Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Якщо ти справжній українець, борися, тримайся!” · с. 6сторінка оригіналу ↗

НЕ ПРОСПАТИ УКРАЇНУ

Слово Просвіти, №38 за 2010 рік

20 вересня цього року в Укрінформі відбулася пресконференція, присвячена обговоренню проекту закону “Про мови в Україні”, який підготували представники правлячої коаліції. Авторитетні науковці, письменники, юристи підтримали просвітян, висловили свою громадянську позицію щодо цього законопроекту та реальної загрози функціонування української мови, державності України в разі його прийняття. Розпочав прес-конферен$ цію Павло Мовчан, голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Представивши учас$ ників, сказав: “Мовне питання в Україні залишається фундамен$ тальним, визначальним щодо не$ залежності нашої держави. На за$ конопроект від правлячої коаліції “Просвіта” відповіла “Звернен$ ням до українського народу”, яке прийняло Центральне правління. Сподіваюся, що цю Заяву поділя$ ють і підтримають інші громадські організації, творчі спілки, усі ті, хто обурений появою дискримі$ наційного щодо українців зако$ нопроекту “Про мови в Україні”. Цей документ зареєстрований протизаконно, я про це вже гово$ рив: відповідно до регламенту Верховної Ради альтернативні за$ конопроекти реєструються про$ тягом 14 днів. Пройшов майже рік після того, як подано мій зако$ нопроект. І раптом реєструють законопроект від коаліції, авторс$ тва Єфремова, Симоненка, Гри$ невецького — представників більшості. Очевидно, він нав’яза$ ний згори, а Володимир Литвин, до якого ми пишемо зараз листи, заховався за спиною свого од$ нофракційника Гриневецького. Суть цього законопроекту зводиться до того, що українська мова декларативно називати$ меться державною, а фактично буде витіснена з усіх сфер. Це добре розроблений законопро$ ект на підставі тих 16 законопро$ ектів, які подавав у минулому й позаминулому роках Колесне$ ченко, відомий депутат із Севас$ тополя, якого вже не раз назива$ ли представником російських спецслужб. На мій погляд, обго$ ворюваний законопроект від коа$ ліції розробила певна аналітична школа чи група. Чим цей закон може для нас обернутися в разі його прийняття? По-перше — нестабільністю, хоча автори проекту лицемірно стверджують, що він стабілізує і сконсолідує націю. Це неправда. Відома формула: дві мови — дві держави. Кожен з учасників на$ шої прес-конференції висловить$ ся щодо цієї кричущої проблеми. Якщо українська нація буде поз$ бавлена своїх засад, прав, пер$ спектив, бо мова — це дім буття, матимемо безкінечну кількість конфліктів. Той, хто цього не прогнозує — просто сліпець. Вважаю, що нам треба домага$ тися зустрічі з президентом В. Ф. Януковичем, щоб донести до влади думку опонентів зако$ нопроекту. І тих, хто сьогодні бе$ ре участь у прес-конференції, і переважної більшості громадян України, яким дорога їхня мова. Юрій Мушкетик, письмен) ник, Герой України, один із розробників Закону про укра) їнську мову в Українській РСР зазначив, що порівняно з ниніш$ нім законопроектом, навіть За$ кон, прийнятий за радянських ча$ сів, дуже прогресивний. — Ми знали Радянську Кон$ ституцію, в якій було написано, що громадянин Радянського Со$ юзу має право на свободу слова, друку, вуличних акцій, демонс$ трацій… Ми це читали і знали, що це — неправда. Насправді життя визначалося постановами ЦК КПРС. Зараз ми повертаємося на ту второвану дорогу беззаконня. Є Конституція України, є ст. 10 про мову, а тепер усе це хочуть замінити цим русифікаторським проектом. Нині й так українська мова в загоні. Переважну більшість на$ ших ЗМІ дотує російський шові$ нізм. Він набирає розмаху, при$ гинає нас до землі й хоче викорі$ нити нашу мову. Зараз влада ро$ бить усе, щоб догодити Кремлю. Чого вартий хоча б автопробіг президентів “Петербург—Мос$ ква—Київ”, який назвали “Шля$ хами Миколи ІІ”. Демонстрація такої підлеглості викликає асоці$ ацію з історичним явищем, коли наші гетьмани були змушені під$ писуватися: “Вашего вєлічества вєрний холоп, раб і подножка”. Богдан Хмельницький ще так не писав, а коли від такого підпису відмовився Іван Виговський, проти нього спрямували всю зброю, відторгнули його. А Юрій Хмельницький, оточений мос$ ковськими військами, вже зму$ шений був так підписатися. Не$ забаром може статися, що й наші зверхники підписуватимуться “холоп і подножка”. Те, що робиться з мовою, — це і болюче, і страшно. Телевізор увімкнути не можна — там усе проти мови, проти України. Нема мови — нема держави, це всі дав$ но знають. У Верховній Раді зараз немає тієї сили, яка протистояла б цій антиукраїнській агресії. На$ віть за радянських часів у нас у серці була Україна, ми щось ро$ били, на щось сподівалися. Коли здобули незалежність, розквітли серцями. Тепер, гадаю, нам зали$ шається єдине — боротися. Тре$ ба звернутися до народу, до мо$ лоді, до справжніх українців із закликом: “Якщо ти справжній ук$ раїнець, борися, тримайся!” Професор Києво)Могилян) ської академії Лариса Масенко проаналізувала ситуацію: “Дуже прикро, що на двадцятому році незалежності ми знову боремося за державність української мови, фактично — за збереження нашої держави. Зараз іде дуже активний наступ і на національний сувере$ нітет, і на демократичні завоюван$ ня”. Для впровадження державної російської мови використано “Єв$ ропейську хартію регіональних і міноритарних мов”. Це підступний і лицемірний хід. Не маючи змоги навіть зараз провести через Вер$ ховну Раду російську мову як дер$ жавну, використовують цей доку$ мент, який викликає великі диску$ сії навіть у Європі. Його затверди) ли 1992 року, але багато країн Хартію досі не ратифікували. Нап) риклад, Конституційна рада Франції відмовилася від ратифі) кації, вважаючи, що цей документ націлений на регіоналізацію Єв) ропи, що він загрожує єдності на) ціональних держав. Не ратифіку) вала Хартію й Росія, хоч на її тери) торії проживає понад сто націо$ нальних меншин. Ми знаємо, скільки мов там уже загинуло, скільки перебуває на межі вими) рання. А Хартія призначена пере) дусім для захисту загрожених мов, тих, які мають невелику кіль) кість носіїв. Хибно трактуючи до) кумент, хочуть використати його для проголошення на всій терито$ рії України російської як регіо$ нальної, а не захищати гагаузьку, кримськотатарську, караїмську та інші міноритарні мови, які справді потребують захисту. Не йдеться також про паритетну українсько$ російську двомовність. Яка дво$ мовність, наприклад, у Донецькій міській раді, ми добре знаємо по її секретареві Миколі Левченкові, який відверто заявляє, що україн$ ська мова — це діалект росій$ ської, і що в Україні має бути тіль$ ки одна державна мова — росій$ ська. У Криму також ніде україн$ ської газети не знайдете, в жод$ ному кіоску. Немає не тільки укра$ їнських, а навіть російських версій демократичних газет, таких як “День”, “Дзеркало тижня”. Фото Олеся Дмитренка Безперечно, проект закону призначено передусім для зро$ сійщення освіти, і недаремно Москва поставила такого украї$ нофоба як Табачник на посаду мі$ ністра. Планують ввести норму, що в школах діти навчатимуться тією мовою, якою хочуть батьки, а студенти обиратимуть мову самі, навіть посеред навчального року. Це рішення, до речі, як і багато попередніх, вносить хаос у систе$ му освіти, а освіта — це ключова сфера для утвердження Україн$ ської держави. Отже, якщо депутати, особливо ті, які йшли від демократичних сил, проголосують за цей закон, вони навіки вкриють себе ганьбою. Володимир Василенко, доктор юридичних наук, про) фесор сказав: “У жодній євро$ пейській країні принцип вільного мовного самовизначення не зас$ тосовується щодо державної мо$ ви. Державною мовою повинен володіти кожен громадянин. Го$ ворити про мовне самовизначен$ ня щодо державної мови це все одно що про податкове самовиз$ начення. Зібралася група грома$ дян, наприклад, і вирішила не платити податки. Жодна держава такого не дозволить. А з мовою так чинити можна?” Володимир Василенко зазна$ чив, що свого часу цей закон про Хартію голова ВР Литвин провів з порушенням багатьох процедур на основі дуже недосконалого пе$ рекладу документа з російського варіанта, де було спотворено тер$ мінологію і навіть назву. Має бути “Європейська хартія регіональних або міноритарних (меншинних) мов”, тобто мов мало$ вживаних. У Хартії немає жодного положен$ ня про запровадження якогось мовного статусу, йдеться лише про можливість вживання цих мову певному регіоні, де носії живуть компактно, їхній захист. Але це не повинно здійснюватися на шкоду державній мові, звужувати сферу її застосування. У новому проекті закону спотворено принципові положення Хартії. Лицемірна ст. 7 проекту, де говориться, що укра$ їнсько-російська двомовність склалася історично і є важливим надбанням українського народу. 300 років нашу мову нищили, під$ давали жорстоким репресіям мільйони її носіїв — і це “історично склалося”? Якщо цей проект буде прийнято, це зажене українців умовне гетто. Це юридично неза$ конно й аморально. Ми повинні донести до грома$ дян України думку, що якщо буде запроваджено цей закон, то це смерть Української держави, смерть демократії. Матимемо статус громадян іншої держави. А громадяни Росії, окрім мегаполі$ сів, живуть дуже бідно. Чи хочемо такої долі? Якщо ні, треба всім ак$ тивно протестувати проти цього, відбити мовну агресію. Юрій Мицик, доктор істо) ричних наук розповів, що подібні мовні дискусії тривають із ХІХ століття. Тоді ще наука встанови$ ла, що є окремий український на$ род, українська мова. Сучасна влада науково неспроможна, і виставляє таких опонентів, як Бу$ зина тощо. У плані зросійщення влада досягла багато, спочатку цар-батюшка, потім більшовики, нинішня влада продовжує. Мовна війна — це складова загальної антиукраїнської політики. Росія була імперією і залишається. Академік АН України Віталій Дончик сказав, що вдесяте чи всоте читаючи заяви на захист української мови, думає про ци$ нізм тих, які нам протистоять. З’явився новий стратегічний про$ ект — покінчити з Україною. Адже вже написано багато томів ґрун$ товних наукових розробок (не ка$ жучи вже про соціологічні дослід$ ження, публіцистику тощо) з різ$ них аспектів мови, які спростову$ ють твердження українофобів. Але ті вперто повторюють ті самі кліше, що нам нав’язували за ра$ дянської влади. Ніби українську мову ніхто не забороняв, ніби не розроблена українська наукова термінологія тощо. Ще 2006 року, коли Віктор Янукович був прем’єр-міністром, найавторитетніші українські вчені звернулися до президента з при$ воду того, що вони глибоко зане$ покоєні тим, що “Європейська хартія регіональних або мінори$ тарних мов” може бути перекру$ чена і використана на шкоду дер$ жавній мові й зачитав цю заяву. Золотий голос України, на) родна артистка Ніна Матвієнко підтримала промовців, поетично порівняла неповторність україн$ ської мови з народною піснею про матір: “Змалювали очі, зма$ лювали брови, та не змалювали щирої розмови”. Ця щира розмо$ ва може бути тільки рідною мо$ вою, яку треба відстояти, “не про$ спати Україну”. Академік, Герой України, Голова Українського фонду культури Борис Олійник підсу$ мував: “Хоч би хто що говорив, ми повинні заявити свою позицію у Верховній Раді, бо це буде база, звідки воюватимемо за праве ді$ ло. Не можна коаліції так лукави$ ти. Я попросив би пояснити, де й коли ми звужували дію російської мови? Переважна більшість пре$ си, книжок російською, а тут рап$ том заявляють, що ми її звузили, ледве не задавили. Російській віддали належне, що ще треба?” Насамкінець Павло Мовчан закликав використовувати всі можливі засоби, щоб донести до людей, до нації цю гостру проб$ лему і відстояти “наш дім буття” — рідну мову. Сторінку підготувала Надія КИР’ЯН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин