“Кожна людина має янгола!охоронця, який оберігає її та допомагає у житті”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ЗАХИСНИК ПРАВОСЛАВ’Я 20 ВЕРЕСНЯ — ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИКА МАКАРІЯ
Слово Просвіти, №38 за 2008 рік
коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього” (Пс, 26, 1,3). Якось монастир оточили тата! ри і деякий час ченці не могли вий! ти ні по воду, ні по хліб. Опинив! шись у безвиході, преподобний Макарій вирішив боротися проти ворога духовною зброєю. У храмі відправили молебень до Матері Божої, і вся братія з хоругвами й іконами вийшла за монастирські ворота. Татари негайно втекли від монастиря, бо їм здалося, що на них іде величезне військо. Блаженному Макарію пропону! вали перейти в унію, та він рішуче відкинув пропозиції: “Покажіть віру в діях своїх. Чи ж християнські це справи, коли ви вбиваєте людей і знищуєте заклади, що виховують християнське благочестя?” Але татари розгромили монас! тир, ченці розбіглися. Преподобний Макарій, сповіс! тивши про лихо високопреосвя! щенного Лазаря, пішов шукати притулку в Києво!Печерській лав! рі, де залишався майже два роки. Владика Лазар по!батьківськи тур! бувався за свого постриженця, на! віть гетьманові України Дорошенку надіслав своє клопотання: “…його милість отець архімандрит Ов! руцький не в змозі спокійно жити в своїй архімандрії, розореній орда! ми і ляхами, позбавлений пастви, яка повбивана, вирушив на покло! ніння до святих місць київських… Благоволіть, Ваше вельможносте, милостиво прийняти його…” Проте такий ревний захисник православ’я потрібний був не ли! ше в Києві. Тому 1672 року митро! полит Київський Йосиф (Нелюбо! вич!Тукальський) призначив його архімандритом Свято!Успенського монастиря в Каневі. Монастир, що існував з XIII ст., підтримував тісні зв’язки із запорозьким козацтвом, тут було поховано козацького ота! мана Івана Підкову. Свято!Успен! ський собор спорудив князь Все! волод Ольгович ще 1144 року.
У монастирській обителі в пре! подобного Макарія отримав приту! лок і гетьман Юрій Хмельницький, на той час уже чернець Гедеон. Ще за життя Господь благосло! вив Макарія творити дива і здій! снювати пророцтва, і відбулося це саме в Каневі. Якось прийшов до нього слі! пий. Преподобний сказав йому: “Вір і молись до Того, хто дав зір сліпому, іди на Навечір’я Богояв! лення Господнього і молись”. На! вечір’я служив сам настоятель, мо! лячись і за сліпого. Та коли він ска! зав слова “дивні діла Твої, Госпо! ди”, сліпий відчув, як по очах його пройшов різкий промінь світла, і він прозрів. На подяку за таку вели! ку благодать Господа прозрілий побудував у Каневі храм на честь Богоявлення Господнього. Інше диво звершив преподоб! ний Макарій, коли до нього при! йшла жінка просити за свого сина, який поводився легковажно. Він взявся лікувати молитвою хворого душею юнака: то приходив до ньо! го, то запрошував до себе. Хло! пець не розумів, чому його приму! шують так довго молитися, і був дуже незадоволений. Преподоб! ний йому відповідав: “Довгі молит! ви здійснюють ченці за обітницею, і це тебе не стосується. А ось що стосується тебе: залишатися тобі без молитви — це те саме, що осу! дити душу на голодну смерть. Чи! тай одну молитву “Отче наш”, і в ній знайдеш усе — і світ богопіз! нання, й уроки для життя, і втіху, і силу Духу. Говорити уважно цю мо! литву, думаю, не тяжко”. Проказавши молитву, юнак за! хотів повторити її вдруге і втретє. Вона йому так сподобалася, що повторював її постійно, добре тру! дився, був уважним до себе, тож став втіхою для матері. Якось трапився випадок із суд! дею, який постійно брав хабарі у бідних і скривджених. Преподоб! ний Макарій сам почав надсилати йому гроші й додавав записки зі словами: “Віддаю останнє, більше не маю, пожалій себе і мене”. З ча! сом суддя зрозумів, яке він тво! рить зло, і все неправдою нажите віддав церквам. По пораду і допомогу до препо! добного Макарія йшли всі мешкан! ці Канева: старі й малі, здорові й хворі, убогі й багаті, бо для всіх він був і батьком, і порадником, і бла! годійником. Маючи дар пророцтва, за кіль! ка років перед смертю він побачив видіння: густі хмари оповили його обитель і мряка нависла над усією
Україною. “Недобре знамення, — казав Макарій, мабуть, буде вели! ка скорбота для нас”. Невдовзі жи! телі Канева зазнали страшного го! лоду і впали у відчай. Преподобний роздав усе своє майно, щоб уряту! вати їх від смерті, годував і нада! вав притулок в обителі. Канівський Свято!Успенський монастир і його настоятеля часто відвідував гетьман Правобережної України Петро Дорошенко. Саме завдяки порадам преподобного Макарія гетьман зрікся підданства Туреччини. Преподобний Макарій перед! бачав, що Канів зруйнують, оби! тель занепаде. Знав він і про свою мученицьку кончину. 1675 року на канівські землі вдерлися поляки, місто спалили, багатьох мешканців повбивали, інші заховалися в мо! настирі. Але це був лише початок лиха. 1678 року султан послав чис! ленне військо турків і татар в Укра! їну на допомогу Юрію Хмельниць! кому. До славного козацького міс! та Канева вони підійшли 4 вересня і взяли його, знищивши населен! ня, яке не встигло сховатися в мо! настирі. Та коли під натиском во! рога впали монастирські ворота, народ кинувся до Свято!Успен! ського собору. Лише архімандрит Макарій із закам’янілим лицем стояв із хрестом і благав не вбива! ти людей та не оскверняти храму Божого. Татари схопили його, ві! дібрали хрест і потоптали. Самого Макарія катували, а він терпів і мо! лився, просив Господа “укріпити” його. Бусурмани вимагали віддати монастирське золото й інші кош! товності, але почули у відповідь: “Моє золото на небесах, а не на землі”. Вони відрубали йому голо! ву й залишили на площі. Це стало! ся 7 вересня 1678 року. Уночі ка! нівці забрали тіло преподобному! ченика до храму, а наступного дня вороги підпалили храм. У пожежі загинуло все і всі, залишилося нетлінним тіло архімандрита: в одязі, з хрестом на грудях. Похо! вали його в храмі під жертовни! ком. Через 10 років під час пере! будови храму тіло викопали. Не! тлінні мощі сприяли багатьом зці! ленням. Щоб зберегти мощі, їх пере! несли в Переяслав, у полкову цер! кву Воскресіння Христового. 1713 року вони вже були в Переяслав! ському Свято!Михайлівському мо! настирі, а після його ліквідації 1786!го їх зберігають у церкві Пе! реяславського Вознесенського монастиря. Сьогодні святі мощі преподоб! номученика Макарія спочивають у Свято!Михайлівському соборі Черкас. Пам’ять перенесення мощей святого відзначають 26 травня.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
