Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мовні історії · “Сам Валуєв просльозився б від радості, якби побачив оці наочні приклади інтеграції українців у російськомовний культурний простір!” · с. 11сторінка оригіналу ↗

ВІД НАСКЕЛЬНОГО ЖИВОПИСУ ДО «ПАРКАННОЇ» ТВОРЧОСТІ

Слово Просвіти, №38 за 2010 рік

Наші пращури не мали іншої можливості літературного чи мистецького самовираження, окрім як писати (малювати) на камінні та скелях. А в сучасників вибір великий: від пензля і куль$ кової ручки до Інтернету. Однак шумерські гени виявилися нап$ рочуд живучими: дехто прагне спілкуватися по-предківськи, створюючи інтелектуальний продукт, доступний для широ$ кого загалу. Щоб прочитати міг і студент університету, і волоцю$ га, заклопотаний збиранням пляшок. На парканах і стінах бу$ динків, на контейнерах для сміття, і навіть на пішохідних до$ ріжках. Спрацьовує не гірше за Інтернет! Вивчати цю “народну твор$ чість” не менш цікаво, ніж знайомитися із архітекту$ рою, скульптурою, живопи$ сом, вишивкою чи народни$ ми ремеслами. Здійснюючи моніторинг парканної твор$ чості, матимеш у своєму розпорядженні серйозний аналітичний матеріал. Го$ ловне — підійти до справи творчо, системно. Ось, скажімо, напис “Не будь овощем!”, зафік$ сований у Херсоні. Певно, йдеться про людську па$ сивність, і заклик є нама$ ганням розбудити бодай якусь частинку херсон$ ського соціуму. Напис ро$ сійською, та це не відбиває мовні уподобання більшос$ ті мешканців міста. З’явив$ ся й інший напис: “Націо$ нал-соціалізм — майбутнє країни!”. Отже, Херсон то$ лерує навіть націоналістич$ ні гасла. Якби такий напис з’явився у Севастополі, ідейні опоненти, напевно, зама$ лювали б його наступного дня. А тут і фарба вже встигла виц$ вісти, а ніхто не замальовує… Може, статечні херсонці згодні з авторами? У такому випадку Крим і Херсонщина — різні регі$ они. Свого часу Сімферополь зустрічав масою політичних на$ писів вздовж залізниці: “Крым русский!”, “Хохлы, убирайтесь домой!” тощо. Згодом прис$ трасті вгамувалися, і подібні гасла стали зустрічатися рідше. Більше стало антитатарських і навіть антимусульманських. Це 1989 року, коли в Україні ух$ валили “Закон про мови”, ні в ко$ го і думки не виникало, що конку$ рентом української може стати англійська. Хоча у “Перці” вже 1997 було вміщено дотепну ка$ рикатуру: двоє українців з вуса$ ми й оселедцями хочуть сфото$ графуватися на згадку про пере$ бування в Києві. А тлом для фото служить столичний ландшафт із написами: “Coca$cola”, “Stimo$ rol”, “Camel”, “Oriflame”, “Opel”, “Marlboro” тощо. Наступне десятиліття засвід$ чило, що занепокоєння карикату$ риста було небезпідставним. Про$ цес латинізації та англізації виві$ сок поступово набирає обертів. Скажімо, у невеликому поліському містечку Олевську, що на Жито$ мирщині, увагу приверне назва: “Торговий центр “Ріоneer”, у Пол$ таві натрапите на “Супхаус”, а в самісінькому центрі Львова поба$ чите магазин “Рrikid”. Із погляду старшого поколін$ ня львів’ян, цей англо-росій$ ський суржик у західноукраїн$ ському “П’ємонті” недоречний, свідчить про прихований міжна$ ціональний антагонізм на тери$ торії півострова. Тим приємніше було побачити в центрі Феодосії гасло “Слава Украіні!” Те, що у назві держави зроблена помил$ ка — не стільки засмучує, скіль$ ки радує, адже з головою видає почерк неофіта; а якщо в Криму є такі небайдужі й сміливі нео$ фіти, то не все втрачено… Донбас відрізня$ ється від Криму тим, що місцеве населення не сприймає Україну як історичну випадко$ вість — це їхня держа$ ва. Але і в краю тери$ конів можна помітити написи: “Донбасс — русская земля!” або: “Я — русский!” Проте — всюди є патріотичні люди. Бо знайшлися місцеві донецькі “молодогвар$ дійці”, які на кіоску “Ремонт обу$ ви”, що на вулиці Постишева, зробили напис червоною фар$ бою: “Ремонт взуття”. Мовляв, якщо вже двомовність, то справ$ жня! А біля університету прочи$ тав: “Донбас — не музей кому$ нізму!” У Чернігові наочним доказом активності національно-патріотич$ них сил є гасло: “Сіверщина” — ук$ раїнська газета!” У Києві мислять глобальніше: на цегляному паркані біля університету гасло: “Солідар$ ність! Спротив! Свобода!” Провінція не виняток. У селі Кольчугине Сімферопольського району теж пишуть на парканах. Довго думав, що означає напис: “Кольчугино — сила!” Місцеві мешканці пояснили: в селі про$ живає багато представників кримськотатарської інтелігенції, які не змогли закріпитися в Сім$ ферополі. Тому духовне життя тут налагоджене. До того ж, у селі чудова бок$ серська секція, якою пиша$ ються підлітки: і росіяни, і кримські татари, і українці. Про моральне і фізичне здоров’я нації різномовні люди дбають по-різному. Було досить дивно по$ бачити українськомовне гасло “З Путіним у серці!” на автобусній зупинці в се$ лі Сілець поблизу Черво$ нограда Львівської області. Ніхто його не замалював — місцеві шахтарі, які перши$ ми в СРСР знесли пам’ят$ ник Леніну, не втратили по$ чуття гумору, і таке гасло сприймають як жарт. Але є привід не лише для жартів. Скажімо, напис “Слава Україні!” згодом може бути замі$ нений на цілком протилежний за суттю: “Слава Укрруїні!”, а скін$ хедівське “Україна для білих!” може перетворитися на песи$ містичне: “Україна для бідних!” У Дніпропетровську багато написів, які свідчать про здат$ ність місцевих парубків закоху$ ватись: “С днем рождения, Ле$ ночка!”, “Зайка, я тебя люблю!”, “Наташа, не могу без тебя!”. У Львові теж можна побачити сповнене ніжності: “Сонечко,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин