Слідами наших виступів · “Головна мета нинішньої експозиції — збурити українське суспільство, принизити українців”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
БЕЗ «КОБЗАРЯ» І КОБЗИ
Слово Просвіти, №38 за 2010 рік
жений на десять років новий ди$ ректор музею. Підкреслюю: заповідник профе$ сійно підійшов до здійснення рес$ таврації. Жоден з музеїв в Україні не пройшов цей етап. Ми першими бу$ ли, роботи почалися з січня 2004 року. А 22 січня я був уже звільнений із роботи. Був призначений владою прем’єра Януковича інший дирек$ тор, який попрацював рік, за цей час я відновив себе в судах на поса$ ді, а він заробив дві кримінальні справи. Заступник його — дві спра$ ви. 2005 року я повернувся на пів$ року. Як міністр культури тримав на контролі ремонтні роботи. Головний інженер інституту “Укр$ реставрація” Олег Граужис заявив, що роботи до весни цього року були виконані на 90 %. А 10 % “Укррес$ таврація” виконала б за три місяці, коли було б належне фінансування. Нова команда не дозволила поставити виготовлений за два з половиною мільйони гривень ба$ р’єр, який проектував Василь Кри$ чевський. Необхідно було помістити відреставрований вітраж — його теж прибрали! Треба було постели$ ти дерев’яну підлогу, уже були заве$ зені матеріали — прибрали та забо$ ронили зробити розписи. Головна мета нинішньої екс) позиції — збурити українське суспільство, принизити україн) ців, сказати, що ми можемо зну) щатися над могилами ваших ду) ховних батьків і ви нам за це ні) чого не зробите. А ще — реалізу) вати свої непрофесійні амбіції, оскільки Лариса Скорик ніколи не виявляла себе як музейний дизайнер. Були усунуті фахівці, ніхто ніз ким не радився. Експозиція робиться з музейної колекції, а предметів у Національному за) повіднику більше 50 тисяч тіль) ки основного фонду, ще тисяч 20 нараховується науково)до) поміжного фонду. Сьогодні в музеї ліквідова) ний Шевченко)поет. Там є Шев) ченко — начебто художник. У неділю навіть автопортрети по) чали падати. В музеї повне фіаско.
ЯКЩО РЕЖИМ ЯНУКОВИЧА ПРОТРИМА- ЄТЬСЯ ДЕСЯТЬ РОКІВ — ЗАКРИЮТЬ УСІ МУЗЕЇ Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор: — Та наруга, яка чиниться над музеєм Шевченка й ім’ям нашого національного генія — це не є недолугістю Януковича, Табачника чи Скорик. Це один з інструментів і елементів тієї вій) ни, яка ведеться проти України. Війна Росії проти України розпо) чалася після 1654 року. І з тих пір вона ведеться весь час. Інша справа — інтенсивність цієї вій) ни, її форми. Мета — знищення української України. Сьогодні ця війна вступила у фазу, коли заг) роза знищення української Ук) раїни є реальною. Сьогодні проти України ве) деться гуманітарна агресія утрьох вимірах: мовно)культур)
щоб режим Януковича відчув, що Україна — не мертве тіло, вона — потужний організм, який здатен себе захистити. Хочу звернути увагу на останню ініціативу представників чинного режиму, а саме проект закону про мову, поданий до ВР. У разі його ух$ валення українську мову буде зни$ щено. Правлячий клас у Росії, ведучи війну проти України, переконався, що доки існує українська нація, ук$ раїнська ідея, завжди виникатиме українське питання. Це перепона для реалізації їхньої ідеї “єдіной вє$ лікой Росії”. Україна повинна бути слабкою державою, повинні бути слабкі лідери, якими можна керу$ вати. Зараз нова стратегія щодо Ук$ раїни — вони хочуть вирішити ук$ раїнське питання в контексті кон$ цепції “руського міра” і руського міссіонізма раз і назавжди. Вони зараз не ставлять питання, що Ук$ раїна повинна бути проросійською, вони ставлять питання, що Україна повинна перетворитися на росій$ ську Україну. Йдеться про знищен$ ня української нації. Цей майбутній закон про мови — це сьогодні ос$ новне знаряддя. До 70 рр. XX століття можна було говорити, що українська мова не$ знищенна, оскільки діяли зовсім інші фактори. На зламі XIX—XX століть 90 % населення України було сіль$ ським, і всі ті царські укази, заборо$ ни на верхній шар застосування ук$ раїнської мови, не могли її знищити. Населення послуговувалося україн$ ською мовою, відтворювалося сіль$ ське населення. Не було знарядь поширення чужоземної мови серед українського населення. Сьогодні ситуація змінилася. Цей закон — смерть для України. Якщо режим Януковича протрима$ ється десять років, за цей час зни$ щена буде українська мова. Якщо ми не вирішимо цього кардиналь$ ного питання, то не буде не лише правдивого музею могили Шев$ ченка, а закриють усі музеї.
СКОРИК МУСИЛА КЕРУВАТИСЯ СЛОВАМИ ШЕВЧЕНКА Анатолій ПАЛАМАРЕНКО, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка: — Колосальні слова Тараса “Я так її, я так люблю // Мою Україну убогу, // Що прокляну святого Бо$ га, // За неї душу погублю!”. Якщо подивитися на кожне слово під збільшувальним склом і вдуматися у їхню глибину, то це є неоціненним матеріалом для митця, архітекто$ ра, для артиста, для людини, яка працює зі спадком Шевченка. Це той матеріал, на якому мусимо бу$ дувати своє сучасне розуміння творчості Шевченка. Йде колосальний наступ на на$ шу святиню — основу нашої духов$ ності. Якщо ми, інтелігенція, рані$ ше б та й дослухалися до великого Тараса, що казав у своїй поезії “Пророк”: І праведно Господь великий, Мов на звірей тих лютих, диких, Кайдани повелів кувать,
в образ його думок, почуттів і вклала його слова у вогонь лю) бові, то музей був би зовсім ін) шим, і ми відчували б у ньому величний дух Шевченка.
АБСОЛЮТНА ЗНЕВАГА ДО НАШИХ НАДБААНЬ Сергій КРОЛЕВЕЦЬ, голова Всеукраїнської асоціа( ції музеїв, екс(генеральний директор Національного Києво(Печерського історико( культурного заповідника: — Маємо напрацювати кон$ кретні дії. Давайте зробимо виїзне засідання, візьмемо кілька автобу$ сів, студентів художньої академії з факультету, де викладає Лариса Скорик, і приїдемо на Чернечу го$ ру! Запросимо пресу, будемо гово$ рити про експозицію, про те, як во$ на планувалася. На 90 % завершені були робо$ ти, а дії сьогоднішньої влади або тих, хто нею прикривається, є про$ довженням бездіяльності поперед$ ньої. А чи так вже швидко й могла група, яку очолює Скорик, — за два місяці — розробити концепцію, ес$ кізний проект? Сьогодні ми вже знаємо, скільки він коштує. Говорив зі своїм другом Анато$ лієм Гайдамакою, він сказав: “Я те$ пер знаю, скільки коштує ескізний проект. Я разом, за всі музеї Шев$ ченка в Україні і Казахстані, що зробив за своє життя, не отримав таких гонорарів”. А Гайдамака зробив усі музеї Шевченка в Україні! Це відома лю$ дина, що зробила Музей війни, визнаний три роки тому кращим військовим музеєм в Європі. Як можна було не скористатися досві$ дом Гайдамаки? Це неповага до спеціаліста номер один в музейно$ му проектуванні. Так, як він розкри$ ває завдану музейниками тему, — ніхто краще не робить. Бо насправді експозицію бу) дує колектив музею, а не якийсь зайда, запрошений на кілька днів на якусь акцію, на проекту) вання. Це неповага до Кричев) ського. Музейники роблять експози) цію. Чому виникла така ситуа) ція, коли весь колектив був усу) нутий від процесу творення му) зею? Музей — це ж науково) дослідний заклад, як можна обійтися без досвіду музейни) ків, без їхнього знання теми? Шевченко — пророк, Шев) ченко — художник, Шевченко — поет, Шевченко — громадський діяч, і, можливо, Шевченко — якоюсь мірою франт — це по) винно розкриватися мовою му) зейних предметів у тій експози) ції, яку готує колектив. Якби тільки сформували вчо) ра цей колектив, і він нічого не знав — це одна справа. Але на Чернечій горі досвідчений ко) лектив, який має традиції, свою експонатуру, і розповідь про Шевченка в усіх його аспектах. Чому виникла така ситуація і чи пані Скорик це створила? Ні, всім музейникам відомо, що нова кон$ цепція з’явилася не сьогодні, а при міністрі Вовкуні й ним була жваво підтримана.
тивно брали участь у тих ідеях і пропозиціях. Те, що ми сьогодні бачимо в зрізі музею Шевченка, — це оз) нака глибинної генетичної хво) роби всієї сфери культури, зок) рема музейної сфери. Нере) формованість музейної сфери і сфери культури призвело до то) го, що відбулося. Оскільки нічим не відрізняється формат Мінкультури за часів Вов$ куна від того, яким сьогодні ми йо$ го маємо, то це продовження абсо$ лютної зневаги до того, що є на$ шим надбанням. Немає музейної ради, і цей проект протягнули через науково$ методичну раду з питань реставра$ ції пам’яток, яка була спішно са$ мим Вовкуном переформатована: можливо, саме під це завдання, бо там же світили шалені гонорари! І протягнули на засіданні, де прак$ тично не було кворуму. Практично дві людини на засі$ данні цієї ради проголосували про$ ти трьох, але в них була більшість переданих заочно голосів. Фор$ мально — наче збереження демок$ ратизму, але сама ця рада склада$ ється з державних чиновників, які залежні від міністра. Що це за гро$ мадська рада? Хто бачив проект Гайдамаки — ніхто. Проект Анто$ нюка? Його усунули. Чому сьогодні мовчить колек$ тив музею? Бо сьогодні звільнений директор Канівського заповідника Мар’ян Піняк. Без пояснень — це політична репресія проти директо$ ра закладу. А як відомо, щоб зла$ мати опір колективу слід звільнити директора.
МІНА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ Микола БІЛЯШІВСЬКИЙ, член Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури: — Намагаються знищити го$ ловну підвалину держави — гума$ нітарну складову нації. Почали знищувати те, що було джерелом у культурному житті, у побуті для психіки вільної, культурної люди$ ни, яка здатна проголосувати на референдумі за незалежність. Не визнають права України на влас$ ний шлях у культурі, в історії. Од$ ним із засадничих здобутків укра$ їнської культури в післяшевченків$ ську добу стало впровадження до$ сягнень творчості народних майс$ трів у міський побут, вироблення на їхній основі самобутнього сти$ лю в одязі, умеблюванні помеш$ кань, в оформленні книжок, в архі$ тектурі. Нині вже кожному читачеві відомо, що Л. Скорик не може тер$ піти української народної культу$ ри, українських народних реме$ сел, з яких брали натхнення і арис$ тократія, і митці, які творили мо$ дернову Україну. Вона ненавидить навіть народну хату, в якій з’явився на світ Великий Кобзар. Отож не дивно, що в її проекті здобутки ук$ раїнців у розвитку культури в піс$ ляшевченківську добу відкинуто. Відкинуто і один із найвищих вия$ вів цього розвитку — стиль україн$ ського модерну, в якому споруд$ жено Музей Т. Шевченка на Черне$
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
