“Якщо хочемо не втратити незалежність, не маємо права проводити в державі ліберальну політику рівних можливостей”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ІГОР ЮХНОВСЬКИЙ: «СЕРЕДНІЙ КЛАС НІКОЛИ НЕ УТВОРИТЬСЯ В ЛІБЕРАЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ»
Слово Просвіти, №38 за 2008 рік
— Ігоре Рафаїловичу, як Ви сформу! лювали б головні завдання Інституту національної пам’яті? — Ми визначили для себе три головні напрями. Перший спрямований на впро! вадження національної ідеї у суспільне життя України. Створення носія національ! ної пам’яті, національної ідеї, національної ідентичності — другий напрям. І третій — захист природи суспільства. Треба чітко розуміти, чому 1917!го УНР не змогла протриматися. Проголошена 1991 року незалежна Україна утвердилася. Річ у тому, що 1917!го провідні діячі, які проголосили УНР, були соціалістами, близькими за ідеологією до більшовиків. За винятком, може, того, що політикою Леніна був терор. Основні помилки біль! шовиків якоюсь мірою були і в Михайла Грушевського, і у Володимира Винничен! ка. А основних помилок марксизму!лені! нізму три. Помилка Маркса була в тому, що він стверджував: праця, мовляв, навіть не! оплачувана, — єдине джерело доданої вартості. Насправді універсальне джерело удосконалення життя на Землі — засвоєн! ня енергії Сонця. Друга помилка міститься у “Квітневих тезах” Леніна. В них він пере! конував усіх і, мабуть, себе в тому, що можна… — …побудувати соціалізм в одній окремо взятій країні? — І це призвело до ізоляції держави. Звісно, в ізольованій державі виникає без! лад — за другим законом термодинаміки. Це універсальний закон природи — безладу всіх діях. Третьою помилкою вже Леніна і Сталіна було те, що можна націоналізувати всі засоби виробництва і майно, досягнув! ши оптимізації управління господарством. Це нездійсненна ідея, яка вимагала надве! ликої енергії для її впровадження. І тому Радянський Союз був державою, побудо! ваною на утопічній ідеології. А щоб таку ідеологію реалізувати, потрібен примус. — Ігоре Рафаїловичу, в цьому і Захід був винен. — На відміну від істориків, які вже ство! рили собі історію СРСР, належить вирізня! ти дві часові фази в історії Союзу: від 1917 року до Другої світової війни, та після вій! ни — до проголошення незалежності Укра! їни. У першій фазі СРСР був замкнутою країною. Панував суцільний терор — щоб утримати замкнуту систему, яка, як відо! мо, неухильно прямує до розпаду. Чомусь історики оминають роль Другої світової війни. А тут СРСР змушений був відкрити! ся. Крім того, відбулася важлива техноло! гічна подія — вибух атомної бомби над Хі! росімою і Нагасакі. Людство перейшло на нове джерело енергії. Це був переломний момент в історії. До вибуху московські ака! деміки вели, по суті, жебрацький спосіб іс! нування. Лише інстинкт наукових відкрит! тів тримав цих людей. Після ядерного ви! буху відбулася кардинальна зміна в науко! вій політиці Радянського Союзу. Зарплата науковців одразу ж зросла в сто разів, від! крились навіть спеціальні магазини для науковців. — Коли це відбулося? — Десь у середині 40!х років. У Львові теж був такий магазин — на розі, де Буди! нок профспілок. Із сорок п’ятого почали видавати багато підручників, перекладе! них з різних мов. Студентам підвищили стипендію. СРСР відкрився світу в галузі науки і почав конкурувати. Розвивалася наукова й інженерна інтелігенція. 1991 року незалежність України підтримала ве! личезна кількість технічної й наукової ін! телігенції в усіх галузях — в сільському господарстві, в індустрії, у сфері обслуго! вування. А 1917 року УНР не було кому підтримати. — Може, якби не непродумані кроки урядовців УНР, зокрема, коли йшлося про політику щодо селян. — Тоді міста були здебільшого окупо! вані євреями, поляками, росіянами. Укра! їнці перебували на десятих ролях… Врешті, більшовики перемогли УНР ще й тому, що мали головне гасло, яке вигідне сільській бідноті: “Земля — селянам”. 1921 року Ленін видав декрет, за яким се! лянам дозволяли використовувати цер! ковне золото та срібло для поліпшення справ у своїх господарствах. Отже, селян привчали багатіти на грабіжництві. І лише тоді, коли запровадили “продразвьорс! тку” і “продналог”, селяни повстали. З бо! ку держави — терор проти селян. Тоді се! ляни зрозуміли, що вони — українці. Ма! сові повстання, як знаємо, держава при! душила першим Голодомором. Але до 1928 року селянство таки розвивалося. Другий злочин — колективізація й розкуркулення, які почалися 1928 року. Третій злочин — ліквідація Автокефальної Православної Церкви; четвертий — ство! рення уявних політичних організацій, до яких “приписували” найвидатніших укра! їнських постатей з тим, щоб потім через судові покарання заслати їх у табори або знищити. Так знищили українську еліту: господарів та інтелігентів. Ще один злочин, який відгукнеться і в наступних поколіннях, — відокремлення дітей від батьків, зокрема під час розкурку! лення. Тобто вивозили сильні, міцні україн! ські сім’ї, а дітей — в дитбудинки, де маля! там до 4 років давали нові прізвища. А старших виховували в комуністичному ду! сі, в ненависті до українства. Є оповідання про сім’ю, де батьків вивезли як куркулів, а донька з братом потрапила до дитбудинку. 1928!й рік… А вже 1932!го хлопчина, маю! чи 15 чи 16 років, ходив зі щупом і видлубу! вав зерно в односельчан. — Одразу ж згадується “Плаха” Чингіза Айтматова — манкуртство. Чи “Мальви” Романа Іваничука. — Так, той хлопець вже переконаний у своїй правоті. Його вже “виховали”… По! тім почався геноцид 1932—1933 років, що тривав 4—5 місяців, заснований на системі “чорних дощок”: село оточували збройні загони, з села вивозили геть усе, і люди вимирали. СРСР відмовлявся від іноземної допомоги. Про це забороняли писати. — Але ж Захід знав, що діється. У ГаN лицькій пресі були оповідання про ГоN лодомор в Україні. Чому Захід так поN вівся? Чому США в розпал Голодомору встановили дипломатичні відносини з СРСР? — Захід — це Захід… Історики вважа! ють, що 1933!й — кінець незалежної Укра! їни, створеної Українською Центральною Радою. Перед більшовиками лежала роз! пластана Україна, яку вони формували вже як свою республіку. Є три основні засади у створенні Інсти! туту національної пам’яті. Перша — впро! вадження національної ідеї в усі галузі сус! пільного життя. Це означає, що українську мову як державну слід упровадити в усі сфери суспільного життя і виробничої ді! яльності, а не лише в мистецтво. Якщо ми цього доб’ємося, Україна чітко стане на національні ноги. Друге основне завдання Інституту — допомога у створенні носія на! ціональної пам’яті, національної ідеї, наці! ональної ідентичності. Таким носієм має бути панівний середній клас. — Щодо цієї тези маєте багато опоN нентів, які стверджують: творення сеN реднього класу — це спроба обійти поN яву суспільства, побудованого на націN ональній ідеї. — Я — людина вперта. Отже, третій напрям — це захист природи суспільства, захист людської думки, звільнення її від
Справи — справами, але керівник Інституту національної пам’яті Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, хоч би як був зайня0 тий у Києві, не минає нагоди побува0 ти у Львові, з родиною. Телефоную на львівський номер і чую знайомий голос у слухавці: “Приходь!” Розмова, яку пропоную читачам, певною мірою специфічна: вона з ке0 рівником знакової для України уста0 нови — Інституту національної па0 м’яті. Його ще називають Інститутом безсмертя українського народу.
страху перед тоталітаризмом, відновлення навколишнього природного середовища. Щоб ці три завдання, три напрями ви! конати, робимо послідовні дії. Зараз — рік 75!ліття Голодомору. Інститут зробив ба! зову виставку під девізом “Ми звинувачує! мо!” Створюємо Національну Книгу Пам’яті. — Кожна область — свою? — Так. Національна Книга Пам’яті скла! датиметься з таких розділів: 1) села, в яких був Голодомор; 2) списки людей, які тоді загинули; 3) спогади очевидців; 4) вико! навці Голодомору; 5) розповідь про людей, які допомагали іншим вижити. Отже, таку книгу почали робити — у звичайному й електронному форматах. І все це буде зве! дено в єдину базу даних. Це тривалий про! цес. Ми вже провели Закон про Голодоморі подали національну програму про Голо! домор, розраховану до 2012 року. Інститут планує створити ідеологію Музею Голодо! мору у Києві. На основі цієї ідеології буде оголошено міжнародний конкурс на ство! рення Музею Голодомору. Друге завдання — підготувати закон про учасників визвольного руху — з 1917 до 1955 року. Третє завдання — створення підручника з історії України. — Нині вже, здається, є чимало підN ручників… — Кожна область пише свою історію. Кожен університет має свою історію. Ідеться про те, щоб створити таку історію держави, яка розповідала б не лише про рух народних мас і народні повстання, а й надавала матеріали про постаті. І про тих, хто працює на виробництві, і про тих, хто був меценатами, і про князів, і про гетьма! нів, про українську шляхту. Всі вони повин! ні знайти своє місце в Україні, і діти про це повинні знати. — Незабаром нам планують на0 в’язати… — Полтавську битву — “святкування” її 300!річчя. Але ще цього року — рокови! ни, коли гетьман Іван Мазепа уклав дого! вір зі шведами. А щодо “нав’язування”, то Україна повинна мати певну позицію. Ви! даватимемо книжки масовими наклада! ми, щоб вони були недорогими і доступ! ними всім. Мене як фізика дивує 1917 рік. У Харко! ві було створено паралельний “україн!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
