Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Куди йдемо? · “Разом нас багато, але сьогодні ми не разом через приватні амбіції партійних лідерів”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ЦЕ БУДЕ СТРАШНА КРАЇНА…

Слово Просвіти, №38 за 2010 рік

Помаранчева революція була настільки успішною, наскільки її ус$ піх залежав від тих, що стояли “внизу”. Натомість “трибуна”, себ$ то влада, занапастила все. “Навер$ ху” свої закони, і подолати їх бю$ рократично-здирницьку сутність не спромігся ніхто. Тоталітарний режим мав два типи опозиції — явну (дисидент$ ську) та приховану. Важливо, що обидві ґрунтувалися на безкорис$ ливій активності та “горизонталь$ них” зв’язках. Натомість сучасна українська опозиція представ$ лена ієрархізованими структу$ рами, внутрішньо однотипними зі структурами чинної влади. Та$ кою вона і мусить бути, якщо орієн$ туватися на потенції “хорошої” вла$ ди, але в сьогоднішній Україні така влада міф. Перспективу кожної держави опозиція віддзеркалює не менше ніж чинна влада. У сьогоднішній Росії опозиції як активного чинника на політичній мапі фактично немає; вона знайдеться, коли вичерпа$ ються нафта і газ, а в що на той час виробиться інтелігенція, важко сказати. Україні також загрожує втрата справжньої опозиції — та$ кої, яка не має за єдину мету чер$ гову інтронізацію лідера. Інститути громадянського суспільства за визначенням не є політизованими, відтак вони не перебувають серед прихильників чи опонентів влади. Проте кожен антидемократичний крок останньої зачіпає права тих чи інших прошарків суспільства, і са$ ме через громадські структури во$ но швидко реагує; це відбувається щодня, а не лише в день виборів. Виграти вибори важко, будувати громадянське суспільство ще важ$ че — але не маємо вибору. Як не мала його колись “соціалізована” Польща, доки не створила неза$ лежну профспілку “Солідарність”. Влада у визискуванні країни й не$ хтуванні громадянами заходить так далеко, як громадяни дозволяють. 2004 року суспільство продемонс$ трувало, що в терпіння є межі. Це стало несподіванкою для правите$ лів. Нині опозиція в усіх її втіленнях знову має чимось здивувати. Міря$ тися мітингами не має сенсу через їх низьку ефективність, не кажучи вже про такий політтехнологічний мотлох як блокування парламент$ ської трибуни. Найбільше, на що патріотичні сили можуть сподіва$ тися у цій ВР, — відсутність консти$ туційної більшості в руках Янукови$ ча. Сьогодні і завтра передумови майбутніх успіхів мусимо шукати поза парламентом. А для цього ма$ ємо розплющити очі і зрештою по$ бачити, що сьогоднішня опозиція перебуває на межі дефолту. Щомі$ сячне національне дослідження “Омнібус” (1200 респондентів ві$ ком 16—35 років) засвідчили, що після “пікової” довіри в травні, в серпні українці розчаровані всіма політиками. За технологією, якою користується при опитування ком$ панія TNS, оцінка “плюс 2 бали” оз$ начає 100 % довіри населення, а “мінус 2 бали” 100 % недовіри. Від$ так сьогодні Янукович має мінус 0,16, М. Азаров — мінус 0,39, Ю. Тимошенко — мінус 1,06. Отже, опозиція не спромоглася підняти навіть те, що впало з владного во$ за. Кращі оцінки мають міліція ($0,80), прокуратура ($0,84) і суди ($0,93). Але! Протестний потенціал нації незрівнянно вищий ніж те, що уособлюють Ю. Тимошенко чи будь-хто інший. Разом нас багато, але сьогодні ми не разом через приватні амбіції партійних лідерів. Коли ні влада, ні опозиція не мають довіри суспільства, трапляється той соціальний злам, який знищив гуманітарний і культурний потенці$ ал Російської імперії: формуються чорні та червоні сотні, а перемога будь-якої з них спричиняється до диктатури. Євген БУКЕТ 1937 рік починався з першого стуку в двері, з першого “Гражда$ нін, прайдьомтє”, з першого страху “По кого?”. Він набирав сили кож$ ної ночі, коли хтось намагався не чути, що прийшли по сусіда, коли хтось думав “А може, й справді є за що?”, набирав сили з кожним по$ легшенням “Слава Богу, не по мене”. І кожної ночі тих “не по мене” ставало все менше. Каток репресій підім’яв під себе спочатку сотні, потім тисячі, десятки, сотні тисяч. Сотні тисяч, які могли зупи$ нити його на самому початку, були розчавлені поодинці. Про це нага$ дали 15 вересня учасники акції “Приходь, здавайся!”, організова$ ної низкою громадських організа$ цій на захист істориків, яких пере$ слідує Служба безпеки України. 9 вересня о 7.30 шестеро спів$ робітників СБУ — без жодних пояс$ нень — на вокзалі у Києві затрима$ ли історика, директора Національ$ ного музею “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого. 13 вересня з 17 до 22 години й 14 вересня з 9 до 11 години співробітники СБУ обшуко$ вували кабінети працівників цього музею. Вилучено 2 ноутбуки, 1 жорсткий диск, паперові копії іс$ торичних документів із кабінетів науковців. Вилучено відеосвідчен$ ня дисидентів, записані дослідни$ ками протягом 2009—2010 років… “Це спроба налякати істориків і припинити поширення документів, розсекречених Службою безпеки України упродовж кількох минулих років, — переконана керівник прог$ рам Центру досліджень визвольно$ го руху Ярина Ясиневич. — Сьогод$ ні вони вилучили документи, вилу$ чають їх копії. Забілому на допиті говорили про якусь групу з 19 осіб. Це мабуть усі історики, які працю$ вали з цими документами. Також це спосіб припинити походи істо$ риків в архів СБУ, щоб молоді нау$ ковці, студенти боялися цієї теми”. “Якщо ми сьогодні не зупини$ мо свавілля влади, то завтра до іс$ ториків будуть вдиратися в домів$ ки для того, щоб вилучити їхні при$ ватні комп’ютери і сховати цю ін$ формацію, — зазначив організа$ тор акції, кандидат історичних наук і екс-директор архіву СБУ Володи$ мир В’ятрович. — Одним із моїх ключових завдань на посаді дирек$ тора архіву було зробити макси$ ОФІЦІЙНО Щодо розслідування кримі) нальної справи у сфері захисту державної таємниці У зв’язку з поширюваною у де$ яких засобах масової інформації некоректною оцінкою заходів, що здійснює Служба безпеки України у сфері захисту державної таєм$ ниці, наголошуємо таке. Позиція СБУ щодо відновлен$ ня історичної правди залишається незмінною, особливо, коли йдеть$ ся про вшанування пам’яті мільйо$ нів безвинних жертв політичних репресій, які відбувались на нашій землі у ХХ столітті. Тому необґрунтовані заяви про начебто згортання роботи у цьому напрямку і “утиски” істори$ ків вводять в оману українських громадян і міжнародну спільноту. Нагадуємо, що саме СБУ була ініціатором відкриття у колишній львівській в’язниці Меморіально$ дослідницького комплексу пам’яті жертв окупаційних режимів. До цього часу Музей перебу$ ває на балансі СБУ, утримується за рахунок бюджету СБУ, його працівники, у тому числі його ди$ ректор пан Забілий отримують зарплату в СБУ. мально доступними документи, яків ньому зберігаються. І мені це вдалося. А сьогодні, впевнений, ми відстоїмо право вільного досту$ пу до нашої історії”. Учасники акції принесли сим$ волічні диски з копіями матеріалів із архіву СБУ, які стали відомі гро$ мадськості завдяки зусиллям істо$ рика Руслана Забілого та його ко$ лег. “Забілий віз інформацію для мене!” — таким чином, тримаючи в руках диски, вони стверджували суспільну важливість цієї інформа$ ції. З дисків перед будівлею СБУ вони виклали цифру “37” зі знаком питання. На плакатах, які тримали учасни$ ки акції, було написано: “Стоп КГБ!”, “Історикам — свободу”, “Зупинити беззаконня СБУ”, “ЧК — повертайся в минуле!”, “Це Володимирська чи Луб’янка?” тощо. Загалом в акції взяли участь близько 200 осіб. Попри невелику чисельність, вразив резонанс. Се$ ред тих, хто вийшов до будівлі СБУ, колишні політв’язні Василь Овсієн$ ко, Левко Лук’яненко, Степан Хма$ ра, Євген Сверстюк, Орест Васкул, письменники Оксана Забужко, Іван Малкович, співаки Сашко Поло$ жинський, Сергій Фоменко, відомі журналісти Ігор Слісаренко, Вах$ танг Кіпіані, Тетяна Чорновіл (яка прийшла підтримати акцію на ос$ танніх тижнях вагітності), режисер Більше того, сама назва — На$ ціональний музей-меморіал жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Служби безпеки Украї$ ни — підкреслює зазначене вище. 13—14 вересня ц.р. у примі$ щеннях УСБУ у Львівській області, у яких розташовані структурні під$ розділи Музею, у рамках розслі$ дування кримінальної справи за фактом готування до розголошен$ ня співробітником СБУ відомос$ тей, що становлять державну та$ ємницю, тобто за ознаками зло$ чину, передбаченого ч.1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу Украї$ ни, було проведено огляд місця події. Стаття 190 Кримінально$ процесуального кодексу України визначає право слідчого вилучати під час таких процесуальних дій матеріали, документи, предмети, які мають значення для провад$ ження кримінальної справи. Отже, заяви про те, що СБУ “несанкціоновано” обшукала власне приміщення, звучать аб$ сурдно. Так само є абсурдними заяви про те, що унікальні матеріали зі свідченнями жертв політичних репресій, які знаходились у вилу$ чених слідством комп’ютерах, на$ чебто “будуть втрачені назавжди”. Сергій Архипчук, Олесь Доній, Юрій Рибачук, Андрій Іллєнко, істо$ рики Київського університету імені Т. Шевченка, Львівського універси$ тету імені І. Франка, Академії наук, активісти громадських організацій — “Не будь байдужим”, “Відсіч”, Товариства політв’язнів та репре$ сованих, ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, “Новий громадянин”, “Стоп цензурі”, Молодіжний націо$ налістичний конґрес, Національ$ ний альянс, Громадянської асам$ блеї України, Коаліції учасників по$ маранчевої революції та ін. Осо$ бисто мені більшість облич були знайомими. Мимоволі навіяло сум$ ні асоціації, що тут зібралися ос$ танні романтики демократичного майбутнього України… Реакція Служби безпеки стала відомою того ж дня. Чи є заява прес-центру СБУ перемогою про$ тестувальників? Очевидно лише те, що ні Забілий, ні історики чи будь-які працівники музею “Тюрма на Лонцького” ніколи не працюва$ ли з інформацією, яка визначена державою Україна як таємна. А що там собі надумав Хорошковський — то, кажуть організатори акції “Приходь, здавайся!”, його проб$ леми. І прокуратури. І Януковича. А в СБУ, в прокуратурі і в адмініс$ трації Януковича, напевно, вважа$ ють навпаки. І “тупо” продовжують робити свою справу. Працівники Архіву СБУ, які вклю$ чені до складу експертної групи, котра вивчає вилучені матеріали, є досвідченими науковцями з вели$ ким досвідом роботи з унікальними документами, які є безперечним надбанням нашої історії. Наразі проводиться відповід$ на експертиза, після чого всі вилу$ чені матеріали будуть повернуті до музейного фонду львівського Меморіалу. Незважаючи на відповідні про$ цесуальні дії, робота Музею не зу$ пинялась ані на хвилину. Усі бажа$ ючі можуть відвідати його експо$ зицію у визначений розкладом йо$ го роботи час. Наразі дії співробітника СБУ розглядаються виключно в кри$ мінальній площині. Відбулося попередження спроби передачі третім особам співробітником СБУ документів, що є власністю держави і охороняються закона$ ми України. Інша річ, що тривіальну ситуа$ цію дехто намагається використа$ ти як штучний привід для неконс$ труктивної критики української спецслужби і перевести її у полі$ тичну площину. Прес)центр СБ України Міністр Табачник, заперечення Голодомору, харківські угоди, кредити МВФ, зміни керівництва і позбавлення частот телеканалів, підвищення ціни на газ, утиски державної мови, арешти істориків… Яких ще сюрпризів чекати від режиму Януковича? В тому, що кожне ноу-хау, яке відбувається з “благословення” гаранта Конституції, наближає нас до ліквідації держави Україна сумнівається нині хіба що бовдур. Але часто здається, що бовдурів у цій країні, скажімо, навздогад, не 12,5 мільйонів, а значно більше. Сприймаючи як належне, кожну нову витівку влади суспільство все глибше ковтає гачок залежності від неї, нівелюючи досягнення попередніх років. Утомившись від безкінечних політичних воєн і виборів, пересічні громадяни України не бажають брати участі у нових акціях протесту і терпимі до керманичів, аби лишень “не муляли їм очі”. Опозиція давно вже не відзначалася конструктивними заявами і реальною протидією опонентам, тож чи не тому будь-які “повороти”, запропоновані нинішніми владцями сприймаються як “необхідний” елемент “покращення життя вже сьогодні”. Схоже, що “коаліція”, користуючись нинішньою байдужістю населення, оформить на свою користь і майбутні місцеві вибори… Раптом ми прокинемося в новій-“старій” країні. Хоч би що нам обіцяли — це буде страшна країна. Нас чекатиме новий 1933-й, 1937-й, 1941-й рік?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин