глаз. Найкращий відповід! ник до цього виразу — не склепляти очей (Леся Українка). Следующий в очереди. Голившись у голярні Краснодара, я звернув увагу на мову перукарок. Скінчивши стригти чи голити клі! єнта, перукарки зверталися до черги: “ОчеN редной!” Такого вжитку цього слова замість слова следующий російська мова не знає. Мабуть, у Краснодарі, як і в Одесі, мешканці, стаючи російськомовними, заміняли відомі їм українські слова й звороти на російські. Слово очередной замінило наше слово черговий. У кубанців — колишніх запорож! ців — це слово означало те, що й сучасне слово наступний. ДЖЕРЕЛА А морю широченному, глибокому й силенному води не додаси. Ці слова нале! жать не Щоголеву, а Глібову. ПРОПОЗИЦІЇ Ракоподібні. Автори пропонують саме такий вжиток, усталений совєтським мово! знавством. Маємо можливість називати цей клас істот одним словом — раки. Ми ж нази! ваємо вид рибоподібних рибами, то чому не прикласти таку модель і до раків? Ці зауваги зроблено для того, щоб поліп! шити якість непересічного дослідження, друге видання якого обов’язково з’явиться.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин